печерський районний суд міста києва
Справа № 757/31411/24-к
пр. 1-кс-27719/24
06 серпня 2024 року Печерський районний суд міста Києва у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участі:
представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12023000000001096 від 12.06.2023 року, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.10.2023 року, справа №757/47335/23-к,
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12023000000001096 від 12.06.2023 року, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.10.2023 року, справа №757/47335/23-к.
Просить скасувати арешт транспортного засобу «Renault Clio», д.н.з. НОМЕР_1 , vin-код НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26.10.2023 року у справі № 757/47335/23-к, в тому числі в частині обмеження права відчужувати, розпоряджатися та користуватися вказаним майном.
В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано, також посилається на те, що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, а відтак наявні підстави якими законодавець зумовлює скасування накладеного арешту.
Адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні надала пояснення, клопотання підтримала та просила задовольнити у повному обсязі з підстав, у ньому зазначених.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні надав пояснення, просив відмовити у задоволенні клопотання з підстав його необгрунтованості.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Таким чином, виходячи з наведених положень ст. 174 КПК України, питання про скасування арешту розглядається слідчим суддею за відповідним зверненням осіб, визначених частиною першої цієї статті.
Слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001096 від 12.06.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 289 КК України.
У рамках вказаного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.10.2023 року, справа № 757/47335/23-к, накладено арешт на майно, котре вилучене 16.10.2023 року в ході проведення обшуку, а саме: на транспортний засіб «Renault Clio», д.н.з. НОМЕР_1 , vin-код НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та котрим фактично користується підозрюваний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2
Накладаючи арешт на майно, слідчий суддя виходить з того, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просить накласти арешт прокурор, відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, а тому є підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, а також з метою спецконфіскації.
Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 Кримінального процесуального кодексу України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Слідчий суддя дослідивши матеріали, вважає, що доводи клопотання про скасування арешту є необґрунтованими, оскільки на час винесення ухвали про накладення арешту на майно, існували підстави для такого арешту, крім того слідчим суддею не встановлено, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї або іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, слідчий суддя вважає накладений арешт на майно є обґрунтованим, з урахуванням наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв'язку з чим клопотання про скасування арешту не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 174, 303, 305-307 309 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12023000000001096 від 12.06.2023 року, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.10.2023 року, справа №757/47335/23-к - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1