Справа № 627/771/24
про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою
09.09.2024с-ще Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
представника потерпілої ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , який присутній у судовому засіданні в режимі відеоконференції,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 , який присутній у судовому судовому засіданні в режимі відеоконференції,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Краснокутську кримінальне провадження № 12024220000000508 від 19.04.2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Степанівка, Богодухівського району, Харківської області, громадянина України, українця, розлученого, маючого неповнолітню дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України -
У провадження судді Краснокутського районного суду Харківської області ОСОБА_1 надійшов обвинувальний акт та додані до нього документи (розписка про отримання обвинувального акту, реєстр матеріалів досудового розслідування) у кримінальному провадженні №12024220000000508 від 19.04.2024 року відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
09.09.2024 до суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_10 .
Так, ОСОБА_8 , перебуваючи на свободі, маючи можливість вільного пересування та контактів, розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винним, може вчинити дії направлені на переховування від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, що свідчить про наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України.
Крім цього, ОСОБА_8 , перебуваючи на свободі, може незаконно впливати прямо чи опосередковано на потерпілих, свідків, які не допитані безпосередньо судом, враховуючи що підозрюваному ОСОБА_8 відомі усі свідки дорожньо-транспортної події та їх місця проживання, та перебуваючи під дією іншого запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі, зможе впливати на них, що свідчить про наявність ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Викладені, на думку сторони обвинувачення, обставини з достатністю свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи на свободі, вчинить спроби незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Також, не виключено, що у разі перебування на свободі, ОСОБА_8 може вчинити інше правопорушення, у тому числі пов'язане з безпекою дорожнього руху, що свідчить про ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому враховується, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов'язання не може бути застосовано у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину та наслідкам, які були завдані вчиненням злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, і зобов'язуються за необхідності доставити його до суду на першу вимогу.
Недоцільним є обрання відносно ОСОБА_8 запобіжних заходів у вигляді застави, або домашнього арешту, оскільки такі заходи забезпечення кримінального провадження в цілому не зможуть гарантувати запобіганню ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження - забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
З огляду на те, що ОСОБА_8 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, яке є тяжким, та за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше 10 років, з метою забезпечення кримінального провадження та запобігання спробам особи переховуватися від суду, унеможливленню незаконно впливати на потерпілих, свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, вчиненню іншого кримінального правопорушення, а також те, що ним спричинено значну матеріальну та моральну шкоду потерпілим, яка на даний час не відшкодована, наразі є необхідність для продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою.
У судовому засіданні прокурор клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 підтримав, просив його задовольнити, проте клопотання в частині щодо наявності ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України просив суд не брати до уваги, та не враховувати при складанні повного тексту ухвали, оскільки зазначення про нього в клопотанні є технічною помилкою.
Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 .
Потерпіла ОСОБА_5 у відкрите судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_6 підтримав клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні зазначив, що його підзахисний майже п'ять місяців тримається під вартою, відтак, ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України наразі зменшуються. Вважає, що перелічені прокурором ризики є необґрунтованими. Після того як сталася розглядувана дорожньо-транспортна пригода, обвинувачений залишився на місці події, від органів досудового розслідування не переховувався, зазначене свідчить про відсутність у останнього наміру переховування. Також є недоведеним і зазначений стороною обвинувачення ризик впливу ОСОБА_8 на потерпілих та свідків. Так, жоден зі свідків та потерпілих не є очевидцями розглядуваної події, відтак, намір впливати на них у його підзахисного відсутній. Крім того, обвинувачений має родину, його батьки інваліди другої групи, яким він має допомагати. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, який би надав обвинуваченому можливість вжити заходів для відшкодування нанесеної потерпілим матеріальної та моральної шкоди.
Обвинувачений ОСОБА_8 заперечував проти клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтримав позицію захисника, та прохав суд застосувати до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, розглянувши клопотання прокурора, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, доходить наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи під час судового провадження застосовуються - судом за клопотанням прокурора.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Вирішуючи питання про необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_8 під вартою, суд доходить висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених п. п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виправдовує прийняття такого рішення.
Так, відповідно до наданих матеріалів ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, тому є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватими у інкримінованому йому злочині, ОСОБА_8 може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
До взяття під варту ОСОБА_8 офіційно не працював, доходу не мав, розлучений, відсутність міцних соціальних зв'язків у сукупності з тяжкістю покарання можуть свідчити про наявність ризику переховування останнього від суду.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілих, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
У свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Відтак, суд доходить висновку про наявність високого ступеня ймовірності поза процесуальних дій обвинуваченого та реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого, що у своїй сукупності свідчить про те, що вказані прокурором ризики на цей час не зменшилися, є реальними та продовжують існувати, тобто, наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, суд, вважає, що встановлені ризики є вагомими та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання його під вартою.
Суд вважає, що прокурором доведено недостатність застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним вище. Наявні наведені ризики є дійсними та тривають, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який.
Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу судом враховуються обставини, визначені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме: 1) тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 , оскільки санкцією ч. 3 ст. 286-1 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років; 2) вік та стан здоров'я обвинуваченого, який не має тяжких захворювань чи інвалідності; 3) відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який розлучений, міцних соціальних зв'язків у місці постійного проживання не має; 4) наявні відомості про те, що обвинувачений ОСОБА_8 до арешту офіційно не був працевлаштований, постійного джерела доходів не мав.
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами сторони обвинувачення, що наявні ризики переховування обвинуваченого від суду та є ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, відтак, підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наявні та актуальні, а залишення саме такого запобіжного заходу є доцільним, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На підставі наведеного, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки останній довів обставини, які виправдовують обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Застосований запобіжний захід відносно обвинуваченого кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, зокрема, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду.
Відповідно до п.2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Оскільки ОСОБА_8 інкримінується вчинення злочину, який спричинив загибель людини, суд не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 314-316, 371, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора - задовольнити.
Обрати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», на строк 60 днів, тобто до 07 листопада 2024 року включно.
Визначити строк дії ухвали суду тривалістю до 07 листопада 2024 року до 24 години 00 хвилин включно.
Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та керівнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, для виконання.
У судовому засіданні оголосити перерву до 25 вересня 2024 року до 13:00 год.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а особою, що перебуває під вартою - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1