печерський районний суд міста києва
Справа № 757/14237/20-ц
пр. № 2-1591/24
04 вересня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Литвинової І. В.,
за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,
представників позивача: ОСОБА_15 ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівни про розірвання договору довічного утримання та зобов'язання вчинити дії,
І. Позиція сторін у справі.
Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила розірвати договір довічного утримання, укладений 06 липня 2018 року нею та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. і зареєстрований за № 3883, а також зобов'язати державного реєстратора провести реєстрацію поновленого права власності ОСОБА_2 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що позивач є одинокою людиною, тому вона уклала договір довічного утримання (догляду) з ОСОБА_3 , на умовах якого передала у її власність належну квартиру АДРЕСА_1 , де проживає і зареєстрована. У свою чергу ОСОБА_3 зобов'язалася надати позивачці утримання (догляд) у вигляді: забезпечення житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчуженій квартирі (п.п. 2.1.1 договору); протягом п'яти років, а саме: з серпня 2018 року по серпень 2023 року надання матеріальної допомоги щомісяця у розмірі не більше 1 000, 00 грн шляхом перерахування на картковий рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_1 відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України» у строк до 20 числа поточного місяця (п.п. 2.1.3 договору). Крім вищезазначеної суми, ОСОБА_3 зобов'язалась при необхідності проведення операції на серці ОСОБА_2 здійснити матеріальну допомогу на проведення такої операції у розмірі 60 000, 00 грн шляхом перерахування на картковий рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України» (п.п.2.1.2. Договору). Також, набувач зобов'язалась у разі настання інсульту чи інфаркту у ОСОБА_2 забезпечити її нематеріальним доглядом (п.п. 2.1.4 договору). Водночас нотаріусом було вжито заходів по забороні відчуження об'єкту нерухомого майна за реєстраційним № 3884. На початку дії цього договору, як вказала позивач у позовній заяві, відповідач приносила їй їжу з дитячого садка, у якому працювала, відвідувала її, інколи ходила до магазину за продуктами, а згодом її ставлення змінилось. Догляд та необхідну допомогу вона позивачеві фактично не надавала: не готувала їжу; не прибирала квартиру; не викликала швидку, коли їй було дуже зле; лише тільки декілька разів зробила уколи під час хвороби; не допомагала при пересуванні вулицею; жодного разу не допомогла у пранні речей, постільної білизни, продукти харчування та ліки раніше купувала зрідка, а останнім часом взагалі перестала це роботи, незважаючи на те, що наші квартири знаходяться поруч, а позивач приймає ліки щодня. У період дачного сезону, це приблизно з квітня по листопад, відповідач, виїжджаючи на вихідні на дачу, нікому ніколи не передоручала догляд за позивачкою, тоді як за станом свого здоров'я вона у будь-яку хвилину могла втратити свідомість. За весь час існування договору довічного утримання ОСОБА_3 ні разу не зателефонувала з дачі та не поцікавилась як позивач себе почуває і чи має все необхідне. Так як, за станом свого здоров'я позивач не завжди може забезпечити себе необхідними послугами самостійно, як вона вказує, то їй в усьому допомагають сусіди, прибирають квартиру, купують продукти харчування, ліки та здійснюють при необхідності догляд.
Так, позивач вказує, що відповідач не спілкується з нею і не піклується, самотню та потребуючу постійного догляду особу, не надає побутового догляду, утримання, безоплатного проживання у квартирі, вона запропонувала їй в усній формі розірвати вищевказаний договір довічного утримання та отримала відмову. З чим позивач не погоджується, що стало підставою для звернення за захистом до суду.
Відповідач у відзиві позов не визнала, заперечуючи проти позову, вказала, що приблизно наприкінці весни 2018 року ОСОБА_2 запропонувала звести їхні взаємовідносини в правове поле, а саме запропонувала укласти договір довічного утримання. В той же час, розуміючи всю відповідальність перед літньою людиною, відповідач попередила, що не зможе матеріально у достатній мірі забезпечувати її всім необхідним, оскільки не має великих заробітків та необхідно буде шукати постійну роботу, а у її віці це дуже тяжко та і зарплатня буде не дуже високою, на що позивач сама запропонувала, що їй в повній мірі і достатньо матеріальної допомоги у вигляді 1 000, 00 грн з врахуванням того, що вона отримує пенсію та субсидію на оплату комунальних послуг, та інколи за потреби вона буде просити допомогу у вирішенні господарських питань. Так дійсно, після укладання спірного договору, починаючи з 26 вересня 2018 року, вона влаштувалась на роботу у «Дитячий садок «Орлятко» - Дошкільний навчальний сад № 1 Печерського району м. Києва на посаду помічника вихователя, з середньомісячним посадовим окладом у розмірі 4 563, 53 грн, та дійсно іноді по вечорам після роботи заходила до позивача. Інколи в ті дні, коли відповідач заходила після роботи до позивача, остання сама казала, що немає потреби заходити до неї так часто та що допомога не потрібна, вказуючи при цьому, що у неї втомлений вигляд після роботи. Починаючи приблизно з кінця зими 2020 року ставлення позивача до неї змінилось: вона припинила відповідати на її дзвінки, перестала відчиняти двері у квартиру, почала звинувачувати у тому, що вона нібито вкрала в неї квартиру. Одного разу, зустрівши позивача на сходовій клітині, відповідач намагалась з'ясувати, що послугувало такій зміні відносин та що трапилось, на що позивач повідомила, що вона дуже мало їй надає матеріальної допомоги, що вона жалкує, що уклала з нею договір довічного утримання. На противагу цьому, якщо питання лише у сумі допомоги, відповідач запропонувала позивачеві внести зміни до вже діючого договору, та якщо сума для неї буде непосильною, допомогу будуть частково компенсувати діти відповідача, але позивач відмовилась та сказала, що буде подавати позов до суду про розірвання договору довічного утримання, та що вона вже знайшла людину, яка запропонувала їй суму допомоги набагато більше. Відповідач вказує, що навіть після зазначеної розмови, не припинила виконувати умови спірного договору, а сумлінно продовжувала сплачувати суму матеріальної допомоги на рахунок позивача, про що позивач правильно стверджує у позовній заяві, та до останнього намагалась знайти компромісне вирішення питання з позивачем.
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.
01 квітня 2020 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано судді Соколову О. М., для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
24 червня 2020 року у справі відкрито провадження для розгляду у спрощеному позовному порядку з викликом сторін /т. І а. с. 121/.
23 листопада 2020 року відповідач подала до суду відзив на позов /т. І а. с. 132-137/.
07 грудня 2021 року ухвалою судді у справі закрито підготовче провадження у справі /т. ІІ а. с. 38/.
01 лютого 2021 року позивач подала відповідь на відзив /т. І а. с. 149-199/.
06 жовтня 2022 року представники позивача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 подали зауваження на протокол судового засідання від 26 вересня 2022 року, вказуючи, що у протоколі не міститься результат розгляду клопотання позивача від 26 вересня 2022 року про повернення до стадії підготовчого засідання та доручення доказів по справі, поданих на стадії підготовчого провадження /т. ІІ а. с. 90-92/.
20 січня 2023 року відповідач подала додаткові пояснення /т. ІІ а. с. 107-126/.
24 січня 2023 року ухвалою судді зауваження представників позивача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на протокол судового засідання від 26 вересня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова С. В. про розірвання договору довічного утримання та зобов'язання вчинити дії залишено без розгляду /т. ІІ а. с. 136/.
08 серпня 2023 року суддя Соколов О. М. заявив самовідвід від головування у справі /т. ІІ а. с. 212/.
14 серпня 2023 року на підставі розпорядження В. о. керівника апарату суду ОСОБА_6 проведено повторний авторозподіл судової справи між суддями і передано справу судді Литвиновій І. В. /т. ІІ а. с. 213, 214-215/.
18 жовтня 2023 року допитана свідок ОСОБА_7 [сусідка сторін] надала суду покази, що проживає у квартирі АДРЕСА_2 у будинку разом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з 2015 року. До 2017 року не була знайома з цими сусідками. Свідок знайома з сусідкою ОСОБА_8 ,яка розповіла, що позивач дуже хвора, а ОСОБА_8 допомагала їй, брала для неї ліки, продукти харчування, а ОСОБА_3 , яка повинна була доглядати позивачку, цього не робила, бо вона працювала, а на вихідні виїжджала на дачу. У 2017 році свідок познайомилася з ОСОБА_2 . Свідок вказала, що ОСОБА_2 - дійсно хвора людина. ОСОБА_8 доглядала за позивачкою і була ображена через те, що вона уклала за її спиною договір довічного утримання з ОСОБА_3 . ОСОБА_2 скаржилася, що ОСОБА_3 не купує їй продукти, не допомагає дійти до лікаря. Свідок вказала, що вона дивувалася, що є людина, яка повинна доглядати, а ОСОБА_2 постійно зверталася до неї з проханнями купити ліки, продукти, супроводжувати у поліклініку. Також свідок вказала, що при ній ОСОБА_3 до ОСОБА_2 не приходила, власне вона сама і доглядає за ОСОБА_2 : купує продукти, водить до лікарів, здає її аналізи, приносить ліки. Після початку вторгнення ОСОБА_3 поїхала і повернулася за два місяці /т. ІІІ а. с. 76, 80/.
18 жовтня 2023 року допитаний свідок ОСОБА_9 надав суду покази, що з ОСОБА_2 знайомий з 2013 року, з ОСОБА_3 не знайомий. Також йому відомо про укладення ними договору довічного утримання. Вказав, що постійно возить її до лікарів, іноді купував їй продукти. Раз на тиждень він приходить до ОСОБА_2 і приносить їй продукти. Спочатку війни ОСОБА_2 проживала у нього протягом близько трьох місяців /т. ІІІ а. с. 77, 80/.
18 жовтня 2023 року допитана свідок ОСОБА_8 [сусідка сторін] вказала, що проживає у квартирі АДРЕСА_3 у будинку разом з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Вказала, що ОСОБА_2 - хвора людина, вона мучається, їй допомогти нікому. Зазначила, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 дружили. Коли ОСОБА_2 привезли з переламом, свідок зайшла до неї і допомогла їй у побуті. З цього часу вона [свідок] доглядає за ОСОБА_2 : прибирала, готувала і годувала позивачку. ОСОБА_9 привозив продукти. Через півтори роки ОСОБА_2 стала ходити з милицями. ОСОБА_3 працювала, на вихідні - їхала. Свідок вказала, що просила її змінити і приділи увагу ОСОБА_2 . У грудні 2018 року ОСОБА_2 повідомила свідку, що уклала договір з ОСОБА_3 , після чого свідок поговорила з останньою і сказала, що їй відомо про цей договір і вона більше доглядати не буде. Свідок також вказала, що до цих пір допомагає ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 ні у чому не допомагає, вона щодня бачить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у неї не буває і з нею ОСОБА_2 боїться спілкуватися /т. ІІІ а. с. 78, 81/.
29 листопада 2023 року свідок ОСОБА_10 надала покази [донька відповідача], що знайома з ОСОБА_2 з дитинства, оскільки до 2003 року проживала у цьому ж будинку, де досі мешкають сторони, які дружать понад 20 років, з ними дружила і сусідка ОСОБА_8 . Коли ОСОБА_2 лежала у лікарні, ОСОБА_3 провідувала її, поливала квіти. ОСОБА_3 робила уколи ОСОБА_2 , приносила їй їжу протягом багатьох років. ОСОБА_2 запропонувала ОСОБА_3 укласти договір довічного утримання, остання повідомила, що працює і у неї невеликий дохід, тому утримувати ОСОБА_2 вона не зможе, але ОСОБА_2 відповіла, що їй нічого не потрібно, тільки, щоб вона поховала і не кремувала. Коли ОСОБА_8 дізналася, що укладено договір, вона розірвала стосунки з ОСОБА_3 і почала зводити наклеп на неї, підговорювати ОСОБА_2 , що ОСОБА_3 їй не допомагає, нічого не робить за договором. Свідок надала покази, що не розуміє, що відбулося, оскільки ОСОБА_3 допомагала їй, купувала ліки, продукти, робила уколи. Також повідомила, що брат ОСОБА_2 і її друг не захотіли укладати такий договір довічного утримання з нею. ОСОБА_2 була обізнала з фінансовим становищем ОСОБА_3 , не пропонувала уточнити або змінити договір, про необхідність операції також не повідомляли ОСОБА_3 . Свідок вказала, що ОСОБА_3 купувала продукти, ліки і робила все, що робила і до укладення договору, їй відомо це з слів ОСОБА_3 /т. ІІІ а. с. 86, 88-89/.
29 листопада 2023 року свідок ОСОБА_11 надав покази [зять відповідача], що йому відомо про дружбу ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , що в останньої поганий стан здоров'я і теща допомагає їй. Також свідок вказав, що допомагав заносити сумки з дачі до квартири ОСОБА_2 , транспортував останню з поламаною ногою, тоді і бачив її один раз саме цього дня /т. ІІІ а. с. 87, 89/.
30 січня 2024 року відповідач ОСОБА_3 надала суду пояснення, що не має бажання розірвати договір довічного утримання, 20 років у них були хороші стосунки, вони дружили, вона допомагала їй, оскільки жаліла, бо у неї помер син, мала ключі від квартири ОСОБА_2 , вона довіряла їй свої кошти, дорогоцінні речі. Потім вона познайомилася з чоловіком, прожила з ним чотири роки. Взимку вона зламала ногу та мучилася, а ОСОБА_12 відмовився її забирати до себе, тому ОСОБА_2 забрала вона і стала допомагати. Пізніше ОСОБА_8 сказала, що якщо ОСОБА_2 допомагає ОСОБА_3 , то вона цього більше не робитиме і віддала ключі від квартири. Влітку ОСОБА_2 запропонувала укласти договір довічного утримання з ОСОБА_3 , однак вона відповіла, що нічого не зможе їй дати. Однак ОСОБА_2 сказала, що нічого їй не потрібно, тільки, щоб її поховали за християнськими канонами. Брат ОСОБА_2 відповів, що йому нічого не потрібно, він не може доглядати. ОСОБА_3 домовилася з ОСОБА_2 , що нікому не будуть повідомляти про укладення договору. Але ОСОБА_2 проговорилася ОСОБА_8 і вона також стала робити якісь закупи і розмови, що ОСОБА_3 нічого не виконує, а квартира буде їй. Наприкінці 2019 року або початку 2020, ОСОБА_2 попросила повернути ключ від квартири, ОСОБА_3 повернула ключ і всі речі, які зберігала. ОСОБА_3 пояснила, що намагалася поговорити і помиритися з ОСОБА_2 , але остання припинила спілкуватися і відмовлялася від допомоги. ОСОБА_2 налаштовувала ОСОБА_8 і ОСОБА_7 , щоб вона не спілкувалася з ОСОБА_3 . Вона вказала, що ОСОБА_2 не вважає ворогом, вона не чужа людина їй, вона її жаліє. ОСОБА_2 казала, що ОСОБА_3 краще всіх до неї ставилася. ОСОБА_2 - освічена людина і вичитувала договір у нотаріуса, вона пояснювала все, що не зрозуміло. ОСОБА_3 пропонувала прибрати у квартирі і розібрати речі, але вона відкладала ці справи. Купувала продукти, ліки, які завжди були у ОСОБА_2 . Про матеріальний стан ОСОБА_3 . ОСОБА_2 було відомо, її вимогу про 1 000, 00 грн ОСОБА_3 виконує до тепер. Також вона телефонує ОСОБА_2 , але вона не бере трубку. Останній чек був у січні 2020 року, коли востаннє купувала продукти ОСОБА_2 . З 24 лютого 2022 року по 25 квітня 2022 року ОСОБА_3 була не у Києві, від сусідів дізналася, що ОСОБА_2 забрав ОСОБА_12 . При укладенні договору ОСОБА_3 не мала питань до нотаріуса.
26 березня 2024 року свідок ОСОБА_13 [сусідка сторін] надала суду покази, що ОСОБА_8 дружила з ОСОБА_2 , яка дружила з ОСОБА_3 , купувала їй продукти. ОСОБА_8 дізналася про договір і через це змінила своє ставлення до ОСОБА_3 . Саме ОСОБА_8 ініціатор конфлікту і цього позову. Всі мешканці цього будинку знають про добрі стосунки між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . ОСОБА_8 пообіцяла, що якщо договір буде розірвано, квартира буде ОСОБА_7 , за що остання давала покази. Свідок вказала, що часто бачила ввечері, як ОСОБА_3 приходила до ОСОБА_2 і приносила їй щось, бо її квартира знаходиться навпроти. ОСОБА_8 стала нав'язувати ОСОБА_2 ОСОБА_7 замість ОСОБА_3 . У листопаді 2019 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 спілкувалися, а вже у лютому 2020 року ОСОБА_8 стала казати, що ОСОБА_3 погано доглядає ОСОБА_2 . Свідок вказала, що ОСОБА_2 зверталася до ОСОБА_7 , кликала її, а та робила вигляд, що не чує її. Ані ОСОБА_8 , ані ОСОБА_7 так не допомагають ОСОБА_2 , як ОСОБА_3 . ОСОБА_2 хоче жити зі своїм чоловіком, у нього у приватному будинку. ОСОБА_2 цілком самостійна: ходить зустрічає його, проводжає, виходить на вулицю, може піднятися на третій поверх без ліфту. ОСОБА_2 ніколи особливо не дружила з ОСОБА_8 06 березня 2022 року ОСОБА_8 відправила ОСОБА_2 жити до ОСОБА_12 . 10 березня 2022 року у квартиру ОСОБА_2 приїхав ОСОБА_12 взяти якісь речі. Без ОСОБА_2 ОСОБА_8 сама заходила у її квартиру, використовувала її холодильник. ОСОБА_3 дуже співчутлива людина, вона допомагала також іншій сусідці, взагалі безоплатно. ОСОБА_3 люблять всі сусіди, поважають її. ОСОБА_3 після початку вторгнення телефонувала свідку і запитувала про ОСОБА_2 . В укриття ОСОБА_2 не ходила взагалі, тільки у загальний коридор виходила.
04 червня 2024 року позивач ОСОБА_2 надала пояснення суду, що не мала вибору, бо ніхто не хотів доглядати її, а ОСОБА_3 погодилася, і вони уклали договір, нотаріус нічого не з'ясовувала, не спілкувалася з нею. Перший час ОСОБА_3 купувала продукти за кошти ОСОБА_2 , вона розраховувалася по чеках, але там були і її продукти також. Так само ліки і ОСОБА_2 , і ОСОБА_3 . Прибирання, прання ОСОБА_3 не робила, не купала ОСОБА_2 , не водила до лікарів. Продукти, загалом овочі, привозив ОСОБА_9 . На Новий рік 2020 року ОСОБА_3 не привітала ОСОБА_2 Якось вони посварилися і ОСОБА_3 сама запропонувала розірвати договір, кинула ключі від квартири. Вона сказала, що за квартплату за її квартиру не платитиме. ОСОБА_3 добровільно не погоджувалася розірвати договір, кажучи, що їй заборонив зять. Операцію заміни клапана робити вже не можна і тому цей пункт договору втратив своє значення. У 2020 році ОСОБА_2 вже сама сплачувала за квартиру. ОСОБА_2 вказала, що ОСОБА_3 взагалі не допомагала, за нею доглядав ОСОБА_9 , нині вона має ІІ групу інвалідності, і не може самостійно забезпечувати догляд за собою. ОСОБА_7 і ОСОБА_8 їй допомагають. Коли почалося вторгнення, ОСОБА_3 поїхала, а вона лишилася одна. Півтори роки тому, вона зустрівши ОСОБА_2 у коридорі, навіть не привіталася, не те, щоби наладити стосунки.
У судовому засіданні представники позивача: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 позов підтримали і просили задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у заявах по суті.
Представник відповідача ОСОБА_1 заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність і введення суду в оману щодо мотивів подання, просив відмовити з підстав, наведених у заявах по суті сторони відповідача.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, представника не направила, повідомлялася про час, дату і місце слухання справи належним чином, заяви по суті або з процесуальних питань до суду не находили.
Суд, допитавши свідків, заслухавши пояснення сторін, обґрунтування представників, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
06 липня 2018 року ОСОБА_2 (відчужувач) та ОСОБА_3 (набувач) уклали договір довічного утримання (догляду), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. і зареєстрований за № 3883. Одночасно встановлено заборону відчуження квартири АДРЕСА_4 /т. І а. с. 9-12/.
Відповідно до п. 1.1 Договору, ОСОБА_2 (відчужувач) передала у власність ОСОБА_3 (набувач) належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_4 , взамін чого ОСОБА_3 зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням довічно, у відповідності до п. 2.1. цього договору.
Згідно з п. 2.1 договору, утримання (догляд) визначається у вигляді:
2.1.1 забезпечення її житлом шляхом збереження права безоплатного пожиттєвого проживання у відчужуваній квартирі;
2.1.2 при необхідності проведення операції на серці відчужувачу, здійснити матеріальну допомогу на проведення такої операції у розмірі не більше 60 000, 00 грн шляхом перерахування на картковий рахунок відчужувача № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України». Максимальна затримка може складати не більше одного місяця від дати письмової вимоги відчужувача;
2.1.3 починаючи з серпня 2018 року та по серпень 2023 року, щомісячно у строк до 20-го числа поточного місяця, надавати відчужувачу матеріальну допомогу у розмірі не більше 1 000, 00 грн шляхом перерахування на картковий рахунок відчужувача № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України». У разі смерті відчужувача, виплата припиняється.
2.1.4 у випадку настання інсульту чи інфаркту у відчужувача, забезпечити нематеріальний догляд за відчужувачем.
Так, зазначена квартира, згідно з договором довічного утримання, належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого ОСОБА_14 державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори 26 серпня 1999 року за реєстровим № 7-568, зареєстрованого у Київському міському бюро технічної інвентаризації 31 серпня 1999 року у реєстрову книгу за № 2628/4599. Вказана квартира складається з однієї житлової кімнати, загальною площею 33, 97 кв м, житловою площею 18, 30 кв м.
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Згідно частиною першою, другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на роз суд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до частини другої ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду навимогу однієї із сторіну разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У відповідності до частини першої ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (стаття 744 ЦК України).
У договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача (частина перша ст. 749 ЦК України).
У відповідності до статті 751 ЦК України, матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом.
Частина перша статті 755 ЦК України визначає, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду, зокрема на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
Аналіз статті 744 ЦК України свідчить, що законодавець, передбачивши можливість визначення в договорі обов'язків як з утримання, так і догляду, розмежував указані поняття. Так, утримання характерне для зобов'язань майнового характеру, в той час як догляд, з-поміж іншого, може полягати в конкретних діях, турботі та опікуванні набувача над відчужувачем у силу його похилого віку та потребі в сторонній допомозі. Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі N 645/3284/19.
Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду, спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності (частина друга ст. 749 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі N 753/10508/18 (провадження N 61-16804св21) вказано, що тлумачення пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України свідчить, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду за умови доведення відчужувачем факту порушення набувачем своїх обов'язків за договором довічного утримання (догляду), що може проявлятися у вигляді неповного чи неналежного забезпечення доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у вигляді повного невиконання вказаних дій.
Суд не погоджується з твердженням сторони відповідача про те, що матеріальної допомоги у розмірі 1 000, 00 грн, яку вона перераховує на рахунок позивача, згідно з пунктом 2.1.3, достатньо для оплати комунальних послуг, які отримує позивач у квартирі, де мешкає.
Здійснення покладених на відповідача спірним договором, обов'язків: забезпечення її [ ОСОБА_2 ] житлом шляхом збереження права безоплатного по життєвого проживання у відчужуваній квартирі (пункт договору 2.1.1) і, починаючи з серпня 2018 року та по серпень 2023 року, щомісячно у строк до 20-го числа поточного місяця, надавати відчужувачу матеріальну допомогу у розмірі не більше 1 000, 00 грн шляхом перерахування на картковий рахунок відчужувача № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України» (пункт договору 2.1.3), не пов'язані між собою і виконання одного не ототожнюється з виконанням іншого.
Відповідач надав докази суду здійснення переказів 1 000, 00 грн на рахунок позивачки як матеріальної допомоги, і вважає, що призначення цих грошових коштів - це оплата комунальних рахунків позивача, що є хибним висновком.
Доводи сторони відповідача, що вона допомагала позивачці і до укладення договору, суд оцінює критично, оскільки предметом спору є обставини щодо його належного виконання й охоплює час, починаючи від його укладення сторонами.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі N 644/1566/19 (провадження N 61-5955св21) зазначено, що відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання такого правочину у судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов, при цьому саме відповідач мав би убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку та на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України повинен надати суду докази відсутності цих обставин, на які посилається позивач.
Судом установлено, що відповідачка взяті на себе за договором зобов'язання виконувала не у повному обсязі, одночасно у догляді позивачці допомагають інші особи, будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, а тому суд приходить до висновку, що позов у частині вимог про розірвання договору є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання такого правочину у судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов, при цьому саме відповідач мав би убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку та на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України повинен надати суду докази відсутності цих обставин, на які посилається позивач.
Такі висновки щодо застосування положень статей 755, 756 ЦК України узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 28 березня 2018 року у справі N 509/513/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі N 755/1226/17-ц та від 06 травня 2020 року у справі N 755/1750/19, від 24 червня 2021 року в справі N 644/1566/19.
У відповідності до частини першої статті 756 ЦК України, у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.
Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень, спрямованих на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до частини третьої ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Оскільки підставою для реєстрації права власності відповідача на квартиру у даній справі був укладений договір, а підставою припинення права власності відповідача може бути рішення суду про розірвання цього договору і вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності є похідними, припинення права власності відповідача та визнання права власності на нерухоме майно за позивачем проводиться шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже вимога позову у частині зобов'язання державного реєстратора провести реєстрацію поновленого права власності ОСОБА_2 є передчасною, власне рішення суду, що набуло законної сили, є підставою для внесення змін про власника нерухомого майна. Крім того, позивач не посилалася на те, що мала місце відмова державного реєстратора у поновленні такого її права.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню у частині вимоги про розірвання договору довічного утримання (догляду) від 06 липня 2018 року, укладеного сторонами.
V. Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг до договору № 02-20-ц від 01 червня 2021 року, від 17 червня 2021 року, від 17 червня 2021 року, від 20 січня 2022 року, від 04 лютого 2022 року, від 04 червня 2024 року, від 05 червня 2024 року, а також квитанції про оплату послуг за договором про надання правової допомоги № 02-20-ц від 28 березня 2020 року, позивач понесла витрати на правову допомогу у розмірі 35 000, 00 грн, яку їй надавали за договором про надання правової допомоги № 02-20-ц від 28 березня 2020 року адвокати АО «Омнія» Молодоженя Н. І. та Кузьменко І. Г.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись
ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,
ст.ст. 1-16, 202, 526, 610, 626-268, 638, 651, 744, 749, 755, 756 Цивільного кодексу України,
ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівни про розірвання договору довічного утримання та зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Розірвати договір довічного утримання, укладений 06 липня 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою Світланою Володимирівною і зареєстрований за № 3883.
Відмовити у задоволенні позову у частині вимог про зобов'язання державного реєстратора провести реєстрацію права власності ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_6 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 840, 80 грн і понесені витрати на правову допомогу у розмірі 35 000, 00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 09 вересня 2024 року.
Суддя І. В. Литвинова