Справа № 201/8553/24
Провадження № 2/201/3469/2024
04 вересня 2024 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого - судді Батманової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення безпідставно отриманих коштів,
22.07.2024 ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
В позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було помилково (помилилася двома цифрами карткового рахунку) здійснено платіж на загальну суму 5000,00 грн. на картковий рахунок НОМЕР_1 в АТ « Універсал банк», що підтверджується відповідною квитанцією № 263829345129056 від 12 червня 2024 року. Вказані грошові кошти були перераховані помилково (безпідставно) на картковий рахунок невідомої особи, про, що було здійснено відповідне повідомлення банку. Позивач звернулася до відповідача за наданням інформації про власника карткового рахунку, на який були перераховані кошти, АТ «Універсал банк» відмовив у наданні такої інформації, посилаючись на те, що зазначена інформація є банківської таємницею, крім того з посиланням на те, що помилково надіслані кошти уже надійшли на розрахунковий рахунок отримувача і лише за наявності його згоди (тобто, власника рахунку) банк може повернути кошти. Позивач самостійно намагалася зв'язатися з особою на рахунок якої було здійснено платіж, але жодного результату не отримала.
У зв'язку з викладеним просила суд стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у сумі 5000 грн., моральну шкоду у розмірі 8 000 грн. та судові витрати.
Представник відповідача скористався правом на подання відзиву, в якому заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість оскільки жодних прав позивача відповідачем порушено не було, відтак просив відмовити в задоволенні позову.
Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив в якій заперечував проти доводів викладених у відзиві, просив задовольнити позов з підстав в ньому викладених.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач у позові посилається на те що, нею було помилково (помилилася двома цифрами карткового рахунку) здійснено платіж на загальну суму 5000,00 грн. на картковий рахунок НОМЕР_1 в АТ «Універсал банк», що підтверджується відповідною квитанцією № 263829345129056 від 12 червня 2024 року.
Вказані грошові кошти були перераховані помилково (безпідставно) на картковий рахунок невідомої особи.
Позивач звернулася до відповідача за наданням інформації про власника карткового рахунку, на який були перераховані кошти, АТ «Універсал банк» відмовив у наданні такої інформації, посилаючись на те, що зазначена інформація є банківської таємницею, крім того з посиланням на те, що помилково надіслані кошти уже надійшли на розрахунковий рахунок отримувача і лише за наявності його згоди (тобто, власника рахунку) банк може повернути кошти.
Позивач самостійно намагалася зв'язатися з особою на рахунок якої було здійснено платіж, але жодного результату не отримала.
В позовній заяві позивач посилається на ст. 1212 ЦК України, як на правову підставу для стягнення коштів з відповідача. Відповідно до ст. 1212 ЦК У країни особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним . У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-100цс15.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з 'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палити Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18 та в додаткових постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 904/5726/19, від 15.06.2022 у справі № 910/12876/19.
Проте, позивачем на підтвердження своїх позовних вимог на надано жодних належних та достатніх доказів безпідставного отримання коштів відповідачем, на які посилається позивач.
Відтак, твердження позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, спростовуються вищевказаними обставинами та нічим об'єктивно не підтверджуються, а тому суд вважає, що в задоволені позовних вимог слід відмовити, оскільки суду не надано та судом не встановлено належних та достатніх доказів на підтвердження доводів зазначених позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог.
Питання про розподіл судових витрат вирішити відповідно до ст. 141 ЦПК України, а саме у разі відмови в позові у якому позивача звільнено від спати судового збору, судовий збір покладається за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 12, 13, 76-78, 81-82, 89, 130, 137, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення безпідставно отриманих коштів.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: В.В. Батманова