печерський районний суд міста києва
Справа № 757/39015/24-к
03 вересня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
за участі:
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024000000000727 від 12.04.2024 обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
02.09.2024 прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024000000000727 від 12.04.2024 підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000000727 від 12.04.2024 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ОСОБА_5 ), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ОСОБА_7 ), у вчиненні ними кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 (в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13.07.2023 № 3233-IX) КК України.
31.07.2023 старшим слідчим в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , встановивши наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідно до ст. 42, 276, 277, 278 КПК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Сімферополь, Автономної Республіки Крим, громадянину України, не працюючому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , в рамках розслідування кримінального провадження № 12022142250000103 від 28.05.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 (в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13.07.2023 № 3233-IX) КК України, а саме: у пособництві у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого повторно, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, вчиненому організованою групою.
19.04.2024 старшим слідчим в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , встановивши наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідно до ст. 42, 276, 277, 278 КПК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках розслідування кримінального провадження № 12022142250000103 від 28.05.2022 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри від 31.07.2023 та про нову підозру у вчинені кримінальних правопорушень у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 (в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13.07.2023 № 3233-IX) КК України, а саме: у пособництві у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого повторно, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, вчиненому організованою групою.
19.04.2024 матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190 (в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13.07.2023 № 3233-IX) КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у вчиненні ними кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 (в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13.07.2023 № 3233-IX) КК України, відповідно до вимог ч. 3 ст. 217 КПК України, виділено з кримінального провадження № 12022142250000103 в окреме кримінальне провадження із присвоєнням в Єдиному реєстрі досудових розслідувань реєстраційного номеру № 12024000000000773.
19.04.2024 матеріали досудового розслідування № 12024000000000773 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190 (в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13.07.2023 № 3233-IX) КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у вчиненні ними кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 (в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13.07.2023 № 3233-IX) КК України, відповідно до вимог ст. 217 КПК України, з метою забезпечення повноти досудового розслідування, зважаючи на те, що є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення у кримінальних провадження № 12024000000000773 від 19.04.2024 та № 12024000000000727 від 12.04.2024 вчинені однією особою (особами) об'єднано в одне провадження № 12024000000000727.
19.04.2024 старшим слідчим в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , встановивши наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідно до ст. 42, 276, 277, 278 КПК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках розслідування кримінального провадження № 12024000000000727 від 12.04.2024 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри від 19.04.2024 та про нову підозру у вчинені кримінальних правопорушень у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 (в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13.07.2023 № 3233-IX) КК України, а саме: у пособництві у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого повторно, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, вчиненому організованою групою.
Так, 25 вересня 2023 року постановою заступника Генерального прокурора строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 30.10.2023.
25 жовтня 2023 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжений до шести місяців, тобто до 30.01.2024.
26 січня 2024 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжений до дев'яти місяців, тобто до 30.04.2024.
Крім того, 02.08.2023 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 27.09.2023, з альтернативою запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 1 250 744 (мільйон двісті п'ятдесят тисяч сімсот сорок чотири) грн.
26.09.2023 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 до 30.10.2023 включно.
30.10.2023 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 до 28.12.2023.
18.12.2023 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 до 30.01.2024 включно.
29.01.2024 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 до 28.03.2024 включно.
25.03.2024 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 до 30.04.2024 включно.
26.04.2024 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 до 24.06.2024, з альтернативою запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 999 240 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч двісті сорок) гривень.
19.04.2024 на підставі доручення прокурора в порядку ст. 290 досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000000727 від 12.04.2024 завершено та сторонам надано доступ до матеріалів досудового розслідування.
21.06.2024 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 до 02.08.2024, з альтернативою запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 908 400 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч двісті сорок) гривень.
28.06.2024 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024000000000727 від 12.04.2024 відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_7 скеровано до Печерського районного суду міста Києва для розгляду.
10.07.2024 ухвалою головуючої судді від ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою до 08.09.2024, з альтернативою запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 908 400 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч двісті сорок) гривень.
05.08.2024, під час проведення підготовчого судового засідання, головуюча суддя у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 (у редакції до внесення змін на підставі Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень» № 3233-IX від 13.07.2023) КК України винесла ухвалу, якою направила вказаний обвинувальний акт до Київського апеляційного суду для направлення до Верховного суду для вирішення питання про визначення підсудності.
Прокурор вказує, що проведеним досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадженні об'єктивно встановлено, що згідно ч. 2 ст. 177 КПК України наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_5 , особливо тяжких злочинів, яку повідомлено на підставі зібраних у ході досудового розслідування достатніх доказів, а також ризики, які виправдовують тримання під вартою ОСОБА_5 .
Так, підозрюваний ОСОБА_5 вчинив умисні злочини, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими та за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
На думку сторони обвинувачення є достатньо підстав вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду.
Вказаний ризик, значно збільшується після початку військової агресією Російської Федерації проти України та з метою уникнення кримінальної відповідальності може перебратися на тимчасово окуповану територію.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що в ході проведення досудового розслідуванням не встановлено місцезнаходження частини речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення:
- всіх засобів стільникового зв'язку, сім-карток мобільних операторів, банківських карток, які використовувались під час вчинення кримінальних правопорушень;
- чорнових записів та документів, блокнотів, робочих зошитів, а тому, перебуваючи на волі ОСОБА_5 зможе вчинити дії, спрямовані на їх знищення чи спотворення з метою унеможливлення їх використання як доказів у кримінальному провадженні.
- згідно п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підозрюваний ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників, може вчинити дії, направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними у кримінальному провадженні особами у якості свідків та потерпілих.
За таких обставин ризик впливу на свідків, експертів, спеціалістів існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Також, ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення свідчать про високий рівень підготовки та конспіративності дій ОСОБА_5 під час вчинення злочину, що підтверджує схильність та здатність останнього приховувати та маскувати свої протиправні дії всіма доступними силами та засобами, а відтак дає підстави вважати, що він може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. 02.09.2024 прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024000000000727 від 12.04.2024 обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000000727 від 12.04.2024 за обвиваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ОСОБА_5 ), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ОСОБА_7 ), у вчиненні ними кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 (в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13.07.2023 № 3233-IX) КК України.
31.07.2023 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Сімферополь, Автономної Республіки Крим, громадянину України, не працюючому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , в рамках розслідування кримінального провадження № 12022142250000103 від 28.05.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 (в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13.07.2023 № 3233-IX) КК України, а саме: у пособництві у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого повторно, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, вчиненому організованою групою.
19.04.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках розслідування кримінального провадження № 12022142250000103 від 28.05.2022 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри від 31.07.2023 та про нову підозру у вчинені кримінальних правопорушень у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 (в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13.07.2023 № 3233-IX) КК України, а саме: у пособництві у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого повторно, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, вчиненому організованою групою.
19.04.2024 матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190 (в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13.07.2023 № 3233-IX) КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у вчиненні ними кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 (в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13.07.2023 № 3233-IX) КК України, відповідно до вимог ч. 3 ст. 217 КПК України, виділено з кримінального провадження № 12022142250000103 в окреме кримінальне провадження із присвоєнням в Єдиному реєстрі досудових розслідувань реєстраційного номеру № 12024000000000773.
19.04.2024 матеріали досудового розслідування № 12024000000000773 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190 (в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13.07.2023 № 3233-IX) КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у вчиненні ними кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 (в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13.07.2023 № 3233-IX) КК України, відповідно до вимог ст. 217 КПК України, з метою забезпечення повноти досудового розслідування, зважаючи на те, що є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення у кримінальних провадження № 12024000000000773 від 19.04.2024 та № 12024000000000727 від 12.04.2024 вчинені однією особою (особами) об'єднано в одне провадження № 12024000000000727.
19.04.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках розслідування кримінального провадження № 12024000000000727 від 12.04.2024 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри від 19.04.2024 та про нову підозру у вчинені кримінальних правопорушень у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 (в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13.07.2023 № 3233-IX) КК України, а саме: у пособництві у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого повторно, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, вчиненому організованою групою.
Так, 25 вересня 2023 року постановою заступника Генерального прокурора строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 30.10.2023.
25 жовтня 2023 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжений до шести місяців, тобто до 30.01.2024.
26 січня 2024 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжений до дев'яти місяців, тобто до 30.04.2024.
Крім того, 02.08.2023 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 27.09.2023, з альтернативою запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 1 250 744 (мільйон двісті п'ятдесят тисяч сімсот сорок чотири) грн.
26.09.2023 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 до 30.10.2023 включно.
30.10.2023 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 до 28.12.2023.
18.12.2023 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 до 30.01.2024 включно.
29.01.2024 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 до 28.03.2024 включно.
25.03.2024 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 до 30.04.2024 включно.
26.04.2024 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 до 24.06.2024, з альтернативою запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 999 240 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч двісті сорок) гривень.
19.04.2024 на підставі доручення прокурора в порядку ст. 290 досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000000727 від 12.04.2024 завершено та сторонам надано доступ до матеріалів досудового розслідування.
21.06.2024 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 до 02.08.2024, з альтернативою запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 908 400 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч двісті сорок) гривень.
28.06.2024 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024000000000727 від 12.04.2024 відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_7 скеровано до Печерського районного суду міста Києва для розгляду.
10.07.2024 ухвалою головуючої судді від ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою до 08.09.2024, з альтернативою запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 908 400 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч двісті сорок) гривень.
05.08.2024, під час проведення підготовчого судового засідання, головуюча суддя у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 (у редакції до внесення змін на підставі Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень» № 3233-IX від 13.07.2023) КК України винесла ухвалу, якою направила вказаний обвинувальний акт до Київського апеляційного суду для направлення до Верховного суду для вирішення питання про визначення підсудності.
Прокурор вказує, що проведеним досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадженні об'єктивно встановлено, що згідно ч. 2 ст. 177 КПК України наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_5 , особливо тяжких злочинів, яку повідомлено на підставі зібраних у ході досудового розслідування достатніх доказів, а також ризики, які виправдовують тримання під вартою ОСОБА_5 .
Так, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив умисні злочини, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими та за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
На думку сторони обвинувачення є достатньо підстав вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду.
Вказаний ризик, значно збільшується після початку військової агресією Російської Федерації проти України та з метою уникнення кримінальної відповідальності може перебратися на тимчасово окуповану територію.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що в ході проведення досудового розслідуванням не встановлено місцезнаходження частини речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення:
- всіх засобів стільникового зв'язку, сім-карток мобільних операторів, банківських карток, які використовувались під час вчинення кримінальних правопорушень;
- чорнових записів та документів, блокнотів, робочих зошитів, а тому, перебуваючи на волі ОСОБА_5 зможе вчинити дії, спрямовані на їх знищення чи спотворення з метою унеможливлення їх використання як доказів у кримінальному провадженні.
- згідно п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обвинувачений ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників, може вчинити дії, направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними у кримінальному провадженні особами у якості свідків та потерпілих.
За таких обставин ризик впливу на свідків, експертів, спеціалістів існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Також, ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення свідчать про високий рівень підготовки та конспіративності дій ОСОБА_5 під час вчинення злочину, що підтверджує схильність та здатність останнього приховувати та маскувати свої протиправні дії всіма доступними силами та засобами, а відтак дає підстави вважати, що він може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Беручи до уваги вказані обставини та особу ОСОБА_5 , у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що існує ризик того, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може вчинити інші кримінальні правопорушення.
Підставою застосування обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрювана особа матиме можливість: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, відповідно до вказаної рекомендації, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин, тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо підозрюваного.
Вивченням особи підозрюваного на даний час встановлено, що він працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали її утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
Враховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 дані про особу підозрюваного, з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам до ОСОБА_5 , необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Зазначені обставини у їх сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що, без застосування до обвинувачується ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній зможе перешкоджати встановленню істини у справі, продовжити злочинну діяльність, ухилятись від слідства та суду.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Захисник в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання, оскільки підозра необґрунтована, ризики нічим не підтверджені, зазначивши, що розмір застави є непомірним для підозрюваного, просив в разі задоволення копотання щодо продовження строку тримання під вартою зменшити розмір застави.
Обвинувачений підтримав позицію свого захисника.
Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
Згідно з ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя, окрім іншого, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У відповідності до положень ст. ст. 197, 199 КПК України, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення у строки, встановлені ст. 219 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Так, у відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, та одночасно враховує, що вказане було встановлено судом при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок обвинуваченого з вчиненим кримінальним правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, є обґрунтованою, що дає підстави для продовження запобіжного заходу.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя одночасно враховує, що вказані обставини та докази були встановлено судами при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу та його продовження.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Наряду з вказаним, у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про продовження строку тримання під вартою підозрюваного на даній стадії досудового розслідування, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
Крім того, суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Даних про наявність підстав для скасування обвинуваченому запобіжного заходу або його зміни на менш м'який, ніж тримання під вартою, слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.
З врахуванням зазначеного, слідчий суддя вважає, що ризики є сталими та доведеними. Також, слідий суддя враховує тяжкість покарання, обставини вчинення кримінального правопорушення, які лише приводять до висновку, що більш м'який запобіжний захід станом на день розгляду клопотання не може бути застосований.
Також, суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання обвинуваченого під вартою буде перевірена через нетривалий час з урахуванням результатів подальшого розгляду кримінального провадження у судовому розгляді, під час якого також будуть перевірені доводи сторони захисту.
Між тим, задовольняючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити обвиваченому розмір застави, який на думку суду належним чином зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку, а також покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.
Окрім цього, частиною 1 статті 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.
Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвиваченого, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що з метою забезпечення досудового розслідування, виконання обвинуваченим обов'язків, необхідно зменшити попередній розмір застави, оскільки після визначення попереднього розміру застави пройшов значний час, а тому слідчий суддя вважає, що необхідно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 (шістсот п'ять тисяч шістсот) грн. 00 коп., з одночасним покладанням обовязків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків з урахуванням вказаних обставин та досягти цілей кримінального провадження.
Так, слідчий суддя у відповідністі до положень ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського Суду з прав людини враховує тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному за умови доведеності його вини у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення, характер та обставини вчинення злочину, так як вони сформульовані в повідомлені про підозру та приходить до висновку про доведеність ризиків.
Враховуючи тяжкість та суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 дані про його особу, його стан здоров'я, соціальні зв'язки, наявність значного суспільного інтересу в результатах розслідування кримінального провадження, те, що продовження строку тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, слідчий суддя дійшов висновку, про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, з яких не може бути застосовано жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Питання щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих злочинів та правильності кваліфікації його дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Відтак, клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12024000000000727 від 12.04.2024, строк тримання під вартою, до 01.11.2024 включно.
Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 (шістсот п'ять тисяч шістсот) грн. 00 коп., зобов'язавши обвинуваченого ОСОБА_5 виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, в разі внесення застави, а саме:
1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) утримуватися від спілкування з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , а також з іншими потерпілими та свідками у кримінальному провадженні;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
5) носити електронний засіб контролю.
Застава може бути внесена, як самою підозрюваною, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059
Банк отримувача ДКСУ, м.Київ
Код банку отримувача (МФО) 820172
Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089
призначення платежу: застава за …(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) … від … (дата ухвали).. по справі № …, кримінальне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).
Термін обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити до 01.11.2024 року включно.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти обвинуваченого ОСОБА_5 , та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави обвинуваченим ОСОБА_5 , він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому, застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_19