06 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/13249/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії з підстав непроведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 01.03.2021 у розмірі 1,11, з 01.03.2022 у розмірі 1,14, з 01.03.2023 у розмірі 1,197 та з 01.03.2024 у розмірі 1,0796.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Житомирській області та з 23.07.2020 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 22.04.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення індексації його пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення його пенсії на коефіцієнти збільшення 1,11 з 01.03.2021, 1,14 з 01.03.2022, 1,197 з 01.03.2023 та 1,0796 з 01.03.2024. У відповідь на заяву листом від 17.05.2024 № 13419-11550/М-02/8-0600/24 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для проведення індексації пенсійної виплати, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою від 19.07.2024 судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні).
09.08.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції вказує, що позивач отримує пенсію по віку з 23.07.2020 згідно із Законом № 1058 при страховому стажі 44 роки 08 місяці 06 днів. При обчисленні пенсії позивача було застосовано середній заробіток в Україні, з якого сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії(за 2017-2019), який становив 7763,17 грн. Оскільки цей розмір був більшим ніж 7405,03 грн, тому до 01.03.2024 індексація пенсії не проводилась. До 01.03.2024 основний розмір пенсії становив 7488,09 грн, а загальний розмір пенсійної виплати - 8004,26 грн. З 01.03.2024 проведено перерахунок пенсії із врахуванням показника середньомісячної заробітної плати (доходу) в Україні, розмір якого становить 7994,47 грн та є більшим за 7763,17 грн, який застосовувався до перерахунку. На даний час основний розмір пенсії становить 7711,19 грн, а загальний розмір пенсійної виплати - 8128,38 грн, відтак підстави для проведення індексації заробітної плати (доходу) з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 відсутні.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Житомирській області та з 23.07.2020 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .
При призначенні пенсії позивачу у 2020 році застосовано середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2017-2019 роки), в розмірі 7763,17 грн відповідно до частини 2 статті 40 Закону № 1058-IV.
Заявою від 22.04.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ України у Житомирській області із проханням провести індексацію пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01.03.2021, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024.
Листом від 17.05.2024 № 13419-11550/М-02/8-0600/24 ГУ ПФУ у Житомирській області повідомило позивача про те, що застосований при розрахунку розміру пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) 7763,17 грн був більшим, ніж 7405,03 грн, тому до 01.03.2024 індексація пенсії не проводилась. З 01.03.2024 проведено перерахунок пенсії із врахуванням показника середньомісячної заробітної плати (доходу) в Україні, розмір якого становить 7994,47 грн та є більшим за 7763,17 грн, який застосовувався до перерахунку. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 передбачено, що у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії з 01.03.2024 не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії (а.с. 21-23).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом врегульовано Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з частиною 2 статті 40 Закону № 1058-1V заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
- Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
- Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії;
- Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);
- К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з абзацом другим частини першої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, і пенсії.
Частиною п'ятою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначено Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 (далі - Порядок № 124).
Відповідно до абзаців першого і другого пункту 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Таким чином, механізм індексації пенсій, визначений частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV та Порядком № 124, зводиться до збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за правилами, визначеними абзацом другим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, на відповідний коефіцієнт.
При цьому для цілей індексації показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, обчислюється відповідно до пункту 5 Порядку № 124.
Згідно з даними, розміщеними на офіційому вебсайті Пенсійного фонду України (http://www.pfu.gov.ua), середня заробітна плата за 2014 рік становила 3149,45 грн, за 2015 рік - 3661,41 грн, за 2016 рік - 4482,35 грн.
Отже, середній показник станом на 01.10.2017 становив 3764,40 грн. ((3149,45 грн + 3661,41 грн + 4482,35 грн) : 3 = 3764,40 грн).
Перерахунки раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії для забезпечення для забезпечення індексації пенсії, пенсійним органом проводились:
- з 01.03.2019 Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- з 01.05.2020 відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році»;
- з 01.03.2021 відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році»;
- з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році»;
- з 01.03.2023 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»;
- з 01.03.2024 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».
Абзацом першим пункту 2 Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», підпунктом 1 пункту 2 постанови №251 від 01.05.2020 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», абзацом другим пункту 1 Постанови № 127 від 01.03.2021, абзацом другим пункту 1 Постанови №118 від 01.03.2022, пункту 1 Постанови № 168 від 01.03.2023 і пункту 1 Постанови №185 від 01.03.2024 установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, відповідно:
- з 01.03.2019 у розмірі 1,17;
- з 01.03.2020 у розмірі 1,11;
- з 01.03.2021 у розмірі 1,11;
- з 01.03.2022 у розмірі 1,14;
- з 01.03.2023 у розмірі 1,197;
- з 01.03.2024 у розмірі 1,0796.
Таким чином, при перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та Порядку № 124 використовуються такі показники середньої заробітної плати:
- з 01.03.2019 - 4404,35 грн (3764,40 грн х 1,17 = 4405,35 грн);
- з 01.03.2020 - 4888,83 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 = 4888,83 грн);
- з 01.03.2021 - 5426,60 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 = 5426,60 грн);
- з 01.03.2022 - 6186,32 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 = 6186,32 грн);
- з 01.03.2023 - 7405,03 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 = 7405,03 грн);
з 01.03.2024 - 7994,47 грн ((3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 = 7994,47 грн).
З урахуванням вищенаведених показників органи Пенсійного фонду Україні зобов'язані були визначати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески (Зс), згідно зі статтею 40 Закону № 1058-IV.
Судом встановлено, що при обчисленні пенсії позивача відповідач застосував середній заробіток в Україні, з якого сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, в розмірі 7763,17 гривні.
Цей розмір є більшим за розміри показників середньої заробітної плати, які підлягають застосуванню при проведенні перерахунку пенсії при проведенні її індексації відповідно до статті 42 Закону № 1058-IV, а саме: за 5426,60 грн (з 01.03.2021), 6186,32 грн (з 01.03.2022) і 7405,03 грн (з 01.03.2023).
За таких обставин відповідач згідно пункту 4 розділу XV Закону № 1058-IV обґрунтовано не зменшив розмір пенсії позивача, а залишив її у незмінному розмірі (саме в аспекті індексаційних перерахунків), адже показник середньої заробітної плати для цілей індексації був меншим, ніж наявний наразі показник середньої заробітної плати (визначений при призначенні пенсії). При цьому відповідач встановив позивачу щомісячні доплати в сталому розмірі.
Враховуючи викладене, суд погоджується з твердженням відповідача, що при обчисленні пенсії за віком позивача відповідно до Закону № 1058-ІV у 2020 році відповідачем застосовано середній заробіток в Україні, з якого сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2017-2019, який становив 7763,17 грн. Оскільки цей розмір є більшим за розміри показників середньої заробітної плати, які підлягають застосуванню при проведенні перерахунку пенсії з урахуванням її індексації відповідно до статті 42 Закону № 1058-ІV, то відповідач, призначаючи позивачу відповідні надбавки до пенсії, які виплачуються у встановлених розмірах, діяв відповідно до приписів статті 19 Конституції України.
Варто зауважити, що приймаючи постанови № 127 від 01.03.2021, № 118 від 01.03.2022, № 168 від 01.03.2023 та № 185 від 01.03.2024 Кабінет Міністрів України передбачав, що внаслідок перерахунку з 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023 та 01.03.2024 певні пенсії, призначені відповідно до Закону № 1058-IV, не підвищаться.
У зв'язку з цим для досягнення мети індексації, пунктом 2 Постанови № 127 з 01.07.2021 до таких пенсій (які не підвищувалися відповідно до пункту 1 цієї постанови) установлюється щомісячна доплата в розмірі 100 гривень у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до законодавства;
Пунктом 4 Постанови № 118 з 01.03.2022 установлена щомісячна доплата в розмірі 135 грн до пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058-IV за зверненнями, що надійшли до 31.12.2021 включно, які не підвищуються з 01.03.2022 згідно з Порядком № 124.
Пунктом 6 Постанови № 168 з 01.03.2023 установлена щомісячна доплата в розмірі 100 грн до пенсій, призначених відповідно до Закону №1058 за зверненнями, що надійшли до 31.12.2022 включно, які не підвищуються з 01.03.2023 згідно з Порядком № 124.
Пунктом 6 Постанови № 185 з 01.03.2024 установлена щомісячна доплата в розмірі 100 грн до пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058 за зверненнями, що надійшли до 31.12.2023, які не підвищуються з 01.03.2024 згідно з Порядком № 124.
Оскільки пенсія ОСОБА_1 не підвищилась внаслідок перерахунків відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, Порядку № 124, Постанов № 127, № 118, № 168, № 185 позивачу з 01.03.2022 встановлена доплата до пенсії у розмірі 4,70 грн, з 01.03.2023 - у розмірі 100,00 грн та з 01.03.2024 - у розмірі 100,00 грн відповідно.
Також на виконання пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» пенсію позивача з 01.03.2024 проіндексовано згідно з Порядком № 124 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт 1,0796. Отже, з 01.03.2024 показник середньої заробітної плати по країні для обчислення пенсії позивача становить 7994,47 грн.
Вказане підтверджується відповіддю відповідача від 17.05.2024 № 13419-11550/М-02/8-0600/24 на звернення позивача та рішенням про перерахунком пенсії № 064350002169 від 25.04.2024 (а.с. 24-25).
Суд критично ставиться до доводів сторони позивача про те, що положення Постанови № 124 та Постанови № 168 суперечать статті 42 Закону № 1058-IV.
Так, відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, розмір та порядок якого визначаються за рішенням Кабінету Міністрів України.
Тобто наведеною нормою Закону № 1058-IV Кабінету Міністрів України прямо надано повноваження з визначення порядку проведення перерахунку пенсії з метою її індексації.
Суд зауважує, що Постанови № 127 від 22.02.2021, № 118 від 16.02.2022, № 168 від 24.02.2023, № 185 від 23.02.2024 та Порядок № 124 на даний час є чинними і у встановлений законодавством спосіб протиправними не визнавались, а тому підлягають застосуванню.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням наведеного, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01, рішення від 06.09.2005, пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00, рішення від 18.06.2006, пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04, рішення від 10.02.2010, пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Оскільки судом прийнято рішення про відмову в задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирська обл., 10003) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Леміщак
Повний текст складено: 06 вересня 2024 р.
06.09.24