СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 6/759/471/24
ун. № 759/11698/24
22 липня 2024 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва
під головуванням судді Сенька М.Ф.,
за участю секретаря Пушкарського О.А.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування заяви зазначив, що 11 червня 2024 року Святошинським районним судом м. Києва було видано судовий наказ, який оприлюднено 12.07.2024 року та яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05.06.2024 року і до досягнення дитиною повноліття. Посилався на те, що Боржник та Стягувач розлучилися 27.06.2023 року та проживали окремо один від одного, оскільки в Стягувача була інша сім'я. Як вбачається з свідоцтва про народження від 01.06.2024 року через 11 місяців після розірвання шлюбу Стягувач народила дитину в інтересах якої стягуюся аліменти з Боржника та видано відповідний наказ. Тобто виходячи з даних фактів, які документально підтверджені між Боржником та Стягувачом наявний спір в частині встановлення батьківства про що Стягувачом подано в тому числі відповідну заяву до Святошинського районного суду м. Києва про встановлення батьківства та присвоєно номер справи № 759/13375/24.
Доказами, що підтверджують дані обставини та правомірність визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню є свідоцтво про розірвання шлюбу від 27.06.2023 року, свідоцтво про народження від 01.06.2024 року та спір між сторонами про встановлення батьківства у справі № 759/13375/24.
В зв'язку з чим, просить суд задовольнити вищевказану заяву та визнати судовий наказ таким, що не підлягає виконанню.
Суд, дослідивши письмові докази, дійшов наступних висновків.
Статтею 173 ЦПК України визначено, що суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, в порядку визначеному ст. 432 ЦПК України.
Судом встановлено, що 11 червня 2024 року Святошинським районним судом м. Києва було видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05.06.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
До заяви ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини не було надано доказів про те, що оскаржується факт батьківська.
До заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, додано інформацію з єдиного державного реєстру судових рішень про те, що існує спір між сторонами про встановлення батьківства у справі № 759/13375/24 та докази, що зачаття дитини відбулося після розірвання шлюбних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що потребує проведення відповідної експертизи у справі № 759/13375/24.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що заявником в даному випадку обрано вірний спосіб захисту порушеного права, оскільки наявні обставини свідчать про відсутність боргових зобов'язань ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №2-4671/11 сформульовано правовий висновок, що підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, прийнято поділяти на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов'язку), зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання й інші, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст.432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Отже, до підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об'єктивно відсутній обов'язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто випадки помилкової видачі виконавчого листа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.
Суд також бере до увагу, що за змістом ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Однак, за обставинами даної справи між сторонами вбачається наявність спору щодо встановлення батьківства, що є перешкодою для звернення до суду із заявою про видачу судового наказу.
Таким чином, враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність боргових зобов'язань ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 , що в свою чергу при відсутності рішення суду про встановлення батьківства, свідчить про відсутність у стягувача суб'єктивного права вимоги до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
А тому, суд вважає за необхідне визнати таким, що не підлягає виконанню повністю судовий наказ від 11.06.2024 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дитини.
Керуючись ст. ст. 259, 160, 173, 432 ЦПК України, суд
постановив:
Заяву ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати судовий наказ від 11.06.2024, виданий Святошинським районним судом м. Києва у справі № 759/11698/24 за заявою ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_2 ) таким, що не підлягає виконанню.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15-ти днів з дня проголошення ухвали.
Головуючий М.Ф. Сенько