Справа № 344/12927/24
Провадження № 2/344/3193/24
06 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді - Кіндратишин Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання - Литвин Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника заявника - адвоката Футерко Василя Любомировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , поданої в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні батька з дитиною та встановлення порядку його участі у вихованні , -
12.07.2024 представник позивача, діючи в інтересах позивача, звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до відповідача, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні батька з дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановлення порядку участі у вихованні, зазначено відповідний спосіб участі, зокрема зустрічей, відпочинку без присутності матері.
16.07.2024 ухвалою судді відкрито загальне позовне провадження та прийнято справу до судового розгляду.
18.07.2024 представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_4 супроводжувати дитину ОСОБА_3 для зустрічей з батьком ОСОБА_1 тривалістю не менше 2-х годин кожна та не рідше 1 разу на тиждень у суботу або неділю ( за попередньою домовленістю батьків), у присутності матері. Але з перебуванням її на відстані ( з тим, щоб батько міг особисто спілкуватися з дитиною, а мати при цьому не мала змоги втручатися в розмову та чути її змісту).
Ухвалою суду від 19.07.2024 у заяві про забезпечення позову відмовлено.
05.09.2024 - представник позивача - адвокат Футерко В.Л. звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_4 супроводжувати дитину ОСОБА_3 для зустрічей з батьком ОСОБА_1 у м. Гданську Республіка Польща тривалістю не менше 2-х годин кожна та не рідше 1 разу на тиждень у суботу або неділю ( за попередньою домовленістю батьків), у присутності матері. Але з перебуванням її на відстані ( з тим, щоб батько міг особисто спілкуватися з дитиною, а мати при цьому не мала змоги втручатися в розмову та чути її змісту).
В обґрунтування заяви зазначено, що позивач тривалий час намагався дійти згоди з відповідачкою щодо порядку участі у вихованні дитини, однак такі намагання виявились безрезультатними. 30.07.0224 представник позивач надіслав відповідачу на електрону адресу пропозицію зустрічей. Така відповіла, що всі пропозиції до її адвоката - ОСОБА_5 08.08.2024 такі ж пропозиції були надіслані адвокату Мулі Х.О. у електронній формі, і така відповіла, що обговорить їх. А поштове відправлення повернулось за закінченням терміну зберігання.
Донька сторін ОСОБА_6 , 16.06.2016 навчається з 01.09.2022 у початковій школі №39 імені Війська Польського та проживає по АДРЕСА_1 . Час завершення навчання 2030 році.
Про те, що відповідач чинить перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини, він повідомив орган опіки та піклування. Висновок органу опіки та піклування не поданий.
Відповідач попри доведену обізнаність щодо справи, ігнорує численні прохання позивача щодо спілкування з донькою, його пропозиції на узгодження графіку, добросовісно не виконує свої процесуальні права.
Відтак, з метою запобігання втраті емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршенню психоемоційного зв'язку між ними на період розгляду справи, який може бути тривалим, просить забезпечити позов.
Вважає, що такий захід забезпечення позову не є тотожним позовним вимогам, оскільки у тимчасовому графіку зазначено про зустрічі з присутністю матері, а їх тривалість є значно меншою ніж у зазначеному змісті позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
З урахуванням приписів ч. 1 ст.153 та ч. 2 ст.247 ЦПК України розгляд заяви здійснюється без виклику сторін та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши заяву про забезпечення цивільного позову, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України, пункти 2, 3 частини першої якої, в тому числі, передбачають забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії та встановлення обов'язку вчинити певні дії.
Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій інших осіб, які за час розгляду справи можуть продати, знищити чи знецінити майно, тощо.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді заяв про забезпечення позову вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Крім того, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести співмірність обраного засобу забезпечення позову.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За змістом статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини(періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.
Частиною 2 ст.141 СК України встановлено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 статті 157 цього Кодексу. За нормами ст.153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Вирішення батьками питань щодо виховання дитини врегульовано ст. 157 СК України, нормами якої передбачено, що той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Нормами ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» встановлюється право дитини на контакт з батьками, які проживають окремо. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Сторона заявника просить забезпечити позов шляхом зобов'язання ОСОБА_4 супроводжувати дитини ОСОБА_3 для зустрічей з батьком ОСОБА_1 у м. Гданську Республіка Польща тривалістю не менше 2-х годин кожна та не рідше 1 разу на тиждень у суботу або неділю ( за попередньою домовленістю батьків), у присутності матері. Але з перебуванням її на відстані ( з тим, щоб батько міг особисто спілкуватися з дитиною, а мати при цьому не мала змоги втручатися в розмову та чути її змісту).
Так, ухвалою суду, якою відмовлено у забезпеченні фактично таких же вимог з поміж іншого зазначено, що «суд також звертає увагу, що вирішення можливості зустрічі батька з дитиною на території іншої держави є неможливим за відсутності конкретної інформації щодо адреси фактичного проживання дитини та відомостей про місцеперебування (фактично проживання)».
Згідно поданої відповідачем довідки дитина ОСОБА_6 , 13.06.2016, навчається у початковій школі №39 імені Війська Польського, Гданськ -Вжещ, проживає у м. Гданську. Однак, довідка датована 07.05.2024. Є довідкою про навчання та не може відображати дійсне місце проживання.
Як вже було судом встановлено у позовній заяві позивач місце проживання відповідача : ОСОБА_2 зазначено - АДРЕСА_2 , що відповідає здобутим судом відомостям про зареєстроване місце проживання. При цьому, з тексту позовної заяви та зав про забезпечення позову, вбачається, що обоє сторін та їхня дочка проживають за кордоном.
На підтвердження місця проживання позивача у Ресбуліці Польща в м. Грудзьондз, надано договір оренди квартири від 28.05.2024, укладений на строк з 01.06.2024 по 31.12.2024).
Будь-яких належних доказів про фактичне місце проживання відповідачки у м. Гданську Республіка Польща, яку позивач просить «зобов'язати супроводжувати дитину», суду не надано. Як вже вказано позивач зазначив її місце проживання АДРЕСА_2 , відповідно позов подано за територіальною підсудністю до Івано-Франківського міського суду.
Крім того, питання можливості зустрічі батька із дитиною на території інших держав не може бути вирішене виключно на підставі норм національного законодавства в межах забезпечення позову.
У кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Така позиція також неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема 17.06.2022 у постанові № 908/2382/21.
Так, у випадку збереження емоційного контакту малолітньої дитини з їх батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком (правова позиція сформульовану Верховним Судом у постановах від 04 квітня 2018 року у справі №344/16653/16-ц (провадження № 61-1153св17), від 18 листопада 2020 року у справі №127/31828/19 (провадження № 61-10859св20) та від 17 травня 2021 року у справі №761/25101/20 (провадження № 61-1092св21).
Крім того, стороною позивача не зазначено, коли востаннє мало місце спілкування з дитиною, який на даний час у них емоційний взаємозв'язок, взаємовідносини для того щоб судом було оцінено адекватність заходу забезпечення позову у тому вигляді, у якому просить сторона позивача, і можливості його виконання за вищевказаних обставин ( зареєстроване місце проживання в Україні відповідача); чи визначити той який буде сприяти підтримці емоційних стосунків батька із донькою і ця обставина відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, та реальним обставинам справи. Зокрема, забезпечення можливості спілкування з дитиною методами телекомунікації, відеозв'язку з урахування графіку та режиму дня дитини.
Раніше долученим електронним доказам, судом вже надано оцінку. Разом з тим, суд також звертає увагу, що відсутня згода особи ( відповідачки) на використання такого листування, що є порушенням.
З урахуванням вищевикладеного, виходячи з правової оцінки доводів сторони заявника та наданих на підтвердження ним доказів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Одночасно суд роз'яснює, що така відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.
Керуючись ст.149-155,157,353,354 ЦПК України, суд,
У заяві представника заявника - адвоката Футерко Василя Любомировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , поданої в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні батька з дитиною та встановлення порядку його участі у вихованні- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Сторони, яким ухвала суду не була вручена у день її складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення їм цієї ухвали.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя
Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.