202/9621/24
1-кп/202/1668/2024
05 вересня 2024 року Індустріальний районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючої - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041660000572 від 21.05.2024 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Дніпропетровську, громадянина України, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не маючий, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, який зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 156 КК України, -
за участю: прокурора - ОСОБА_4 , захисника-адвоката - ОСОБА_5 , законного представника неповнолітньої потерпілого - ОСОБА_6 , обвинуваченого - ОСОБА_3
Обвинувачений ОСОБА_3 20 травня 2024 року приблизно о 18 годині 35 хвилин знаходився за місцем свого працевлаштування, а саме в приміщенні КЗО «СЗШ № 47»ДМР», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . У цей час до нього прийшов знайомий неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щоб забрати належний йому велосипед.
Так, ОСОБА_3 , знаходячись разом з неповнолітнім ОСОБА_7 в одному з кабінетів школи, почав вести з ним бесіду і в цей час у нього раптово виник злочинний умисел, направлений на вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, тим самим посягнувши на його статеву недоторканність та нормальний статевий розвиток.
Перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, ОСОБА_3 реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, сів на ліжко з правої сторони неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та почав його гладити по руці, нозі, грудям та животу, після чого став цілувати в область шиї. Далі, ОСОБА_3 поклав на ліжко неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зняв штани та спідню білизну з останнього, оголивши статеві органи неповнолітнього ОСОБА_7 , який в свою чергу, спротиву не чинив, так як не був здатний розуміти характер і значення вчинених із ним дій.
Після чого, ОСОБА_3 доводячи свій злочинний умисел до кінця, будучи обізнаним про неповнолітній вік ОСОБА_7 та знаючи, що він не розуміє протиправний характер дій відносно нього, з метою насильницького задоволення своєї статевої пристрасті, почав мацати руками та здійснювати інші дотики своєю ротовою порожниною до геніталій неповнолітнього ОСОБА_7 , таким чином здійснивши фізичний контакт із тілом неповнолітнього потерпілого, тим самим ОСОБА_3 вчинив розпусні дії щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку.
Таким чином дії обвинуваченого ОСОБА_3 виразилися у вчиненні розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, тобто у скоєнні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 1 ст. 156 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину визнав повністю, покаявся у вчиненому та пояснив суду, що 20 травня 2024 року у вечірній час перебував у приміщенні школи АДРЕСА_2 , де на той час працював сторожем - охоронником. На подвір'я школи прийшов ОСОБА_7 і залишив велосипед, який ОСОБА_3 запропонував допомогти відремонтувати. Пізніше, коли ОСОБА_8 пришов забрати велосипед, ОСОБА_3 завів ОСОБА_9 у один із кабінетів школи, де почав вести з ним бесіду, запропонував йому випити слабоалкогольний напій з метою розслаблення. Після чого, ОСОБА_3 почав гладити ОСОБА_10 по тілу, після чого поцілував у шию. Далі, поклавши ОСОБА_9 на ліжко, зняв з нього штани та спідню білизну ОСОБА_3 почав торкатись своєю ротовою порожниною статевих органів ОСОБА_9 . Також обвинувачений стверджував у суді, що йому було відомо, що ОСОБА_9 не досяг 16 років, але в зв'язку із тим, що у нього останнім часом не складалися інтимні відносини з іншими чоловіками, він отримував статеве збудження від розпусних дій відносно ОСОБА_10 .
Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 суду повідомила, що є матір'ю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який тривалий час гуляє біля школи АДРЕСА_2 . 20 травня 2023 року о 20.15 годин їй зателефонувала подруга ОСОБА_9 , яка повідомила, що ОСОБА_9 ходив до школи забирати велосипед, а коли вийшов то був наляканий, збентежений, плакав і повідомив, що сторож ОСОБА_3 чіплявся та приставав до нього. Вона намагалась зателефонувати сину, але ОСОБА_9 перестав виходити на зв'язок, його телефон не відповідав. Пізніше вона на автомобілі розшукала сина і вони звернулись до працівників поліції.
Окрім визнання своєї провини обвинуваченим ОСОБА_3 та показів законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 винність обвинуваченого також підтверджується письмовими доказами наданими прокурором у судовому засіданні та дослідженими безпосередньо судом, а саме:
- протоколом обшуку особи від 21 травня 2024 року, згідно якого під час особистого обшуку ОСОБА_3 у останнього було виявлено та вилучено планшет «Леново» з сім-картою НОМЕР_1 ;
- речовими доказами визнаними по кримінальному провадженню.
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №369 від 05.06.2024 року ОСОБА_3 у період інкримінованого йому діяння будь-який психічний розлад не виявляв і в теперішній час не виявляє.
ОСОБА_3 у період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
ОСОБА_3 у теперішній час також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
Згідно висновку судово-психологічної експертизи №СЕ-19/113-24/3701-пс від 30.07.2024 психологічні особливості комунікативного процесу відтворення неповнолітнім ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обстановки та обставин подій (за матеріалами відеозапису проведення допиту неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 від 31.05.2024 року), характеризуються наявністю психологічно значимих умов, що відповідають психологічній специфіці (проявам та закономірностям) реконструкції подій та не суперечать індивідуально-психологічним особливостям неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 .
В ході вказаного допиту неповнолітньому потерпілому ОСОБА_7 задана переважна кількість відкритих питань (65,4%), що не мають активного випереджального характеру, виключають несамостійність відповідей особи та стимулюють до змістовного розширення його повідомлень у відповідності з психологічною специфікою самої процедури слідчої дії. Альтернативні питання (33,3%) за своїм змістом є уточнюючими, логічно та послідовно сформульовані вслід за попередніми повідомленнями неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 та суттєво не вплинули на процес реконструкції подій. Кількість питань сугестивного характеру є статистично мізерною (1,3%).
Комунікативна технологія вказаного допиту (за матеріалами відеозапису проведення допиту неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 " від 31.05.2024 року) є психологічно згідною: впорядковує та стимулює активність комунікативної діяльності неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 та, у цілому, не має суттєвих ознак психологічного впливу на останнього.
Комунікативна діяльність неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у процесі відтворення ним подій, під час проведення допиту неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 від 31.05.2024 року (за матеріалами відеозапису вказаної слідчої дії), характеризується наявністю стійких проявів індивідуально-психологічних особливостей, у тому числі, значним контролем за своєю комунікативною поведінкою. Суттєва більшість відповідей неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 є змістовно поширеними категоричними ствердженнями, що містять ініціативні уточнення, специфічні деталі про ознаки подій, які він реконструює (дій, об'єктів, обставин).
У цілому, реконструкція неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обставин та перебігу подій, що він реконструює, відображає достатній комплекс ознак, що, за своєю суттю є психологічними «слідами» минулого досвіду відносно реконструйованих подій.
При проведенні 31.05.2024 року допиту неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 (за матеріалами відеозапису вказаної слідчої дії), у комунікативній поведінці неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 , не представляється можливим констатувати психологічні особливості, що властиві для самостійної/несамостійної реконструкції подій.
При проведенні 31.05.2024 року допиту неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 (за матеріалами відеозапису вказаної слідчої дії), з урахуванням наявної вербальної продукції учасників слідчої дії, а також невербально!' продукції неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 , яка можлива для візуального спостереження, явних суттєвих ознак психологічного впливу на нього з боку психолога ОСОБА_11 , яка брала участь у проведенні даної слідчої дії, в основному, не виявлено.
Згідно висновку судово-психологічної експертизи №СЕ-19/113-24/3676-ПС від 15.07.2024 неповнолітній ОСОБА_7 за результатами психологічного аналізу наданих на дослідження матеріалів та проведеного психологічного дослідження, з урахуванням, виявлених на час проведення психологічного дослідження, його інтелектуального, розумового розвитку, індивідуально-психологічних особливостей і емоційного стану, здатний адекватно сприймати обставини подій, які відбуваються з ним і давати про них відповідні свідчення.
Неповнолітній ОСОБА_7 на час проведення психологічного дослідження, не виявляє ознак схильності до надмірного фантазування.
Згідно висновку судово-психологічної експертизи №СЕ-19/113-24/3675-ПС від 10.07.2024 неповнолітній ОСОБА_7 виходячі з рівня його розумового розвитку, індивідуально-психологічних особливостей і емоційного стану, в обставинах посягання на його статеву недоторканність, зазначених, у наданих на дослідження матеріалах кримінального провадження №12024041660000572 від 21.05.2024 року, не був здатний розуміти характер, і значення вчинених із них дій, і чинити їм ефективний спротив.
Суд, при обранні заходу примусу обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, згідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу обвинуваченого який раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, характеризується за місцем проживання та роботи позитивно, не має на утриманні непрацездатних осіб та неповнолітніх дітей, не страждає тяжкими захворюваннями, не є інвалідом, ураховуючи думку законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 , яка після виступу у судових дебатах прокурора ОСОБА_4 . з пропозицією призначити покарання ОСОБА_3 не пов'язаного з позбавленням волі, зазначила, що під час іспитового строку або його закінчення обвинуваченим будуть скалічені інші малолітні хлопці, з урахуванням вподобань обвинуваченого до малолітніх хлопців та відсутності інтимних зв'язків з іншими чоловіками.
До обставин, що пом'якшують покарання суд відносить щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
При вирішенні питання щодо виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , яке необхідно й достатньо для його виправлення та попередження нових злочинів, враховує, що відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи є посяганнями на особистість і пов'язані з грубими порушеннями норм суспільної моралі, тому кримінальним законодавством за їх вчинення передбачено суворе покарання.
Згідно ч.2 ст.52 Конституції України, будь-яке насильство над дитиною переслідується за законом. Статеві злочини характеризуються аморальністю та цинічністю дій винних осіб, принижують честь і гідність потерпілої особи та можуть завдати значної шкоди здоров'ю. Особливо небезпечні статеві злочини проти неповнолітніх, оскільки вони посягають на їх статеву недоторканність та нормальний статевий розвиток та часто призводять до глибоких душевних травм у потерпілих осіб, штовхають їх до аморального способу життя.
При призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд вважає, що достатнім для виправлення і попередження вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 нових злочинів буде покарання в межах санкції ч.1 ст. 156 КК України, у виді позбавлення волі, оскільки виправлення ОСОБА_3 не можливе без ізоляції від суспільства, а поведінка та вподобання обвинуваченого ОСОБА_3 свідчать про те, що він може нести загрозу іншим неповнолітнім.
Враховуючи наведене, суд не вбачає достатніх підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України.
Таким чином, суд вважає, що саме призначення покарання у виді реального позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 156 КК України у даному випадку відповідає морально-етичним і правовим нормам.
Окрім того, судом встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_3 було вчинено злочин у приміщенні КЗО «СЗШ №47 ДМР» за місцем його працевлаштування, звідкіля ним було отримано позитивну характеристику від директора КЗО«СЗШ №47 ДМР» ОСОБА_12 , в зв'язку із чим, суд приходить до висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 додаткового покарання за правилами ч.2 ст. 55 КК України у вигляді позбавлення права обіймати посади, які пов'язані з організацією процесу навчання та виховання дітей, з метою попередження вчинення обвинуваченим нових злочинів у межах закладах навчання та виховання дітей.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 156 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.
На підставі ч.2 ст. 55 КК України призначити ОСОБА_3 додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади, які пов'язані з організацією процесу навчання та виховання дітей строком на три роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Зарахувати в строк відбуття покарання період часу знаходження ОСОБА_3 під запобіжним заходом у вигляді цілодобового домашнього арешту з 21 травня 2024 року по 18 липня 2024 року, включно, із розрахунку відповідно до вимог ч.7 ст. 72 КК України, три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави кошти витрачені за рахунок проведення експертизи у розмірі 17038,80 гривень, 11359,20 гривень, 22718,40 гривень.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2024 року - скасувати.
Речові докази - жестяна банка "Fratelli", зразки букального епітелію, що знаходяться в камері схову речових доказів ВП №2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, - знищити.
Речові докази - мобільний телефон марки "Huawei", планшет "Lenovo TB-X304L, матрац різнокольоровий, що знаходяться в камері схову речових доказів ВП №2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, - повернути власнику.
Речовий доказ - компакт-диск,який знаходиться в матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду може бути оскаржений до судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуюча: ОСОБА_1