печерський районний суд міста києва
Справа № 757/37796/24-к
30 серпня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
за участі сторін кримінального провадження:
захисника - ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ)
підозрюваного - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 про зміну підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді застави, у кримінальному провадженні №12023111060000210 від 26.12.2023, -
22.08.2024 в провадження Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 про зміну підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді застави, у кримінальному провадженні №12023111060000210 від 26.12.2023.
Обґрунтовуючи клопотання, адвокат зазначає, що 28.03.2024 Печерським районним судом м. Києва було задоволено клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вІдносно ОСОБА_4 з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у сумі 11 848 564,00 грн.
02.04.2024 заставодавцями внесено визначену заставу у повному обсязі та ОСОБА_4 звільнено з під варти.
Адвокат сверджує, що на даний час є підстави для зміни запобіжного заходу ОСОБА_4 , а саме: підозрюваний офіційно працевлаштований здійснює свою діяльність як фізична особа підприємець, що підтверджується наявними матеріалами у кримінальному проваджені, свідоцтвом на заняття підприємницькою діяльністтю.
ОСОБА_4 постійно проживає зі своєю родиною, має на утримані трьох неповнолітніх дітей, наймолодший народився лише 4 місяці тому після повідомлення про підозру ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 має постійне місце проживання, де проживає понад 10 років зі своєю родиною.
Майновий стан сімї підозрюваного ОСОБА_4 (батьки, брати та інші родичі) дозволив закомулюватись та спільними зусіллями сплатити частинами визначений судом непомірний розмір застави у сумі понад 11 млн. грн.
Під час досудового слідства, з 26.03.2024 ОСОБА_4 сумлінно дотримувася всіх обов'язків покладених на нього судом, крім того останній надав усю наявну у нього інформацію про відомі йому обставини подій, за якими здійснюється досудове слідство. Однак, ОСОБА_4 заперечує про обізнаність, щодо вчинення кримінального правопорушення, у якому його підозрюють, тим паче у складі організованої групи.
Адвокат стверджує, що ОСОБА_4 вже довів, за весь час кримінального провадження, що його процесуальна поведінка являється добросовісною та позитивною, й що він не мав та не має наміру допускати будь-яких процесуальних порушень, як умов застосованої відносно нього міри запобіжного заходу, так і відповідних покладених на нього обов'язків.
Між тим, для об'єктивності, слід зазначити, що по суті досягнення мети застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження забезпечується покладенням на нього відповідних процесуальних обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Водночас, ті чи інші процесуальні обов'язки можуть бути покладені на ОСОБА_4 й при застосуванні більш меншою суми застави, що такою ж мірою зможе забезпечити виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків.
Відтак, мета застосування запобіжного заходу може бути в повній мірі досягнута, шляхом здійснення меншого втручання у права та свободи осіб (в тому числі третіх), що не повинно залишатися без уваги суду, який в тому числі, здійснює функцію нагляду за дотриманням прав та свобод осіб у кримінальному провадженню.
Таким чином, адвокат просить слідчого суддю:
- змінити відносно підозрюваного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 міру запобіжного заходу на запобіжний захід, у вигляді застави у сумі 2 000 000,00 грн, покладені обов'язки залишити без зміни.
- раніше внесений за ОСОБА_4 розмір застави у вигляді 9 848 564 гривень повернути заставодавцям.
Адвокат та підозрюваний підтримали клопотання, посилаючись на обставини зазначені в ньому.
Прокурор проти задоволення клопотання заперечував, зазначивши, що на даний час обставини та підстави, у зв'язку із якими було застосовано запобіжний захід, не змінились, а обставини, що характеризують особу підозрюваного враховувались при застосуванні запобіжного заходу та не є підставами для зміни запобіжного заходу.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши докази в обґрунтування поданого клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 200 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
У відповідності до ч. 2 ст. 200 КПК України, у клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які: 1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
Судовим розглядом встановлено, що Управлінням з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення російською федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023111060000210, розпочатому 26.12.2023 за ч. 4 ст. 246 КК України.
26.03.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України.
28.03.2024 ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі 757/13716/24-к було застосувано відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 26.05.2024 року.
У разі внесення застави на підозрюваного було покладені обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого судді, прокурора та слідчого; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із працівниками ДСП «Північна Пуща» та Державного агентства України з управління зоною відчуження, Вишгородського РУП ГУНП у Київській області; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
02.04.2024 заставу визначену ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.03.2024 було внесено та підозрюваного було звільнено з під варти.
Так, статями 200, 201 КПК України регламентовано порядок розгляду клопотань про зміну запобіжного заходу.
У відповідності до ч. 2 ст. 200 КПК України, у клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які: 1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
Зокрема, у відповідності до ст.201 КПК України, клопотання про зміну запобіжного заходу має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції, якого здійснюється досудове розслідування - підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник.
Відповідно до ч.5 ст.201 КПК України, слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.
Таким чином, виходячи зі змісту ст. 201 КПК України, підставою для зміни запобіжного заходу за клопотанням підозрюваного чи захисника є, в тому числі, наявність нових обставин, які не були предметом судового розгляду.
Так, з досліджених слідчим суддею ухвали про застосування запобіжного заходу, вбачається, що визначаючи підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя виходив з обставин інкримінованого злочину, наявності обґрунтованої підозри та ризиків, визначених статтею 177 КПК України.
Отже, наявність можливої обґрунтованої підозри та ризиків кримінального провадження перевірялася під час застосування запобіжного заходу та продожвення обов'язків в межах дії запобіжного заходу у вигляді застави. Разом з тим, «обґрунтованість підозри» - поняття, яке не є незмінним протягом всього досудового розслідування. Зі сплином строку досудового розслідування відомості, на яких ґрунтується підозра, мають стати більш спроможними на користь причетності особи до вчинення кримінального правопорушення.
Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, слідчий суддя не перевіряє обґрунтованість самих підстав застосування запобіжного заходу, а заявниками не можуть ставитися під сумнів висновки, які були покладені в основу такого рішення слідчого судді. Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну, зменшення або збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. Тому слідчий суддя не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до підозрюваного відповідний захід або його виконання та які виникають у зв'язку з плином часу досудового розслідування. Такий висновок опосередковано ґрунтується і на приписах частини п'ятої статті 201 КПК України, яка унеможливлює подання підозрюваним, його захисником клопотання про зміну запобіжного заходу протягом тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу.
З огляду на вказане, доводи сторони захисту, щодо сімейного стану підозрюваного, його соціальних зв'язків, поведінки підозрюваного були предметом оцінки слідчого судді, як під час застосування запобіжного заходу так і продовження обов'язків.
Варто додати, що ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Тобто кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Так, суд звертає увагу, що для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відтак, стороною обвинувачення в судовому засіданні було доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Так, судовим розглядом встановлено, що ризики, які були встановлені на момент застосування запобіжного заходу та продовження дії обов'язків в межах запобіжного заходу у вигляді застави відносно підозрюваного не втратили свою актуальність та продовжують свою дію, а доводи на їх спростування були предметом дослідження слідчого судді при застосуванні запобіжного заходу та продовженні обов'язків покладених в межах застави, а тому з урахуванням вказаного та приймаючи до уваги процесуальну поведінку підозрюваного, яка свідчить про актуальність заявлених ризиків відповідно до статті 177 КПК України, слідчий суддя доводи сторони захисту про їх відсутність не приймає до уваги.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.
Застава у кримінальному провадженні вважається процесуальним примусом, який застосовується до підозрюваного та накладає відповідні зобов'язання не тільки на підозрюваного, а також на іншу особу, яка погодилась внести заставу за підозрюваного (заставодавця). Так, застава забезпечує виконання підозрюваним обов'язків, покладених на підозрюваного як процесуальним законом, так і обов'язків, покладених слідчим суддею, що передбачені пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Матеріали клопотання свідчать про те, що зазначений розмір застави, з однієї сторони, є цілком помірним для підозрюваного (застава вже в будь-якому випадку внесена), з іншої - залишається необхідно високим для забезпечення ризику втрати цих грошових коштів у разі неналежної процесуальної поведінки підозрюваного. Тому належна поведінка підозрюваного не є новою обставиною, яка перебуває у безпосередньому взаємному зв'язку із застосованим щодо ОСОБА_4 запобіжним заходом. Тож посилання на цю обставину не може зумовлювати зміну застосованого до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави в контексті зменшення його розміру.
Посилання в клопотанні на те, що можуть обмежуватись права заставодавців , не може бути підставою для зміни запобіжного заходу підозрюваному, оскільки зазначені обставини не стосуються персонально особи, до якої застосовано запобіжний захід, який є індивідуальним заходом процесуального примусу та не пов'язується з особою заставодавця, а відтак не може бути підставою для повернення коштів заставодавцю до моменту припинення дії запобіжного заходу.
Застава як вид запобіжного заходу полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків з умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків (ч. 1 ст. 182 КПК). При цьому, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
За умови зменшення існування ризику кримінального провадження застава зможе і в подальшому достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, хоча і в меншому розмірі, ніж її було визначено первісно.
Тобто, застава забезпечує дієвість кримінального провадження, що обумовлюється забезпеченням виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Варто зауважити, що при внесенні коштів в якості застави заставодавець має усвідомлювати пов'язані з цим ризики, в тому числі і можливість звернення внесених коштів у дохід держави, адже відповідно до приписів ч.3 ст. 182 КПК України при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків. У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
На думку слідчого судді, наразі розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді від 28.03.2024, здатен і надалі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Також варто зазначити, що, враховуючи матеріальний стан підозрюваного, рівень його доходів, слідчий суддя приходить до висновку, що ці доходи є цілком достатніми для утримання членів його сім'ї.
Підсумовуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність нових підстав для зміни вже застосованого відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу, оскільки саме такий запобіжний захід на цьому етапі досудового розслідування є достатньо дієвим. Розмір застави визначався слідчим суддею виходячи з особи підозрюваного, його майнового стану, та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, тобто з урахуванням приписів ч.4 ст.182 КПК України.
Відтак, клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 193, 194, 201, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 про зміну підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді застави, у кримінальному провадженні №12023111060000210 від 26.12.2023,- відмовити.
Ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню.
Слідчий суддя ОСОБА_6