Справа № 214/2983/24
1-кп/214/678/24
06 вересня 2024 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні ( в режимі відеоконференції), кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 307, ч.2 ст. 311 КК України (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024041750000180 від 05.02.2024 року),-
06 вересня 2024 року прокурор ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, ОСОБА_5 вчинив особливо тяжкий умисний злочин, який відповідно до санкції ч карається позбавленням волі на строк від 9 до 12 років. Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вивченням особистості обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що останній не працевлаштований, не навчається, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та з метою уникнення відповідальності може покинути межі Дніпропетровської області. Крім того, ОСОБА_5 відповідно до ст. 290 КПК України ознайомився із матеріалами кримінального провадження, а отже: доказами, здобутими в ході досудового розслідування, знає повні анкетні дані свідків та їх місце мешкання, які допитані у кримінальному провадженні, але яких не допитано в суді, які викривали його у скоєні вказаного кримінального правопорушення,тому у разі обрання йому запобіжного заходу більш м'якого ніж тримання під вартою, може вплинути на них з метою примушування до зміни показів у суді, та які викривають його у вчиненні злочинної діяльності.
Також обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у скоєнні умисного корисливого злочину за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років, що свідчить про продовження існування тих же обставин, які спонукали обвинуваченого до скоєння кримінального правопорушення, а саме: ОСОБА_5 не працевлаштований та вчинення вказаного корисливого злочину є його джерелом одержання прибутку.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні підтримав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні, при вирішенні клопотання прокурора щодо продовження строку запобіжного заходу заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили заміни запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та проти призначення судового засідання не заперечували.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це робиться з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. Враховуються, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Також, суд враховує наявність дійсної необхідності захисту суспільних інтересів, яка, незважаючи на презумпцію невинуватості, має переважне значення порівняно з вимогою поваги до особистої свободи відповідно до ст. 5 Конвенції (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченому ОСОБА_5 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що останній може переховуватися від суду, оскільки як вбачається із матеріалів справи обвинуваченийне працевлаштований, не навчається, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та з метою уникнення відповідальності може покинути межі Дніпропетровської області. Крім того, при оцінці ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, суд приймає до уваги тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі строком від 9 до 12 років позбавлення волі, яке може бути призначене обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, що згідно рішення ЄСПЛ «Москаленко проти України» є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду. Разом з тим, слідчий суддя вважає доведеним ризики, передбачені п.3, ч. 1 ст.177 КПК України,оскільки ОСОБА_5 відповідно до ст. 290 КПК України ознайомився із матеріалами кримінального провадження, а отже: доказами, здобутими в ході досудового розслідування, знає повні анкетні дані свідків та їх місце мешкання, які допитані у кримінальному провадженні, але яких не допитано в суді, які викривали його у скоєні вказаного кримінального правопорушення,тому у разі обрання йому запобіжного заходу більш м'якого ніж тримання під вартою, може вплинути на них з метою примушування до зміни показів у суді, та які викривають його у вчиненні злочинної діяльності.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Однак, розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів, враховуючи вищезазначене, тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання за кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що на думку суду, є підставою для продовження останьому саме виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не забезпечать виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків і його належну поведінку.
Судом було досліджене питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак доказів, які б підтверджували вказані обставини, суду не надано та не зазначено про існування таких доказів. Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 суд на теперішній час не встановив.
Таким чином, суд, не роблячи передчасних висновків, щодо вини обвинуваченого ОСОБА_7 та приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченому під вартою, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зникли, з урахуванням ст. 183 КПК України, суд не вбачає підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу, та приходить до висновку про необхідність продовження відносно останнього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки його належну процесуальну поведінку може забезпечити лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.176-178, 196, 314-317 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити .
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 307, ч.2 ст. 311 КК України на строк, що не перевищує двох місяців, тобто строком до 04 листопада 2024 року.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити її для виконання начальнику Криворізької установи виконання покарань № 3 УДПтСУ у Дніпропетровській області.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в той же строк з дня отримання копії судового рішення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 09 вересня 2024 року о 11-30 годині.
Головуючий суддя ОСОБА_1