Справа № 760/17664/23
Провадження №2/760/2845/24
09 вересня 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,
з участю секретаря судового засідання - Тодосюк Г.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги,
25 липня 2023 року позивач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у сумі 7 628,46 грн, в тому числі: 7 584,30 грн - основного боргу; 34,86 грн - індексу інфляції; 9,30 грн - 3% річних, а також судовий збір в сумі 2684 грн.
В обґрунтування позовної заяви, позивач вказує, що квартира АДРЕСА_1 належить відповідачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу.
Між позивачем і відповідачем існують відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг, які регулюються чинним законодавством України, зокрема: Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких позивач надає житлово-комунальні послуги, а відповідач, як споживач, зобов'язаний внести плату за надані послуги.
У зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем коштів за спожиті житлово-комунальні послуги у період з 01 вересня 2021 року по 01 червня 2023 року виникла заборгованість у розмірі 7 584,30 грн, яка станом на 01 липня 2023 року не сплачена.
У зв'язку з виниклою у відповідача заборгованістю по оплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 7 584,30 грн., позивач в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 01 вересня 2021 року по 01 лютого 2022 року нарахував штрафні санкції в сумі 44,16 грн, з яких 34,86 грн - збитки від інфляції, 9,30 грн - 3% річних.
Незважаючи на неодноразові попередження про необхідність своєчасної оплати, відповідач борг не сплатив, що завдає підприємству збитки. Виходячи з цього, позивач просить задовольнити позов.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 серпня 2023 року справу розподілено головуючому судді Кушнір С.І.
Ухвалою суду від 11 серпня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 квітня 2024 року справу розподілено головуючому судді Аксьоновій Н.М.
Ухвалою суду від 12 квітня 2024 року цивільну справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ст. 190 ЦПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім випадків, якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та додатками до позовної заяви було направлено за зареєстрованим місцем проживання відповідача. Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0311332128278, рекомендований лист з додатками повернувся до суду без вручення відповідачу у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Відповідачу було повторно направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та додатками до позовної заяви, а також ухвали про прийняття справи до провадження. Однак, рекомендований лист з додатками повернувся до суду без вручення відповідачу у зв'язку з закінченням терміну зберігання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600268199877.
Згідно ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є : день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 118, 123 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 №270.
Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.
Відповідно до ч.9 ст.130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. В т.ч. жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.
Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Оскільки у встановлений судом строк відповідачем відзив на позовну заяву не подано, на підставі ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши доводи та аргументи позивача, обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно зі ст.5 Закону до житлово-комунальних послуг належать:
1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
За змістом ч.1 ст.6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно.
Згідно з пунктами 5, 10 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 44,7 м.кв., належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 03 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. за реєстровим №10299.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Згідно з п.1 ч.2 ст.7 Закону споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
За змістом ст. 29 Закону надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку здійснюється на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08 жовтня 1992 року, встановлено, що власники та наймач (орендар) квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
За змістом ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
У тих випадках, коли закон не встановлює обов'язковість певної форми, сторони можуть обирати її на власний розсуд, але в межах чинного законодавства.
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Таким чином, якщо умови усного договору виконуються сторонами, то він вважається укладеним, а умови прийнятими обома сторонами.
За змістом ч.1 ст.633 ЦК України договір про надання комунальних послуг є публічним договором.
Відповідно до вимог закону споживачі зобов'язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.
Це відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20 квітня 2016 року в справі №6-2951цс15.
Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач, не сплативши у строк вартість послуг, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 01 червня 2023 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 7 628,46 грн, яка складається з: 7 584,30 грн - основного боргу; 34,86 грн - індексу інфляції; 9,30 грн - 3% річних.
Згідно вимог ст.ст.76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не надано належних доказів на спростовування факту надання йому житлово-комунальних послуг КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», або ж надання послуг іншою особою. Також відповідачем не було надано доказів на спростування наявної заборгованості, або ж доказів на погашення заборгованості у вищевказаному розмірі, яка утворилася у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань. Отже, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а розрахунки доведеними позивачем, та приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в розмірі 2 684,00 грн.
Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81, 141, 258, 263-265, 273, 284, 289, 354 ЦПК України, суд
Позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» 7 628 (сім тисяч шістсот двадцять вісім) гривень 46 копійок заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні в рахунок відшкодування сплаченого позивачем судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін:
позивач - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», місцезнаходження: 03186, м. Київ вул. Левка Мацієвича, 6, код ЄДРПОУ 35756919;
відповідач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя Солом'янського
районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова