справа № 179/1342/24
провадження № 3/179/769/24
06 вересня 2024 року с-ще Магдалинівка
Суддя Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області Кравченко О.Ю., за участю секретаря судового засідання Хорольської І.П., захисника Шурина І.В., розглянувши матеріали, що надійшли з відділення поліції №1 Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, не працюючу, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
30 червня 2024 року о 01 годин 15 хвилин в с.Личкове, по вул. Комарова, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом скутером Хонда Діо, без номерного знаку, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проведений за допомогою газоаналізатора «Драгер», тест № 693, результат - 1,32‰. Водій від керування відсторонений. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.9 а) ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Захисник Шурин І.В. подав клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.247 КУпАП, яке підтримав у судовому засіданні, посилаючись на те, що в даному випадку ОСОБА_1 , керувала скутером з метою збереження здоров'я іншої особи, оскільки відвозила додому сусідку похилого віку, якій стало погано і необхідно було терміново прийняти ліки, що підтверджується доданим до матеріалів справи відеозаписом. Тому в даному випадку ОСОБА_1 діяла в умовах крайньої необхідності. Звертає увагу на те, що відразу після зупинки ОСОБА_1 не заперечувала факт перебування у стані сп'яніння, поводила себе адекватно, з працівниками поліції не сперечалася, тест на стан сп'яніння пройшла добровільно, при цьому пояснювала, що їй необхідно було відвезти додому знайому, якій стало погано. Додатково пояснив, що адміністративним правопорушенням не завдано будь-якої шкоди, ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувалась, є волонтером та позбавлення її права керування транспортними засобами зробить неможливим її вільне пересування.
Вислухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи суд дійшов до такого висновку.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, (далі за текстом Правила дорожнього руху) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно з законодавством (пункт 1.9).
Відповідно до п. 2.9а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається, зокрема, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №272391 від 30.06.2024 року; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксовано, що ОСОБА_1 згодна з результатом огляду, про що свідчить її підпис; тестом №693 на алкоголь за допомогою газоаналізатора - алкотестера «Драгер» з результатом огляду 1,32‰; довідкою про наявність у гр. ОСОБА_1 посвідчення водія; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , зі змісту яких вбачається, що остання не заперечує факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння; розпискою ОСОБА_2 про отримання від працівників поліції транспортний засіб Хонда Діо без номерного знаку; рапортом працівника поліції та відеозаписом з нагрудної відеокамери поліцейського.
Зазначені докази є чіткими, узгоджуються між собою, та в матеріалах справи відсутні докази, які б їх спростовували.
Доводи захисника щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані крайньої необхідності, суд вважає неспроможними, оскільки зазначені доводи не підтверджуються матеріалами справи.
Так, відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
В постанові від 21 грудня 2018 року в справі № 686/5225/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі. За правовим полем України, зокрема п.2.9а Правил дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року з подальшими змінами, ст. 130 КУпАП водіям забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Враховуючи вищевикладене, коли ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати транспортним засобом, вона тим самим погодилась нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Суд критично відноситься до доводів захисника про те, що ОСОБА_1 діяла в стані крайньої необхідності, оскільки матеріалами справи не доведено критичної необхідності запобігання шкоди та не доведено неможливість надати медичну допомогу особі за допомогою виклику швидкої допомоги.
Таким чином, зважаючи на конкретні обставини справи, правопорушення, яке вчинила ОСОБА_1 є умисною, суспільно небезпечною дією, а тому вказані захисником обставини не можуть вважатись такими, що є підставою для закриття справи у зв'язку з вчиненням дій особою в стані крайньої необхідності.
Наявні в матеріалах справи докази дають можливість встановити наявність адміністративного правопорушення, винність ОСОБА_1 в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому визнаються належними та допустимими.
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вважаю, що вина ОСОБА_1 доведена та в її діях є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки остання керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
На виконання вимог ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 скоїла грубе правопорушення, яке у випадку його не виявлення працівниками поліції, могло потягнути за собою тяжкі наслідки.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення нею адміністративного правопорушення, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника, вважаю за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати до останньої адміністративне стягнення, в межах санкції ч. 1 статті 130 КУпАП, у вигляді штрафу на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами.
В даному випадку таке стягнення буде достатньою мірою відповідальності для виховання особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень порушником, та повністю відповідатиме меті його застосування.
Відповідно до ст. 401 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст.5 вказаного Закону.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору не відноситься, а відтак, з неї на користь держави слід стягнути судовий збір у сумі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст.33, 401, 280, 283-284, 294 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять грн. 60 коп.).
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя О.Ю. Кравченко