Справа № 185/6843/24
Провадження № 3/185/2626/24
18 липня 2024 року Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Щербина О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, під час запровадженого Указом Президента України № 64 від 24 лютого 2022 року воєнного стану у Україні, справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Павлоградського РВП ГУНП України в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ї відповідальності за ст.185 КУпАП,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , -
На думку органу, що склав протокол про адміністративне правопорушення відносно гр-на ОСОБА_1 , останній 20 червня 2024 року о 15.00 год. по вул. Кузнечна, 72 в м. Павлограді Дніпропетровської області, вчинив злісну непокору підчас пропонування пройти до РТЦК м. Павлограда, перебуваючи в розшуку Голосіївської РТЦК.
Гр. ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 18 липня 2024 року не з'явився, був повідомлений належним чином.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши та зіставивши їх між собою, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Так, зі змісту ст. 185 КУпАП слідує, що відповідальність осіб настає у разі злісної непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Однак, вимоги уповноважених осіб мають бути законними, та відповідати Закону України «Про Національну поліцію», а також іншим нормативно-правовим актам, що регулюють діяльність представників правоохоронних органів.
Тобто, протиправним діянням буде злісна непокора щодо кожного розпорядження чи вимоги поліцейського, якщо вони законні та пред'являються у процесі виконання ним службових обов'язків, зокрема з охорони громадського (публічного) порядку.
Кодекс України про адміністративні правопорушення визначає, що доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Разом з тим, з матеріалів справи та протоколу про адміністративне правопорушення не зрозуміло, як саме ОСОБА_1 ухилявся від вимоги поліцейського.
У якості доказів до протоколу долучено рапорт який жодним чином не підтверджує факт злісного ухилення від законної вимоги працівників поліції при виконанні ними службових обов'язків.
Тобто, зміст протоколу про адміністративне правопорушення не в повній мірі розкриває суть адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, оскільки у протоколі не вказано в чому полягає протиправна поведінка ОСОБА_1 , тобто чим було обумовлено і в чому полягало законне розпорядження чи вимога працівників поліції.
Документ про перебування ОСОБА_1 у розшуку, також у матеріалах справи відсутній.
Наведені вище обставини свідчать про те, що відмова ОСОБА_1 виконати вимоги поліцейського, яка на думку працівника поліції мала місце, була незаконна, порушувала права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, а надані суду докази зазначених висновків є сумнівними, не узгодженими між собою, а також не належними та не допустимими.
Крім того, правопорушник, як це передбачено у ч.3 ст.256 КУпАП, має право подати пояснення і зауваження, щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.
Разом з тим, протокол відносно ОСОБА_1 не містить ніяких додатків з цього приводу, а в матеріалах справи відсутні інші будь-які данні, які б могли б свідчити про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, а вразі своєї можливої відмови скористуватися своїми правами щодо ознайомлення з протоколом.
Наведене вище стосується й дій посадової особи відділу поліції, щодо роз'яснення ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення його прав та обов'язків, передбачених як Конституцією України так і ст.268 КУпАП, та за наявності відмови особи ознайомитися зі своїми правами та обов'язками - також посвідчити таку відмову належним чином, за участю двох свідків.
З огляду на зазначені обставини, взагалі неможливо дійти висновку, чи дійсно ОСОБА_1 , як особі, що притягається до адміністративної відповідальності роз'яснювалися його права і обов'язки, та чи був він присутнім під час складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення.
За таких об'єктивних даних, приймати рішення про навмисний та одночасно протиправний характер дій ОСОБА_1 та скоєння останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП немає достатніх підстав.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположеннях свобод, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Оцінюючи зібрані та надані суду докази, в їх сукупності, суд приходить висновку, що винність ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом», у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.185 КУпАП під час розгляду справи судом не знайшла свого підтвердження.
Зазначений висновок суду не суперечить та, навпаки, узгоджується з Конституційними положеннями, щодо трактування усіх сумнівів у справі на користь особи, що притягається до відповідальності.
На підставі викладеного, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 має бути провадженням закрита, в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.185 КУпАП.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 256, ст. 278 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в Дніпровський апеляційний суд через Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
СУДДЯ О.О. ЩЕРБИНА
Постанова набирає законної сили 29 липня 2024 року.