Справа № 932/4873/24
провадження № 2о/932/137/24
10 червня 2024 року Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Кудрявцевої Т.О.
за участю секретаря - Рошошка Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про встановлення факту смерті, -
04 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті: Орджонікідзевський район міста Маріуполя Донецької області, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою подальшої реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного свідоцтва про смерть.
В обгрунтування вимог заявник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області після тривалої хвороби у віці 93 років померла її бабуся - громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка похована в м.Маріуполі Донецької області. Навесні 2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України її - заявниці батько був вимушений виїхати за межі України, де перебуває до теперішнього часу. Факт смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території підтверджується свідоцтвом про смерть від 09 квітня 2024 року серії НОМЕР_1 , що видане органами реєстрації та іншими незаконними органами (установами), які знаходяться на території, непідконтрольній державній владі України, а також довідкою про причини смерті до форми № 106/у № 1327 від 08 квітня 2024 року (набряк головного мозку та легень, хронічна судинно-мозкова недостатність, церебральний атеросклероз). Встановлення зазначеного факту для неї має юридичне значення, оскільки вона отримає можливість зареєструвати смерть ОСОБА_2 відповідно до норм діючого законодавства та отримати відповідне свідоцтво про смерть.
Заявник в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином, у наданій суду заяві просить розглянути справу без її участі, задовольнивши її вимоги в повному обсязі.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Зважаючи на викладене, відповідно до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши справу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
За правилами п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до положень ст. 317 ЦПК України з аява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.
Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.
Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Копія судового рішення видається учасникам справи негайно після його ухвалення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.
У відповідності до положень ч.2 ст.319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для про ведення державної реєстрації смерті є рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
Відповідно до п. 13 постанови № 5 Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заяви про встановлення факту смерті в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 07 квітня 2024 року на тимчасово окупованій території України, а саме в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області померла бабуся заявниці - громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка за твердженням заявниці похована в м.Маріуполі Донецької області.
На підтвердження родинних відносини з померлою ОСОБА_2 заявниця ОСОБА_1 надала: свідоцтво про народження заявниці - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серія НОМЕР_2 , видане 30 червня 1978 року РАЦС Індустріального району м.Дніпропетровська, в якому в графі «батько» зазначений ОСОБА_4 та з якого вбачається, що дівоче прізвище заявниці є ОСОБА_5 ; свідоцтво про одруження серія НОМЕР_3 , видане 23 серпня 1997 року Маріупольським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Донецької області, з якого вбачається, що після укладення шлюбу 23 серпня 1997 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_7 »; свідоцтво про народження батька заявниці - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серія НОМЕР_4 , видане 15 листопада 1955 року бюро РАГС м. Саратова, з якого вбачається, що в графі «мати» зазначена ОСОБА_2 .
Згідно з «свідоцтвом про смерть» серії НОМЕР_1 , виданим 09 квітня 2024 року «Орджонікідзевським відділом загс Маріупольського міського управління юстиції міністерства юстиції донецької народної республіки» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Маріуполі, Орджонікідзевський район.
Як вбачається з довідки про причину смерті (до форми № 106/у № 1327 від 08 квітня 2024 року) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті набряк головного мозку та легень, хронічна судинно-мозкова недостатність, церебральний атеросклероз.
Встановлення зазначеного факту смерті ОСОБА_2 для заявниці має юридичне значення, оскільки вона отримає можливість зареєструвати її смерть відповідно до норм діючого законодавства України та отримати відповідне свідоцтво про смерть.
Розпорядженням КМУ №1085-р від 07.11.2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Суд враховує, що відповідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», м. Маріуполь Донецької області входить до Переліку територій, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні). Відтак, органи державної влади не здійснюють свої повноваження на цих територіях.
Вказана обставина позбавляє заявника можливості зареєструвати факт смерті ОСОБА_8 у встановленому чинним законодавством України порядку.
Відповідно до ст. З, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18 грудня 1996, параграф 45), ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.
При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001, §96).
При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016, §142).
Таким чином, названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки можливості збору доказів смерті особи на окупованій території істотно обмежені.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що при розгляді справи знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області.
Встановлення факту смерті для заявника має юридичне значення і необхідно для реєстрації смерті ОСОБА_2 відповідно до норм діючого законодавства щодо реєстрації актів цивільного стану та отримання свідоцтва про смерть на бланку, виготовленому за єдиним зразком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2010 № 1025 «Про затвердження зразків актових записів цивільного стану та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,76-78, 81,89, 293, 315, 317 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про встановлення факту смерті, - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області.
Рішення допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня отримання копії рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Оскарження рішення не зупиняє його негайного виконання.
Суддя Т.О. Кудрявцева