Справа № 157/1464/24
Провадження №2-н/157/26/24
06 вересня 2024 року місто Камінь-Каширський
Суддя Камінь-Каширського районного суду Волинської області Гамула Б.С., вивчивши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини та дружини,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 в свою користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання заяви та до досягнення дитиною повноліття, а також аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж прожитковий мінімум для працездатної особи.
В обґрунтування заявлених вимог вказує, що 03 січня 2023 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб. У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 , який зареєстрований і проживає з матір'ю. Чоловік залишив сім'ю, добровільно надавати матеріальну допомогу на утримання дитини відмовляється, є працездатною особою, отримує дохід, а тому вважає, що він має можливість сплачувати аліменти. ОСОБА_1 не працює, єдиним джерелом її з дитиною існування є щомісячна одноразова допомога при народженні дитини. ОСОБА_2 ухиляється від утримання дитини, чим порушує її права, передбачені ч. 2 ст. 84 СК України.
Вивчивши заяву та додані до неї документи, суддя вважає, що у видачі судового наказу слід відмовити.
Відповідно до пунктів 3, 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Згідно зі ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: 1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку; 2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника; 3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; 4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; 5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; 6) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів; 7) заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Вказаною нормою закону регламентовано виключний перелік підстав, за якими може бути видано судовий наказ.
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу, а саме з вимогою про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на її утримання, яка не відповідає вимогам ст. 161 ЦПК України, тобто не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, що є підставою для відмови у видачі судового наказу в частині цієї вимоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Аналіз вказаних норм законодавства дає підстави дійти висновку, що право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину виникає у того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Проте, з поданої заяви не вбачається виникнення у заявниці права вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини, оскільки в заяві не зазначено та не надано належних доказів про те, що дитина проживає з нею та знаходиться на її утриманні. Тому, враховуючи викладене вище, у видачі судового наказу в частині вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини також слід відмовити.
Керуючись статтями 165, 260 ЦПК України, суддя
постановив:
У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини та дружини відмовити.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відмова у видачі судового наказу з вимогою про стягнення аліментів на утримання дитини не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому Розділом ІІ ЦПК України, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з вимогою про стягнення аліментів на утримання дружини унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тією самою вимогою у позовному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Б.С. Гамула