Комінтернівський районний суд м.Харкова
Провадження № 6-а/641/6/2024 Справа №641/9965/16-а
09 вересня 2024 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді Чайка І.В. ,
розглянувши в письмовому провадженні у м. Харкові, в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 , подану в порядку ст.383 КАС України у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про скасування рішень суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії,-
07.08.2024 року ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою в порядку ст.383 КАС України, в якій просила :
-Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харківський області, які полягають у відмові робити перерахунок довічного грошового утримання на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за вих. №51 від 19.10.2020 року, № 374, № 372, № 376, № 373 від 29.11.2023 року починаючи з 01.03.2020 року та її невиплаті позивачу відповідно до Постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.12.2016 року по справі 641/9965/16-а з урахуванням здійснених виплат;
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області на виконання постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.12.2016 року по справі 641/9965/16-а здійснити перерахунок та виплату заборгованості з щомісячного довічного грошового утримання з 01.03.2020 року на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за вих. №51 від 19.10.2020 року, № 374, № 372, № 376, № 373 від 29.11.2023 року з урахуванням здійснених виплат ;
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківський області в місячний
термін подати до суду звіт про виконання постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.12.2016 року по справі 641/9965/16-а в частині здійсненого перерахунку та виплату заборгованості з щомісячного довічного грошового утримання за період з 01.03.2020 року на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за вих. №51 від 19.10.2020 року, № 374, № 372, № 376, № 373 від 29.11.2023 року з урахуванням здійснених виплат ;
В обґрунтування вищевказаної заяви зазначено, що 29 грудня 2016 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у справі № 641/9965/16-а частково задоволено позов ОСОБА_1 скасовано рішення Управління пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова від 05.10.2016 року щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні її на щомісячне грошове утримання; зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова призначити та виплачувати ОСОБА_1 довічне грошове утримання відповідно до ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VІ, починаючи з 01 жовтня 2016 року.
20 лютого 2017 р. колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду залишила постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.12.2016р. по справі № 641/9965/16-а без змін. У касаційному поряду вказане рішення суду не оскаржувалось. Вказане судове рішення добровільно виконувалося Управлінням пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова до 2019 року. Станом на дату звернення до суду з цією заявою правонаступником Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівського районі м. Харкова є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. У зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму та зміною розміру суддівської винагороди судді (суддівська винагорода, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складається з : посадового окладу, надбавки за вислугу років 50%), який працює на відповідній посаді, у відповідності до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», заявником до ГУПФУ в Харківській області були подані довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за вих. №51 від 19.10.2020 року, № 374, № 372, № 376, № 373 від 29.11.2023 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01 березня 2020 року. З 2020 року рішення суду не виконується та не на одноразові звернення до ГУПФУ в Харківській області , щодо належного виконання рішення суду від 29.12.2016 року, заявнику було відмовлено.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12.08.2024 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 , подану в порядку ст.383 КАС України, справу призначено заяву в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
До суду від ГУ ПФУ в Харківській області надійшов відзив, в якому просили відмовити у задоволені заяви , вказуючи на відсутність правових підстав для задоволення заяви, оскільки суд позбавлений можливості приймати рішення що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов,язання до вчинення дій на майбутнє.
Заява розглядається у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229, ст.383 КАС України.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.12.2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково скасовано рішення Управління пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова від 05.10.2016 року щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні її на щомісячне грошове утримання; Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова призначити та виплачувати ОСОБА_1 довічне грошове утримання відповідно до ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VІ, починаючи з 01 жовтня 2016 року.В решті позову відмовлено .
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.12.2016 року залишено без змін.
11.03.2024 року ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України звернулась до Комінтернівського районного суду м. Харкова з заявою про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду по адміністративній справі № 641/9965/16-а.
Ухвалою суду від 14.03.2024 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду по адміністративній справі № 641/9965/16-а - повернуто заявнику, в тому числі з причин відсутності даних щодо перебування виконавчого документа на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби.
Ухвалою суду від 30.04.2024 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лащенко Олександра Миколайовича про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання , задоволено . Поновлено строк пред'явлення до виконання дубліката виконавчого листа № 641/9965/16-а, виданого Комінтернівським районним судом м. Харкова 23.07.2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про скасування рішень суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії та видано дублікат виконавчого листа від 27 березня 2017 року № 641/9965/16-а про зобов'язання Управління пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова призначення та виплати ОСОБА_1 довічного грошового утримання відповідно до ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VІ, починаючи з 01 жовтня 2016 року.
Ухвалою суду від 10.05.2024 року, замінено сторону виконавчого провадження у справі, а саме, боржника Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова на його правонаступника -Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Матеріалами справи встановлено, що на виконання постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.12.2016 року , ОСОБА_1 було призначено з 01.10.2016 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону №2453, розмір якого склав: з 01.10.2016 - 19140,00 грн., з 01.01.2018 - 23258,40 грн., з 01.02.2019 - 38036,40 грн.
Фактично виплату щомісячного довічного грошового утримання позивачу з урахуванням відрахованого податку на доходи фізичної особи та військовий збір розпочато з 01.05.2017, а саме: розмір щомісячного довічного грошового утримання за травень 2017 року та нараховані кошти за період з 01.10.2016 по 30.04.2017 на загальну суму 66522,75 грн. виплачено у травні 2017 року.
В подальшому, ОСОБА_1 не одноразово зверталась до відповідача із заявами про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі поданих нею довідок Харківського апеляційного господарського суду про суддівську винагороду станом на 18.02.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.11.2023, однак їй було відмовлено .
Отже, постанова Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.12.2016 року щодо зобов,язання відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 довічне грошове утримання відповідно до ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VІ, починаючи з 01 жовтня 2016 року, належним чином не виконується.
Частиною 1 статті 383 КАС України, передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Правові норми статті 383 КАС України, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є невиконання судового рішення, яке стало наслідком протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, на якого покладений обов'язок щодо його виконання.
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, в свою чергу, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2- р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки Суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з положеннями частин першої-третьої статті 382 КАС України суд, якийухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Зазначеними нормами встановлюють , що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Зважаючи на положення наведених норм, суд вважає що заява ОСОБА_1 , що подана в порядку порядку ст.383 КАС України, підлягає задволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 248, 249, 383 КАС України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , подану в порядку ст.383 КАС України у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про скасування рішень суб'єкта владних повноважень та зобов'язання -задовольнити .
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харківський області, які полягають у відмові ОСОБА_1 здійснити перерахунок довічного грошового утримання на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за вих. №51 від 19.10.2020 року, № 374, № 372, № 376, № 373 від 29.11.2023 року починаючи з 01.03.2020 року та її невиплаті позивачу відповідно до Постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.12.2016 року по справі 641/9965/16-а з урахуванням здійснених виплат;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області на виконання постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.12.2016 року по справі 641/9965/16-а здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату заборгованості з щомісячного довічного грошового утримання з 01.03.2020 року на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за вих. №51 від 19.10.2020 року, № 374, № 372, № 376, № 373 від 29.11.2023 року з урахуванням здійснених виплат ;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківський області в місячний термін подати до суду звіт про виконання постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.12.2016 року по справі 641/9965/16-а в частині здійсненого перерахунку та виплату заборгованості з щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 за період з 01.03.2020 року на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за вих. №51 від 19.10.2020 року, № 374, № 372, № 376, № 373 від 29.11.2023 року з урахуванням здійснених виплат .
Ухвала набирає законної сили негайно після підписання, проте, може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя - І. В. Чайка