03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження № 22-ц/824/4874/2024
10 липня 2024 року м. Київ
Справа № 752/528/23
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.
за участю секретарів судового засідання Кравченко Н.О. , Дубінкіної М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк», яка подана представником Гуйваном Ігорем Віталійовичем, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 червня 2023 року, ухвалене у складі судді Колдіної О.О.,
у справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про припинення іпотеки та виключення запису про обтяження,
встановив:
У січні 2023 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідача Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання припиненою іпотеки та виключення запису про обтяження.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 04.09.2007 року між нею та АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», укладений договір кредиту №38-05/2/96, за умовами якого банк зобов'язувався надати їй кредит у сумі 151 300 доларів США зі сплатою 13% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту 03.09.2032 року на умовах, визначених цим договором. Кредит надавався на придбання нерухомого майна - трикімнатної квартири загальною площею 71 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 04.09.2007 року укладено іпотечний договір № 38-02/1132, за умовами якого позичальник передав АКБ «Укрсоцбанк» в іпотеку нерухоме майно, для придбання якого надається кредит, а також між АКБ «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір поруки №38-02/1133 (порука була визнана припиненою на підставі ч.1 ст.559 ЦК України).
Позивач вказує, що банком було повністю прощено (анульовано) борг, у зв'язку із чим зобов'язання за договором іпотеки припинились.
03.05.2018 року рішенням державного реєстратора КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області Попової О.В. зареєстровано за ПАТ «Укрсоцбанк» право власності на предмет іпотеки.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02.02.2021 року у справі № 752/9514/18, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 01.09.2021 року, визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області Попової О.В. щодо об'єкта нерухомого майна - трикімнатної квартири, загальною площею 71 кв. м, житловою площею 41,7 кв. м.
Позивач звертала увагу на те, що ПАТ «Укрсоцбанк» листом від 07.06.2018 року № 4558-24 направив на її адресу довідку про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, в якій повідомив: «Згідно висновку суб'єкта оціночної діяльності ринкова вартість предмету іпотеки станом на 28.02.2018 року визначена на рівні 1 277 074 (один мільйон двісті сімдесят сім тисяч сімдесят чотири) гривні. Таким чином, після здобуття Банком права власності на Предмет іпотеки, залишок заборгованості за Договором кредиту № 38-05/2/96 від 04 вересня 2007 року (за основною сумою, процентами, пенею та штрафними санкціями) за офіційним курсом НБУ станом на 02.08.2018 року склав 5 085 971 (п'ять мільйонів вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят одна) гривня 24 копійок. У зв'язку із задоволенням вимог Іпотекодержателя в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» на дату державної реєстрації Банком права власності на нерухомість Вам прощено (анульовано) залишок заборгованості за Договором кредиту № 38-05/2/96 від 04 вересня 2007 року».
Із урахуванням наведених обставин, позивач просила суд:
- визнати такою, що припинена, іпотека за іпотечним договором від 04.09.2007 року №38-02/1132, укладеним між ОСОБА_3 та АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», посвідченим нотаріусом Київського міського нотаріального округу Затварницькою І.П., зареєстрованим в реєстрі за №160;
- виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження №5601234 нерухомого майна - трикімнатної квартири, загальною площею 71 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 , який виник на підставі іпотечного договору від 04.09.2007 року №38-02/1132, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Затварницькою І.П., зареєстрований в реєстрі за №160.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2023 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано припиненою іпотеку за іпотечним договором від 04.09.2007 року № 38-02/1132, укладеним між ОСОБА_3 та АКБ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк»), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Затварницькою І.П., за реєстровим № 160.
Виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження № 5601234 нерухомого майна - трикімнатної квартири, загальною площею 71 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 , що виникло на підставі іпотечного договору від 04.09.2007 року № 38-02/1132, укладеного між ОСОБА_3 та АКБ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк»), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Затварницькою І.П., зареєстрованого в реєстрі за № 160.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням, представник АТ «Сенс Банк» - Гуйван І.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Вказує, що зобов'язання за кредитним договором від 04.09.2007 року № 38-05/2/96 позивачем не виконанні, а отже зобов'язання за договором кредиту не припинено. Відсутні також і підстави для визнання договору іпотеки припиненим до виконання позивачем зобов'язання за кредитними договорами в повному обсязі. Позивачем не надано доказів виконання ним зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, натомість останній сам в позові зазначає про його невиконання та наводить свій розрахунок заборгованості.
Вказує, що правовою підставою для прощення було звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку і оскільки вартість предмета іпотеки не повністю погасила заборгованість за кредитним договором, то виходячи з принципу недійсності вимог кредитора до боржника після завершення досудового врегулювання спору (ч.4 ст.36 Закону України «Про іпотеку»), позивачу було направлено повідомлення про прощення заборгованості на її залишок, не покритий вартістю іпотеки. Проте позивач не погодилась із зверненням стягнення банком на предмет іпотеки у позасудовому порядку та оскаржила його у суді.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02.02.2021 у справі № 752/9514/18 задоволено позов ОСОБА_3 до державного реєстратора Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області Попової О.В., АТ «Альфа-Банк» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації нерухомого майна. З огляду на викладене, оскільки банк не набув право власності на предмет іпотеки, отже наслідки завершення позасудового врегулювання не наступили, а тому норми ч.6 ст.36 Закону України «Про іпотеку» на дані правовідносини не поширюються та відсутні підстави для припинення договорів іпотеки і зняття пов'язаних з нею обтяжень.
Крім того, судом не враховано, що після досудового врегулювання спору відповідно до ч.4 ст.36 Закону України «Про іпотеку» позивачу було направлено повідомлення про прощення заборгованості саме на її залишок, не покритий вартістю іпотеки, а не на всю суму заборгованості, що є відмінним від рішення банку про анулювання (прощення) всієї кредитної заборгованості відповідно до ст. 605 ЦК України.
Вважає, що подання позивачем позовної заяви є відвертим способом ухилення боржника від взятих на себе зобов'язань щодо повернення державному банку кредитних коштів, отриманих на придбання нерухомого майна, яке після його набуття у власність позичальником передано в іпотеку AT «Сенс Банк» для забезпечення виконання кредитних зобов'язань.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вважаючи доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, необґрунтованими, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Зазначає, що банком було повністю прощенно (анульовано) борг, у зв'язку із чим зобов'язання за договором іпотеки припинились. Оскільки основне зобов'язання за кредитним договором перед відповідачем є припиненим, тому немає підстав для утримання під обтяженням чи обмеженням майна, переданого в іпотеку. Відповідач вчинив односторонній правочин щодо прощення боргу на суму 5 085 971,24 грн, вказане підтверджується довідкою про прощення та довідкою з податкової інспекції.
Відповідач жодним чином не заперечує факт здійснення ним прощення боргу, як і не ставить під сумнів наведені розрахунки. Таким чином, відповідач своїм одностороннім рішенням простив (анулював) заборгованість у повному розмірі.
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що банк, правонаступником якого є відповідач, в односторонньому порядку здійснив прощення (анулювання) заборгованості за кредитним договором. Отже, зобов'язання за кредитним договором припинились, що є підставою для припинення іпотеки у відповідності до чинного законодавства та актуальної судової практики Верховного Суду. Таким чином, посилання відповідача на нібито невиконанні позивачем зобов'язання є повністю безпідставними, оскільки банком самостійно було прощенно борг. Практика Верховного Суду, наведена відповідачем у своїй апеляційній скарзі, не є релевантною правовідносинам, які склалися між сторонами у цій справі.
В судовому засіданні представник відповідача АТ «Сенс Банк» - Гуйван І.В. підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати.
Позивач ОСОБА_3 та її представник - ОСОБА_5 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи позов, суд першої інстанцій виходив із того, що ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») здійснило прощення боргу позивача, повідомивши про це позичальника у письмовій формі, тобто вчинив односторонній правочин щодо анулювання заборгованості. Зазначене повідомлення про прощення боргу не було відкликано відповідачем. Відповідачем суду не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували наявність заборгованості у позивача за кредитним договором на час розгляду справи.
З висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки вважає, що висновок було зроблено без урахування усіх обставин справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.09.2007 року між ОСОБА_3 та АКБ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») укладений договір кредиту № 38-05/2/96, відповідно до якого кредитор АКБ «Укрсоцбанк» надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 151 300 доларів США, зі сплатою 13,0 процентів річних на строк до 03.09.2032 року.
Згідно з п. 1.2 зазначеного кредитного договору кредит надає позичальнику на наступні цілі: придбання нерухомого майна - трикімнатної квартири, загальною площею 71,0 кв.м, житловою площею 41,7 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 32-36).
04.09.2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту від 04.09.2007 року № 38-05/2/96 між ОСОБА_3 та АТ «Укрсоцбанк» укладено іпотечний договір № 38-02/1132, за умовами якого позичальник передала банку в іпотеку нерухоме майно, а саме - трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 38-42).
Повідомленням про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням від 27.02.2018 року № К/И/УСБ/Б/ ПАТ «Укрсоцбанк» повідомило ОСОБА_3 про необхідність сплатити борг за кредитним договором, розмір якого станом на 23.02.2018 року складає 174 985,60 доларів США ( тіло кредиту - 115 012 доларів США та 59 973,6 доларів США - відсотки), що в еквіваленті становить 4 737 182,69 грн. У разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку банк має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Також повідомлено, що у випадку задоволення вимог іпотекодержателя в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» буде прощено (анульовано) залишок непогашеної заборгованості за кредитом.
Відповідно до довідки про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу від 07.06.2018 року №4558-24, виданої ПАТ «Укрсоцбанк», позивача було повідомлено, що згідно з ст. 37 Закону України «Про іпотеку» банк 02.05.2018 року задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , яка перебувала в іпотеці банку відповідно до умов іпотечного договору від 04.09.2007 року № 38-02/1132.
Згідно з висновком суб'єкта оціночної діяльності ринкова вартість предмету іпотеки станом на 28.02.2018 року визначена на рівні 1 277 074 (один мільйон двісті сімдесят сім тисяч сімдесят чотири) гривні. Таким чином, після здобуття банком права власності на предмет іпотеки, залишок заборгованості за договором кредиту від 04 вересня 2007 року № 38-05/2/96 (за основною сумою, процентами, пенею та штрафними санкціями) за офіційним курсом НБУ станом на 02.08.2018 року склав 5 085 971,24 грн. У зв'язку із задоволенням вимог іпотекодержателя в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» на дату державної реєстрації банком права власності на нерухомість позивачу прощено (анульовано) залишок заборгованості за договором кредиту № 38-05/2/96 від 04 вересня 2007 року
Відповідно до вимог Податкового кодексу України до річного доходу позивача за 2018 рік включено дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу в розмірі 3 012 813,87 грн (а. с. 14).
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року у справі № 752/9514/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року, визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області Попової О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40908593 від 03.05.2018 року щодо об'єкта нерухомого майна - трикімнатної квартири загальною площею 71 кв.м, житловою площею 41,7 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1543984480000, номер запису про право власності: 25974865, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ПАТ «Укрсоцбанк»; скасовано державну реєстрацію, вчинену 02.05.2018 року державним реєстратором комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області Поповою О.В., індексний номер: 40908593 від 03.05.2018 року про право власності ПАТ «Укрсоцбанк» щодо об'єкта нерухомого майна - трикімнатної квартири загальною площею 71 кв.м, житловою площею 41,7 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1543984480000, номер запису про право власності: 25974865, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 49-66).
Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 ЦК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частинами 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частиною 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Підстави для припинення зобов'язання визначені у ст. ст. 598 - 609 ЦК України.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Отже, припинення зобов'язання можливе за умови його належного виконання. Під припиненням зобов'язання розуміють припинення правового зв'язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання.
Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання та є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
У ст. 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.
Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом, а тому згідно з указаною нормою іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов'язання.
Законом України від 03 липня 2018 року № 2478-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» доповнено, що у разі якщо вимоги іпотекодержателя забезпечені декількома предметами іпотеки (у тому числі за декількома договорами іпотеки), а позасудове звернення стягнення здійснюється за рахунок окремого предмета іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати (у тому числі шляхом позасудового врегулювання) виконання зобов'язання боржником та/або іпотекодавцем в частині, що залишилася невиконаною після завершення позасудового врегулювання за таким окремим предметом іпотеки.
Попередня редакція ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачала, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основних зобов'язань є недійсними.
Таке правило діяло на час укладення договору іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки 02 травня 2018 року.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (провадження № 14-121цс21) дійшла висновку, що, допускаючи можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, законодавець тим самим встановлює правило про те, що після завершення позасудового врегулювання, зокрема стягнення на предмет іпотеки, переданий боржником, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
З огляду на зазначене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2022 року погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 759/6703/16-ц (провадження № 61-22462св18) та від 20 листопада 2019 року у справі № 295/795/19 (провадження № 61-12137св19), про те, що в разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені ст. 37 Закону України «Про іпотеку», зобов'язання припиняється, оскільки за положеннями цього Закону всі наступні вимоги є недійсними.
При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила, що ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (у відповідній редакції) вказує на недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання саме боржником основного зобов'язання після завершення позасудового врегулювання шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, передане в іпотеку саме боржником, за відсутності інших забезпечувальних договорів.
Положеннями ч. 1 ст. 605 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Прощення (анулювання) боргу - це односторонній правочин, який вчиняє кредитор та який не потребує дій на його виконання. Під прощенням боргу розуміють звільнення кредитором боржника від виконання обов'язку, що на ньому лежить, повністю або частково. Правочин, спрямований на припинення зобов'язання прощенням боргу, треба вважати вчиненим в момент отримання боржником письмової заяви кредитора про прощення боргу.
Визнаючи іпотеку за іпотечним договором від 04.09.2007 року № 38-02/1132 припиненою, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Укрсобанк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») здійснило прощення боргу позивача, повідомивши про це позичальника у письмовій формі, тобто вчинив односторонній правочин щодо анулювання заборгованості.
Суд першої інстанції взяв до уваги зміст довідки про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу від 07.06.2018 року №4558-24, виданої ПАТ «Укрсоцбанк», у якій вказано, що у зв'язку із задоволенням вимог іпотекодержателя в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» на дату державної реєстрації банком права власності на нерухомість позивачу прощено (анульовано) залишок заборгованості за договором кредиту № 38-05/2/96 від 04 вересня 2007 року.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції., виходячи з наступного.
Встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року у справі № 752/9514/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року, визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ПАТ «Укрсоцбанк» на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру загальною площею 71 кв.м, житловою площею 41,7 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також скасовано державну реєстрацію права власності ПАТ «Укрсоцбанк» на нерухоме майно.
Ухвалюючи рішення від 02 лютого 2021 року про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд у постанові від 01 вересня 2021 року, виходив з того, що позивач не визнала вимогу ПАТ «Укрсоцбанк», викладену в отриманому 13 березня 2018 року повідомленні про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням, повідомила про свої заперечення щодо визначеного кредитором, який є також й іпотекодержателем, розміру боргу за кредитним договором. Відповідачем не додано відомості про вартість спірного майна, за якою відбулося зарахування вимог. Зазначення у повідомленнях про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання про наявність суми боргу не підтверджено належними доказами, відповідного розрахунку заборгованості ані суду, ані державному реєстратору надано не було. Ціна набуття права власності з позивачем не узгоджувалася. Оцінка про вартість майна відсутня. Відбулося примусове стягнення на квартиру без згоди власника, не зважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Оскаржуване рішення державного реєстратора було прийнято поза межами адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються його повноваження.
У постанові від 01 вересня 2021 року у вказаній справі Київський апеляційний суд встановив, що знаявного у справі повідомлення від 27 лютого 2018 року, яке було надіслано позивачу, вбачається, що борг за кредитним договором станом на 23 лютого 2018 року становить 174 985,60 доларів США, що еквівалентно 4 737 182 грн. 69 коп. Вказана сума складається зі строкової та простроченої заборгованості, а також зі строкової та простроченої заборгованості по нарахованих відсотках.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважав, що заборгованість за кредитом, яка зазначена банком в повідомленні про звернення стягнення на предмет іпотеки станом на 23 лютого 2018 року, не є безспірною, оскільки, по-перше, позивач її заперечує, по-друге, до неї ввійшла заборгованість по відсотках, нарахована з 10 грудня 2013 року до 23 лютого 2018 року, тобто, за час, коли укладений між сторонами кредитний договір припинив свою дію.
Як вбачається з наявної у матеріалах даної справи довідки про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу від 07.06.2018 року №4558-24, анулювання боргу позивача відбулося у зв'язку з задоволенням вимог іпотекодержателя в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» - реєстрацією за банком права власності на предмет іпотеки.
Колегія суддів вважає, що правовою підставою для анулювання (прощення) боргу позивача було звернення банком стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за собою права власності, що в силу вимог ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) мало своїм наслідком недійсність усіх наступних вимог банку щодо виконання основного зобов'язання.
Однак, оскільки в подальшому рішенням суду реєстрація права власності на іпотечну квартиру за банком була скасована, право власності ПАТ «Укрсоцбанк» на іпотечну квартиру припинено, у зв'язку з чим наслідки позасудового врегулювання спору, визначені статтею 36 Закону України «Про іпотеку», не наступили, то колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що зобов'язання з решти боргу припинено, так як звернення стягнення на предмет іпотеки не відбулось (реєстрація скасована судовим рішенням), а відповідно, не відбулось і погашення боргу за рахунок іпотечного майна.
Також колегія суддів враховує, що у довідці про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу від 07.06.2018 року №4558-24 банк зазначив, що залишок заборгованості позивача за договором кредиту від 04 вересня 2007 року № 38-05/2-96 становив 5 085 971,24 грн, тоді як вартість предмета іпотеки визначена у розмірі 1 277 074 грн.
Тобто, після досудового врегулювання спору відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» позивачу було анульовано (прощено) залишок заборгованості за кредитним договором, не покритий вартістю предмета іпотеки, що не є тотожним рішенню про анулювання (прощення) всієї кредитної заборгованості відповідно до статті 605 ЦК України.
У позовній заяві позивач ОСОБА_3 не заперечувала існування у неї боргу за кредитним договором станом на 02.05.2018 року , посилаючись лише на безпідставність нарахування банком відсотків після припинення дії договору, та зазначала, що обґрунтованою на момент припинення строку кредитування вона вважає наявну у неї заборгованість перед банком : по тілу кредиту - 106 062,11 доларів США, відсотки за користування кредитом - 3475,95 доларів США.
Як вбачається з листа АТ «Альфа-Банк» від 13.12.2021 року у відповідь на звернення ОСОБА_3 від 02.12.2021 року, заборгованість за договором кредиту № 38-05/2/96 від 04.09.2007 року станом на 08.12.2021 року становить : прострочене тіло кредиту - 115 012 доларів США, прострочені проценти - 62 797,79 доларів США.
Відповідно до довідки АТ «Альфа-Банк» від 31.01.2022 року за № 8238-39.1 , копія якої була додана позивачем до позовної заяви, банком було здійснено перерахунок сплачених позивачем коштів на погашення кредиту та визначено, що станом на 28 січня 2022 року заборгованість становить : 106 062,11 доларів США - заборгованість за тілом кредиту; 63 725,11 доларів США - відсотки за користування кредитом, що були нараховані станом на 02 травня 2018 року; пеня - 65 275,52 долари США.
Як пояснив у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник банку, згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором від 04.09.2007 року № 38-05/2/96 станом на 14.03.2024 року у ОСОБА_3 існує заборгованість у загальному розмірі 169 787,22 доларів США ( з яких заборгованість за кредитом - 106 062,11 доларів США, заборгованість за відсотками - 63 725,11 доларів США), що за курсом НБУ еквівалентно 6 585 672,73 грн. У зв'язку з ухваленим рішенням суду про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ПАТ «Укрсоцбанк» , його правонаступником АТ «Альфа-банк» було відновлено в обліку предмет іпотеки як забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту № 38-05/2/96 від 04.09.2007 року позичальника ОСОБА_3 , а також відновлено в позабалансовому обліку в повному обсязі заборгованість за договором кредиту № 38-05/2/96 від 04.09.2007 року, що існувала станом на 02.05.2018 року.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 10.01.2023 року, квартира АДРЕСА_3 не зареєстрована на праві власності за банком, та відповідно до Державного реєстру іпотек є предметом іпотеки за договором від 04.09.2007 року, укладеним з АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 ( а.с. 22 - 23).
З викладеного вбачається, що зв'язку зі скасуванням рішенням суду реєстрації права власності банку на предмет іпотеки наслідки позасудового врегулювання спору, визначені статтею 36 Закону України «Про іпотеку», не наступили, оскільки не відбулось погашення боргу за рахунок іпотечного майна, наявність кредитної заборгованості підтверджена матеріалами справи.
Та обставина, що ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк, яке змінило назву на АТ «Сенс Банк», здійснило прощення залишку заборгованості позивача, повідомивши про це позичальника у письмовій формі, тобто вчинило односторонній правочин щодо анулювання частини заборгованості, не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки зі змісту повідомлення банку від 27 лютого 2018 року та довідки про отриманий дохід у вигляді прощення боргу вбачається, що прощення ( анулювання) боргу було здійснене під умовою задоволення вимог іпотекодержателя у зв'язку з оформленням права власності на предмет іпотеки на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку», та що банк анулює частину заборгованості позичальника, не покриту вартістю предмета іпотеки, а тому у зв'язку зі скасуванням реєстрації права власності банку на іпотечне майно основне зобов'язання не є припиненим та банком відновлено в позабалансовому обліку заборгованість за договором кредиту.
Верховний Суд у постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 756/11478/19 дійшов висновку, що прощення боргу є одностороннім правочином, що не звільняє кредитора - юридичну особу, що вчинила такий правочин, від обов'язку оформити документ бухгалтерського обліку, в якому відображено зміст зобов'язання, що припиняється прощенням боргу, а будь-якого кредитора - від обов'язку в суді доказувати відповідні обставини. Дії кредитора щодо прощення (анулювання) заборгованості за кредитним договором, зобов'язання за яким було припинено раніше, спричиняють виникнення у боржника обов'язку зі сплати податків за відсутності будь-якого зобов'язання.
Як встановлено рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року у справі № 752/9514/18, 13 березня 2018 року ОСОБА_3 отримала рекомендований лист від ПАТ «Укрсоцбанк» - повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням від 27.02.2018 року за вихідним № К/И/УСБ/Б/, у разі несплати протягом 30 днів заборгованості у розмірі 174 985,60 доларів США, що становило 4 737 182 грн. 69 коп.
Однак, з довідки про отриманий дохід у вигляді прощення боргу вбачається, що при здійсненні реєстрації права власності банку на предмет іпотеки, банком була нарахована значно більша сума заборгованості, до якої включено пеню, та зазначено, що оскільки вартість предмета іпотеки визначена на рівні 1 277 074 грн., тому після здобуття банком права власності на предмет іпотеки залишок заборгованості за основною сумою, процентами, пенею та штрафними санкціями за офіційним курсом НБУ становить 5 085 971 грн. 24 коп.
Враховуючи, що на дату реєстрації права власності банку на предмет іпотеки курс долара США до гривні становив 2619,5648 гривень за 100 доларів США, загальна сума заборгованості, яка була нарахована банком станом на 02 травня 2018 року, становила : 5085971 грн. 24 коп. + 1277 074 грн. = 6 363 045 грн. 24 коп., що складало 242 904,67 доларів США. Відповідно сума прощеного банком боргу становила в еквіваленті до валюти кредитування 194 153, 28 доларів США.
При цьому нарахування банком пені та штрафних санкцій, що становить суму, еквівалентну 67 919,07 доларів США ( 242 904,76 - 174 985,6 доларів США), а в подальшому включення зазначених сум до суми прощеного боргу жодним чином не вплинуло на розмір заборгованості, який мав бути погашений за рахунок предмета іпотеки, оскільки відповідно до п. 2.5 договору кредиту № 38-05/2/96 від 04.09.2007 року, у разі наявності простроченої заборгованості за кредитом та несплачених процентів за його використання, пеня та інші штрафні санкції погашаються в останню чергу.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та виходячи зі змісту довідки про отриманий дохід у вигляді прощення боргу, сума заборгованості, яка повинна була бути покрита вартістю предмета іпотеки та не була прощена банком позичальнику, відповідно у зв'язку зі скасуванням рішенням суду реєстрації права власності банку на предмет іпотеки, становить: 1277074 грн. / 26, 195648 ( курс долара США до гривні станом на день реєстрації права власності на предмет іпотеки за банком) = 48 751,38 доларів США.
З огляду на те, що відповідач вчинив односторонній правочин щодо прощення боргу на залишок заборгованості за кредитним договором, то після скасування реєстрації за банком права приватної власності на предмет іпотеки, у ОСОБА_3 залишився непогашеним борг за кредитним договором у сумі 48 751,38 доларів США, щодо якої банком не приймалось рішення щодо прощення боргу.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що основне зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором від 04.09.2007 року № 38-05/2/96 припинене внаслідок прощення боргу кредитором, тому немає підстав для припинення обтяження предмета іпотеки.
Суд першої інстанції, надавши оцінку довідці ПАТ «Укрсоцбанк» від 07.06.2018 року №4558-24 щодо прощення боргу, не врахував фактичні обставини справи, встановлені преюдиційними рішеннями судів у справі № 752/9514/18, та дійшов помилкового висновку про те, що іпотечні зобов'язання за іпотечним договором від 04.09.2007 року № 38-02/1132 є припиненими.
Схожі за змістом висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 29 травня 2024 року у справі № 755/10942/17 (провадження № 61-15442св23).
Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги відповідача, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання апеляційної скарги АТ «Сенс Банк» сплатив судовий збір у розмірі 2 577 грн, що підтверджується меморіальним ордером від 06.11.2023 року № 7647054.
Враховуючи вимоги зазначених норм, із ОСОБА_3 на користь АТ «Сенс Банк» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2577 грн.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк», яка подана представником Гуйваном Ігорем Віталійовичем, - задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 червня 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення:
Позовні вимоги ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про припинення іпотеки та виключення запису про обтяження - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» витрати по сплаті судового збору в сумі 2577 (дві тисячі п'ятсот сімдесят сім) гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 06 вересня 2024 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.