Справа № 757/25855/24
Апеляційне провадження
№ 33/824/4362/2024
4 вересня 2024 року суддя Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Печерського районного суду міста Києва від 2 липня 2024 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, уродженця міста Черкаси, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
постановою судді Печерського районного суду міста Києва від 2 липня 2024 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
16 серпня 2024 року інший учасник дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Печерського районного суду міста Києва, яка разом з матеріалами справи надійшла до Київського апеляційного суду 28 серпня 2024 року.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді, посилаючись на те, що про існування оскаржуваної постанови він дізнався лише 30 липня 2024 року від представника страховика, коли намагався отримати страхове відшкодування, після чого звернувся до Печерського районного суду міста Києва та отримав копію постанови судді 9 серпня 2024 року.
Порядок оскарження постанов суду у справах про адміністративні правопорушення передбачений ст. 294 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Отже, строк на апеляційне оскарження постанови судді Печерського районного суду міста Києва від 2 липня 2024 року закінчився 12 липня 2024 року.
За загальним правилом, пропущений процесуальний строк підлягає поновленню, якщо причини його пропущення є поважними.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 квітня 2017 року № 5-440кс(15)16, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами. Поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суді має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди зобов'язанні вказувати підстави, на які вони посилаються як на підставу поновлення строку. Від судів вимагається вказувати підстави поновлення пропущеного строку. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд його справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення. Право на апеляційне оскарження судових рішень закріплено й в статті 129 Конституції України.
Разом з цим, поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України»).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьєв проти України).
З матеріалів справи вбачається, що до суду першої інстанції у червні 2024 року надійшли матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 .
Згідно довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber» щодо документу «Судова повістка», 26 червня 2024 року ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_2 о 16:13:54 доставлена судова повістка про виклик у судове засідання на 2 липня 2024 року 13:20 год. (с.с.11).
Цей же номер телефону вказаний ОСОБА_1 у апеляційній скарзі.
Отже, ОСОБА_1 був повідомлений про судовий розгляд протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_2 , однак у судове засідання не з'явився, клопотання про його перенесення не подав, на власний розсуд розпорядившись своїми правами бути обізнаним про результати судового розгляду.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, постанова судді Печерського районного суду міста Києва від 2 липня 2024 року була надіслана для оприлюднення 4 липня 2024 року та надано загальний доступ 8 липня 2024 року.
Доводи ОСОБА_1 , наведені в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, не містять посилань на обставини, що об'єктивно унеможливили апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 2 липня 2024 року у передбачений законом строк.
Оскільки, ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 2 липня 2024 року, мав можливість прийняти участь у судовому засіданні, а також мав можливість ознайомитися з постановою судді у Єдиному державному реєстрі судових рішень з 8 липня 2024 року, однак своїм правом не скористався, будь-яких поважних причин не вчинення зазначених дій у клопотання не навів, вважаю, що правових підстав для поновленню ОСОБА_3 строку на апеляційне оскарження постанови судді не встановлено, тому такий строк поновленню не підлягає.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає поверненню ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
постановив:
відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Печерського районного суду міста Києва від 2 липня 2024 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Апеляційну скаргу повернути ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І.М. Рейнарт