Справа № 758/11121/24
06 вересня 2024 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, про встановлення факту самостійного виховання та перебування дитини на утриманні
ОСОБА_1 (надалі за текстом - заявник) звернувся до суду із заявою, в якій просить суд встановити факт здійснення ним самостійного виховання його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також її перебування на його утриманні.
Згідно з ч. 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 та ч. 2 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно закону вони породжують юридичні наслідки.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Згідно зі ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.
Зі змісту поданої заяви вбачається, що встановлення факту перебування дитини на його утриманні необхідне заявникові для виконання прав і обов'язків, визначених Сімейним кодексом України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суд вважає, що саме по собі встановлення судом факту виховання та утримання дитини батьком без участі матері не породжує для заявника юридичних наслідків, тобто від встановлення вказаних фактів не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав останнього.
Натомість доказів, які б підтверджували існування складнощів у заявника через відсутність установлення факту самостійного виховання дитини, суду не надано, і взагалі, такі факти можуть бути встановлені судом, зокрема, під час розгляду справ про оскарження дій чи рішень щодо відмови компетентних органів, а не в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати та батько мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав по відношенню до дитини.
При цьому, жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов'язує підтверджувати факт відсутності участі одного з батьків у вихованні дитини.
Такий факт може бути підтверджений за рішенням суду виключно у разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.
Якщо між сторонами немає спору з цього питання, відсутні й підстави розгляду відповідної вимоги судом. У разі ж, якщо виникне спір щодо місця проживання та виховання дитини, він підлягає вирішенню в порядку позовного, а не окремого провадження.
Крім того, з огляду на те, що в заяві відсутні відомості щодо права заявника на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, та про звернення заявника з цього приводу до компетентного органу, у заявника може виникнути спір, пов'язаний з доведенням наявності підстав для такої відстрочки.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Отже, в даному випадку має місце спір про право, тому вимоги заявника про встановлення факту перебування дитини на утриманні не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст. 293, 315 ЦПК України, у зв'язку з чим, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження.
Керуючись ст. 19, 258-260, ч. 4 ст. 315, 352 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, про встановлення факту самостійного виховання та перебування дитини на утриманні;
Роз'яснити заявнику, що він має право звернутися до суду з позовною заявою у порядку позовного провадження на загальних підставах. Позовна заява має відповідати вимогам статей 175 - 177 ЦПК України;
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Київського апеляційного суду.
Суддя В.В. Гребенюк