06 вересня 2024 року
м. Київ
справа №520/21542/21
адміністративне провадження №К/990/44213/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження у справі №520/21542/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 пред'явив позов до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення йому нарахування грошового забезпечення з 30 січня 2020 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 30 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування йому грошового забезпечення з 30 січня 2021 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 1 січня 2021 року до 5 березня 2021 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30 січня 2020 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням з 30 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року та множення на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням з 1 січня 2021 року до 5 березня 2021 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року та множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням виплачених сум;
- у іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року.
У грудні 2023 року військова частина НОМЕР_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2023 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Підстави касаційного оскарження військова частина НОМЕР_1 обґрунтувала посиланням на абзац другий частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
6 лютого 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі.
Надалі позивач ОСОБА_1 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подав заяву, у якій просить закрити касаційне провадження.
Цю заяву позивач мотивував тим, що військова частина подала касаційну скаргу через два місяці після спливу строку на касаційне оскарження, чим штучно затягує час з метою невиконання рішення суду, яке вступило в законну силу та за яким він отримав виконавчий лист.
Розглянувши заяву про закриття касаційного провадження у справі, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Частиною першою статті 328 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права
Частина перша статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо:
1) після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги;
2) після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;
3) після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося;
4) після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом;
5) після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Оцінивши доводи позивача, Суд зазначає, що у заяві про закриття касаційного провадження не наведено фактів чи обставин, які були би релевантними до приписів частини першої статті 339 КАС України, та слугували підставою для закриття касаційного провадження.
Також Суд зауважує, що під час розгляду матеріалів касаційної скарги вже вирішувалося питання поважності підстав пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку на касаційне оскарження ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2023 року і ухвалою від 6 лютого 2024 року цей строк був поновлений.
З огляду на викладене, Суд вважає відсутніми підстави для задоволення заяви позивача про закриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 339, 345, 355, 359 КАС України,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження №К/990/44213/23 за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2023 року у справі №520/21542/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і не може бути оскаржена.
…………………………..
…………………………..
…………………………..
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Суддя Верховного Суду