Код суду 233 Справа № 233/3998/24
Вирок
Іменем України
06 вересня 2024 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисниці ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянув у закритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024050010001579 від 25 квітня 2024 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Тарасівка Херсонської області, громадянина України, має середньо спеціальну освіту, розлучений, має на утриманні малолітню дитину - сина: ОСОБА_6 - 2011 року народження, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, номера обслуги 1 мінометного взводу 2 мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні - солдат, зареєстрований та проживає за адресом: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, -
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408КК України,
Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи на посаді номера обслуги 1 мінометного взводу 2 мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст.65Конституції України, ст.17Закону України «Про оборону України», ст.1Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст.9,11,16,127,128Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, тобто в умовах воєнного стану, діючи з прямим умислом, бажаючи назавжди ухилитись від військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, 20 березня 2023 року самовільно залишив місце проходження військової служби за місцем виконання завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони в АДРЕСА_2 та ухилився від несення обов'язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, доки його 04.07.2024 року не було затримано оперуповноваженим першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську в порядку ст.191КПК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 пояснив суду, що він дійсно є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи на посаді номера обслуги 1 мінометного взводу 2 мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , 20 березня 2023 року самовільно залишив місце проходження військової служби за місцем виконання завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони в АДРЕСА_2 та ухилився від несення обов'язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби. Після чого, 04.07.2024 року його було затримано оперуповноваженим першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.
Свою вину обвинувачений ОСОБА_5 визнав повністю, погодившись із усіма обставинами скоєного кримінального правопорушення, щиро покаявся, зазначив про відсутність намірів в подальшому вчиняти подібне та/або інші кримінальні правопорушення.
Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження було проведено у відповідності до вимог ч.3 ст.349КПК України. При цьому судом було роз'яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч.4 ст.408КК України, як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання, обвинуваченому ОСОБА_5 , згідно з вимогами ст.ст.65-67КК України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини кримінального правопорушення за яким обвинувачений визнав себе винним, його наслідки та відношення обвинуваченого до них, дані про особу винного, який раніше не судимий, до адміністративної відповідальності протягом останнього року не притягувався, має адресу реєстрації та місце мешкання, за сімейним станом - розлучений, має на утримання неповнолітню дитину - сина: Роботу ОСОБА_7 - 2011 року народження, осіб похилого віку на утриманні не має, є військовослужбовцем придатним до військової служби, в закладах охорони здоров'я на обліках не перебуває, за попереднім місцем служби характеризується посередньо, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Як обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує його щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , судом не встановлено.
Частина 2 ст.61Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із встановленої ст.50КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винними та іншими особами нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання, як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним, (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007).
Тож, додержуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки, данні про особу винного, наявність обставини, що пом'якшує покарання та відсутніх тих, що його обтяжує, суд вважає, за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 за вчинене кримінальне правопорушення покарання, передбаченої санкцією ч.4 ст.408КК України, у виді позбавлення волі, приходячи при цьому до переконання, що саме таке покарання буде найбільш відповідати принципам та цілям його призначення, а мінімальний строк вказаного покарання, передбачений санкцією зазначеної статті Закону, буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, призведе до позитивних змін в його особистості, а також створить в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, що відвирне підвищений ступінь суспільної небезпечності його особи та у сукупності утворить бажання обвинуваченого стати на шлях виправлення, у зв'язку з чим ОСОБА_5 потребує цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.
Витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз та речові докази по кримінальному провадженню - відсутні, цивільний позов - не заявлявся.
Застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, слід залишити без змін.
Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.366-368,371,374,376,395КПК України, суд -
ОСОБА_5 - визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 04 липня 2024 року.
На підставі ч.5 ст.72КК України - зарахувати ОСОБА_5 попереднє ув'язнення починаючи з 04 липня 2024 року по день набрання вироком законної сили у строк відбутого покарання з розрахунку один день тримання під вартою в умовах гауптвахти дорівнює одному дню позбавлення волі.
Запобіжний захід застосований до ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 розташованого за адресом: АДРЕСА_3 , як захід забезпечення кримінального провадження, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим який перебуває під вартою з дня отримання копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1