06 вересня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/3892/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кропивницької міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивачка (через свого представника - адвоката Гуцул М.С.) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 23.04.2024 №416 "Про надання дозволу на перепоховання".
Обґрунтовуючи позові вимоги позивачка вказує, що у спірному рішенні не наведено мотивів, з яких виняткових підстав має бути здійснено перепоховання ОСОБА_3 , який приходиться сином позивачці. Вказує, що поховання ОСОБА_3 на Алеї слави Ровенського кладовища у м. Кропивницькому здійснено за спільною згодою з ОСОБА_2 , яка приходиться дружиною ОСОБА_3 . Крім того того, позивачка зазначає, що при прийняті спірного рішення не було враховано її думку, як матері загиблого, а також не враховано стан її здоров'я, який не дозволяє долати великі відстані для відвідування могили сина.
Ухвалою суду від 21 червня 2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 21 червня 2024 року вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони комунальному підприємству "Ритуальна служба - спеціалізований комбінат комунально - побутового обслуговування" Кропивницької міської ради", на виконання пункту 3 рішення виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 23.04.2024 року № 413 "Про надання дозволу на перепоховання", проводити роботи, пов'язані з перепохованням, та надавати ритуальні послуги згідно з вимогами чинного законодавства.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог вказує, що до виняткових випадків перепоховання було враховано те, що дитина і дружина загиблого ОСОБА_3 проживають у місті Києві, а сам загиблий був прийнятий на службу 14 березня 2016 року через ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що позивачкою не надано жодних доказів того, що саме вона здійснювала поховання сина. У той же час, свідоцтво про поховання ОСОБА_3 видано ОСОБА_2 (а.с.75-77).
Від представника позивачки надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Вказує, що загиблий ОСОБА_3 дійсно був прийнятий на військову службу через ІНФОРМАЦІЯ_1 , але він проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 розташованій у АДРЕСА_1 та разом із сім'єю дружиною та донькою був зареєстрований та проживав у м. Біла Церква Київської області. Тому проживання у м. Київ дружини і доньки загиблого ОСОБА_4 після його загибелі не є винятковим випадком для перепоховання ОСОБА_4 . Також Виконавчим комітетом Кропивницької міської ради при прийнятті рішення про перепоховання ОСОБА_4 не взято до уваги, що останній народився і виріс у м. Кропивницькому, де постійно проживають його близькі родичі -мати, рідний брат. Крім того, не враховано, що мати загиблого ОСОБА_4 за станом свого здоров'я не зможе відвідувати місце захоронення сина у м. Київ. Також ОСОБА_3 похований на ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто у місці спеціально відведеному для поховання військовослужбовців, які загинули під час захисту Батьківщини. За місцем поховання ОСОБА_3 здійснюється належний догляд матір'ю та братом загиблого ОСОБА_4 . Отже, відсутні виняткові випадки для здійснення перепоховання ОСОБА_3 на Лісове кладовище міста Києва (а.с.83-85).
Від представника третьої особи також надійшли пояснення по справі. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог вказує, що на момент поховання за наслідком військової агресії російської федерації, на околицях м. Києва відбувались бойові дії і родина загиблого була вимушена знаходитись в м. Кропивницькому та не мала можливості поховати свого чоловіка та батька в м. Києві, що є виключними підставами для перепоховання. Крім того зазначає, що не заперечуючи прав позивачки по відношенню до загиблого Героя України ОСОБА_3 , звертає увагу на те, що загиблий вже давно не є дитиною та за життя мав свою родину і має бути похований саме біля неї (а.с.91-92).
Дослідивши матеріли справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_5 приходиться рідною матір'ю ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.12).
Приймаючи участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, 13.02.2022 ОСОБА_3 загинув (а.с.13-15)
ОСОБА_3 посмертно присвоєно звання “Герой України».
ОСОБА_3 було поховано на Алеї Слави Ровенського кладовища у м. Кропивницькому за спільною згодою позивачки на ОСОБА_2 , що не заперечується останньою (а.с.16).
Дізнавшись про наміри ОСОБА_2 перепоховати ОСОБА_3 на іншому кладовищі у Київській області, позивачка зверталась із листами до Кіровоградської обласної військової адміністрації та Кропивницької міської ради з письмовими заявами про ненадання згоди на перепоховання.
Листом від 06.04.2023 року №14-2637 позивачку повідомлено, що її звернення взято до уваги та зазначено, що перепоховання здійснюється у виняткових випадках (а.с.18).
Листом від 07.04.2023 року № Н-149/186/0.5 позивачку повідомлено, що перепоховання здійснюється у виняткових випадках (а.с.19).
Рішенням виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 23 квітня 2024 року №416 надано дозвіл ОСОБА_2 на перепоховання останків ОСОБА_3 (а.с.20).
Не погоджуючись із таким рішенням позивачка звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить за наступного.
Правову основу діяльності в галузі поховання становлять Конституція України, цей Закон, інші закони України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інші нормативно-правові акти, що приймаються на виконання законів України (стаття 3 Закону України “Про поховання та похоронну справу»).
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України “Про поховання та похоронну справу» передбачено, що діяльність у галузі поховання базується на таких основних принципах зокрема, поховання в установленому законодавством порядку з урахуванням волевиявлення померлого, вираженого при житті, а за його відсутності з врахуванням побажань родичів.
Приписами статті 21 Закону України “Про поховання та похоронну справу» встановлено, що перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання, висновку органу санітарно-епідеміологічної служби, лікарського свідоцтва про смерть, дозволу виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі. Перепоховання останків померлих може здійснюватися в інших випадках згідно із законодавством України. Перепоховання останків померлих, воїнів із братських і одиночних могил здійснюється з дотриманням вимог законів України “Про охорону культурної спадщини» та “;Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 років». Під час перепоховання останків померлих контроль за дотриманням безпечних умов праці протягом усього терміну ведення робіт здійснює виконавчий орган відповідної сільської, селищної, міської ради. Перепоховання останків померлих здійснюється за рахунок коштів особи, яка ініціює перепоховання.
Аналізуючи законодавчі приписи даної норми, суд приходить до висновку, що перепоховання останків померлого реалізується за наявності відповідного дозволу санітарно-епідеміологічної служби та дозволу виконавчого органу відповідної сільської ради.
В матеріалах справи відсутні докази дозволу санітарно-епідеміологічної служби на перепоховання.
Державним комітетом України з питань житлово-комунального господарства затверджений Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань (Наказ Держжитлокомунгоспу України № 193 від 19.11.2003).
Пунктом 2.12 зазначеного Порядку встановлено, що перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках при наявності обґрунтованої причини.
Для прийняття рішення щодо здійснення перепоховання останків померлого користувач місця поховання подає такі документи: заяву користувача з обґрунтуванням причин перепоховання; висновок місцевого закладу санепідемслужби про можливість ексгумації; лікарське свідоцтво про смерть; дозвіл виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі.
За результатами розгляду поданих документів виноситься рішення про перепоховання останків померлого на інше місце поховання чи, у разі відсутності підстав, видається користувачу обґрунтована письмова відмова.
Ритуальна служба забезпечує оформлення договору-замовлення на перепоховання та призначає термін його проведення. Ексгумація здійснюється, як правило, у зимовий період, через рік після поховання в піщаних ґрунтах і через три роки - при похованні у зволожених ґрунтах важкого механічного складу та глиняних ґрунтах. Ексгумація проводиться в присутності медичного працівника, участь якого при проведенні перепоховання забезпечує користувач.
Слід зазначити, що вище описані нормативні акти не містять переліку “виняткових випадків», тож орган місцевого самоврядування має надавати таку оцінку самостійно виходячи із загальних принципів права.
Як було зазначено вище, відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України “Про поховання та похоронну справу» передбачено, що діяльність у галузі поховання базується на таких основних принципах зокрема, поховання в установленому законодавством порядку з урахуванням волевиявлення померлого, вираженого при житті, а за його відсутності з врахуванням побажань родичів.
Отже, орган місцевого самоврядування має враховувати побажання родичів при здійсненні поховання, так як наслідок - перепоховання померлого.
Аналізуючи спірне рішення суд дійшов висновку, що воно не містить жодних обґрунтувань виняткових випадків, які були враховані для надання дозволу на перепоховання. Крім того жодним чином не враховано думку матері загиблого.
Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, чого в цій справі відповідачем зроблено не було, оскільки спірне рішення не містить ані обґрунтованих посилань на законодавство, ані мотивів задоволення заяви ОСОБА_2 , з яких було б за можливе встановити причини прийняття саме такого рішення. В оскаржуваному рішенні не вказано посилань на документи, які подані заявницею, чому вони прийняті/не прийняті до уваги, не роз'яснено та не обґрунтовано, з урахуванням яких підстав виконавчий комітет дійшов висновку про наявність виняткових випадків для перепоховання.
Більше того, відповідачем не встановлено наявність або відсутність близьких родичів, зокрема матері загиблого, для якої питання поховання/перепоховання є вельми чутливим та пов'язане з тяжкими духовними переживаннями через втрату сина.
Суд вважає, що врахування відповідачем думки лише одного із близьких родичів загиблого порушує принципів рівності перед законом, справедливості тощо.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що до виняткових випадків перепоховання було враховано те, що дитина і дружина загиблого ОСОБА_3 проживають у місті Київ, а сам загиблий був прийнятий на службу 14 березня 2016 року через ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд не вважає вказані випадки винятковими, оскільки наразі ніхто не позбавлений права і можливості відвідувати могилу загиблого ОСОБА_3 .
Крім того суд враховує похилий вік позивачки та наявність захворювань(а.с.27), оскільки у випадку перепоховання у іншій області вона буде позбавлена можливості відвідувати могилу сина, або таке відвідування буде значно ускладнене.
На даний момент могила загиблого розташована в безпечному місці, і відвідування не має жодних перешкод. Загроза захоплення території міста Кропивницького російською федерацією наразі відсутня. Кладовище не зазнало руйнації внаслідок війни чи стихійного лиха. Крім того, немає релігійних, традиційних або звичаєвих факторів, які б зумовлювали необхідність поховання у конкретному місці. Також слід зазначити, що поховання відбулося з відома родичів, і особу похованого було встановлено на момент поховання.
З огляду на всі ці фактори, відсутні виняткові обставини для перепоховання.
Суд зазначає, що зазначений перелік виняткових випадків не є вичерпним, і мають враховуватися у кожному випадку індивідуально із застосуванням основоположних прав людини, принців та засад, передбачених Конституцією та законами України.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність спірного рішення та задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Частинами першою та другою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 1211,20 грн.(а.с.9), який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 260-236, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 23.04.2024 №416 "Про надання дозволу на перепоховання" Героя України громадянина ОСОБА_3 , похованого на Алеї Слави Рівнянського кладовища міста Кропивницького.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької міської ради (код ЄДРПОУ - 26241020).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. ХИЛЬКО