про повернення апеляційної скарги
06 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/23058/23 пров. № А/857/18200/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Сеника Р. П.
суддів -Онишкевича Т. В.
Судової-Хомюк Н. М.
перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі № 460/23058/23 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішень про застосування штрафних санкцій,
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимозі статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.
Ухвалою від 16.08.2024 заяву Головного управління ДПС у Рівненській області задоволено частково та продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 16 серпня 2024 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд", що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про надсилання електронного листа.
20.08.2024 апелянт подав заяву про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги на 30 днів. Вказану заяву мотивовано тим, що у апелянта недостатньо коштів для сплати судового збору, а тому об'єктивно позбавлений можливості сплатити такий. Однак очікуються надходження коштів у першій декаді вересня 2024 року.
Незважаючи на впровадження воєнного стану, відсутність коштів для сплати судового збору, звільнення працівників, карантинні обмеження та епідеміологічну ситуацію, значне навантаження на працівників ДПС та її територіальні органи, апелянт вживає усіх заходів для своєчасного оскарження рішень, прийнятих не на користь держави.
Зауважив, що майновий стан не може бути перепоною для доступу до суду.
Також покликався на приписи ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо того. що юридична особа не позбавлена можливості звернутися із клопотанням про відстрочення, розстрочення сплати судового збору і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити чи розстрочити таку сплату.
Колегія суддів зазначає, що хоч апелянт у резолютивній частині своєї заяви не просить відстрочити сплату судового збору чи розстрочити його сплату, зменшити його суму чи звільнити його від сплати судового збору, колегія суддів, з огляду на покликання викладені у мотивувальній частині заяви, вважає надати таким покликанням відповідну оцінку.
Так, за приписами ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Перевіривши доводи заяви апелянта, колегія суддів дійшла висновку про відсутність умов, передбачених ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір», для зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення по справі.
Щодо покликання скаржника на запровадження на території України воєнного стану, як додаткову причину неможливості сплати судового збору, то апеляційний суд зазначає, що указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху щодо сплати судового збору для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Згідно з п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Обов'язок щодо сплати за подання апеляційної скарги, передбачений статтею 4 Закону України "Про судовий збір".
Таким чином, суб'єкт владних повноважень, який звертається до суду апеляційної інстанції, повинен дотримуватись вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від нього дії для виконання такого обов'язку, в тому числі щодо організації своєчасної сплати судового збору у випадку наміру оскаржити судове рішення.
Відтак, безпідставне продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги може призвести до порушення розумного строку розгляду адміністративної справи, затягуванняння строку набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у даній справі, що відповідно призведе до надання незаконної переваги одній зі сторін судового процесу.
Враховуючи положення наведених правових норм, суд апеляційної інстанції вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України не є підставою для продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та зловживання процесуальними правами.
Ба більше, такий строк відповідно до ухвали від 16.08.2024 вже було продовжено.
Окрім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що у апелянта було достатньо часу для сплати судового збору за подання апеляційної скарги, проте вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху на дату прийняття даної ухвали апелянтом не виконані, а тому підстав для продовження апелянту строку на усунення недоліків немає.
Отже, у встановлений суддею-доповідачем строк та на момент постановлення ухвали, особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги, матеріали справи не містять доказів сплати судового збору в реєстрі підтверджень оплат із Казначейства, підтвердження сплати судового збору у цій справі відсутнє.
Проаналізувавши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Судом апеляційної інстанції забезпечено для учасників справи процесуальну можливість доступу до суду, в тому числі шляхом надіслання до суду апеляційної інстанції необхідних процесуальних документів, пов'язаних з розглядом справи, як засобами поштового, так і електронного зв'язку, про що повідомлено на офіційному сайті Восьмого апеляційного адміністративного суду.
В свою чергу, скаржник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
За приписами ст. 129 Конституції України, ст. 2 КАС України одним із завдань адміністративного судочинства є своєчасне вирішення судом спорів, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно з ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Колегія суддів вважає, що скаржник мав достатньо часу для реалізації процесуальних прав, передбачених КАС України, зокрема, щодо виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, однак належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття заходів спрямованих на сплату судового збору суду апеляційної інстанції не надав, у встановлений судом строк та на момент постановлення ухвали, недоліку апеляційної скарги не усунув. Відтак, суд вважає, що подану апеляційну скаргу слід повернути скаржнику.
Разом з тим, особі, яка подала апеляційну скаргу, необхідно роз'яснити, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне подання апеляційної скарги в порядку, встановленому процесуальним законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення від його сплати - відмовити.
В задоволенні заяви Головного управління ДПС у Львівській області про продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги - відмовити.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №460/23058/23 - повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач Р. П. Сеник
судді Т. В. Онишкевич
Н. М. Судова-Хомюк