Справа № 201/3736/24
Провадження № 2/201/2228/2024
02 вересня 2024 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
в складі : головуючого - судді - Батманової В.В.
за участю секретаря - Турбаївської М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія К9» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 01.04.2024 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія К9» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 49 364 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 2 430 грн.
В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 14.03.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 3817897 про надання кредиту, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 15 050,00 грн., строком на 30 днів. 03 листопада 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія К9» укладено договір факторингу № 03/11/2021, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 3817897 від 14.03.2021 укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 набуло ТОВ «Фінансова компанія К9». Позивач зазначає, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за договором виконав повністю та надав грошові кошти в обумовленому договором розмірі шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача. Оскільки, відповідач порушив умови договору, станом на 30.03.2024 відповідач має заборгованість за кредитним договором в розмірі 49 364 грн., з яких: 15 050 грн. сума заборгованості за основним боргом, 34 314 грн. відсотки за користування кредитом.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 01 квітня 2024 року указана позовна заява передана для розгляду судді Батмановій В.В.
Ухвалою судді від 02 квітня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія К9» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Відповідач скористався правом на подання відзиву в якому заперечував проти позову, посилаючись на відсутність розрахунку заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 34 314 грн., також не врахована сума платежу у розмірі 6 004,95 грн., відсутні належні докази укладення договору та отримання коштів, крім того відповідач не отримував договору факторингу, відтак просив відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача надав заяву в якій просив про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.
Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Авентус Україна» є фінансовою установою, про що було отримано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи НОМЕР_1 від 28 лютого 2017 року, видане Національним банком України.
14.03.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 3817897 про надання кредиту, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 15 050,00 грн., строком на 30 днів зі сплатою 1,90 % від на кожен день користування кредитом.
03 листопада 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія К9» укладено договір факторингу № 03/11/2021, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 3817897 від 14.03.2021 укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 набуло ТОВ «Фінансова компанія К9».
ТОВ «Фінансова компанія К9» є фінансовою установою, про що було отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи НОМЕР_2 від 02 липня 2021 року, видане Національним банком України.
В зв'язку з чим, позивач мав право на укладення договору факторингу та є новим кредитором відповідача за кредитним договором.
Позивач зазначає, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за Договором виконав повністю та надав грошові кошти в обумовленому договором розмірі шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
Оскільки, відповідач порушив умови договору, має заборгованість за кредитним договором в розмірі 49 364 грн., з яких: 15 050 грн. сума заборгованості за основним боргом, 34 314 грн. відсотки за користування кредитом.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, в ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутних послуг кредитодавцем i третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примiрнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особi, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дiй чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз'яснення логічно пов'язані з нею. Статтею 12 цього закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Відповідно до п. 12, ч. 1 ст. 3 Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення вiд особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом, якай зазначений у тексті договору у розділі «Підписи сторiн».
Також, приписами ст.1,2 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п.7 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Разом з цим товариство, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просило у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на заборгованість за користування кредитними коштами.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 було дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
При цьому слід зазначити, що статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку не повернуті, а також беручи до уваги вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Оцінюючі всі докази, досліджені судом у їх сукупності під час розгляду справи у судовому засіданні, суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та відсотки в розмірі суми кредиту за кредитним договором. Решта вимог задоволенню не підлягає з підстав зазначених вище.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 477,07 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія К9» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія К9» (код ЄДРПОУ 44024387) заборгованість за кредитним договором №3817897 від 14.03.2021 в розмірі 30 100 (тридцять тисяч сто) грн. 00 коп., з яких з яких: 15 050 (п'ятнадцять тисяч п'ятдесят) грн. 00 коп. - заборгованість за основним боргом, 15 050 (п'ятнадцять тисяч п'ятдесят) грн. 00 коп. - відсотки за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія К9» (код ЄДРПОУ 44024387) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 477 (тисячу чотириста сімдесят сім) гривень 07 копійок.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: В.В. Батманова