05 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/73/24 пров. № А/857/7446/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
судді-доповідача Іщук Л. П.,
суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року (головуючий суддя Гресько О.Р., м. Рівне) у справі № 460/73/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
ТОВ "Даліс Аутомотів Груп" звернулося в суд з позовом до Волинської митниці, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 17.08.2023 №UA205050/2023/000400/2.
Обґрунтовує позов тим, що контролюючому органу надані усі необхідні документи на підтвердження митної вартості задекларованих товарів, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містять розбіжностей та відображають відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар, а тому аргументи митного органу про наявність розбіжностей у поданих для митного оформлення разом із митною декларацією документах та непідтвердження всіх складових митної вартості є безпідставними.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року позов задоволено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме, наданий прайс-лист містить ознаки цифрового виправлення щодо печатки та підпису; вага та вартість, зазначена у митній декларації країни експорту №23PL331020E0788748 від 08.08.2023, не відповідає вазі та вартості, зазначеній у інвойсі №0234000500 від 25.07.2023; згідно п.5.2 покупець повинен оплатити товар протягом 8 днів з моменту отримання рахунку, однак інформація щодо оплати відсутня; відповідно до товаро-транспортної накладної №1108/2023/MAREL від 11.08.2023 відправником товарів є SUKCES SP.Z.O.O, однак контракт підписаний з Marelli Aftermarket Poland Sp.z o.o, згідно п.12.5 контракту сторони не вправі передавати права чи обов'язки, визначені цим контрактом, третім особам без письмової згоди; декларантом не надано жодних відомостей щодо страхування оцінюваного товару, хоча витрати на страхування є невід'ємною складовою митної вартості відповідно до умов поставки FCA.
Звертає увагу, що судом першої інстанції надано неправильну оцінку зазначеним обставинам, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив щодо її задоволення та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що 10.04.2018 між ТОВ "Даліс Аутомотів Груп" (Покупець) та компанією Marelli Aftemarket Poland Sp. Z o.o. (Продавець), зареєстрованою у Республіці Польща, укладено контракт №10/04/2018 ММ/РL (надалі - контракт), відповідно до п.1.1 якого продавець продає, а покупець купує автомобільні запчастини та діагностичне обладнання.
Згідно з пунктом 2.8. контракту товари надаються в розпорядження покупця на умовах FСА Хелм, Польща (Інкотермс 2010), якщо інше не вказано в інвойсі.
На виконання умов контракту продавець “Marelli Aftemarket Poland Sp. Z o.o.» поставив позивачу партію товару за інвойсами:
- № 0234000500 від 25.07.2023 на загальну суму 13 746,50 Євро на умовах FСА Хелм;
- № 0234000501 від 25.07.2023 на загальну суму 13 700,00 Євро на умовах FСА Хелм;
- № 0234000502 від 25.07.2023 на загальну суму 9 006,00 Євро на умовах FСА Хелм;
- № 0234000511 від 25.07.2023 на загальну суму 591,19 Євро на умовах FСА Хелм;
- № 0234000512 від 25.07.2023 на загальну суму 1 393,00 Євро на умовах FСА Хелм.
Загальна сума поставки склала 38 436,69 Євро.
На виконання умов контракту Продавець поставив товар на митний склад SUKCES SP.Z.O.O. (Хелм, Польща).
Експедитор, “ASSA Sp z.o.o.», на виконання умов договору транспортного експедирування № 42 від 10.08.2023, забезпечив транспортування придбаного позивачем товару на митну територію України, перевезення якого було здійснено за автотранспортною накладною СМR №1108/2023/МАREL від 11.08.2023.
14.08.2023 з метою митного оформлення імпортованого товару уповноважений представник позивач подав до Волинської митниці митну декларацію №23UА205050055602U1 (референтний номер 72071).
Відповідно до графи 31 митної декларації заявленим товаром є автомобільне обладнання в асортименті, що становлять 5 товарних позицій торгової марки “MAGNETI MARELLI», виробник: Marelli Aftemarket Poland Sp. Z o.o.
У поданій митній декларації позивачем була заявлена митна вартість товару в сумі 1576071,81 грн, що складається з вартості товару 38436,69 Євро (1545712,27 грн. по курсу 40,2145), складських витрат у розмірі 335,53 Євро (13493,17 грн. по курсу 40,2145) та витрат на транспортування товару у розмірі 419,41 Євро (16866,37 грн. по курсу 40,2145) відповідно до основного (першого) методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у відповідності до статей 57, 58 Митного кодексу України.
Виконуючи приписи частини другої статті 53 Митного кодексу України, позивачем при поданні митної декларації №23UА205050055602U1 від 14.08.2023 було надано відповідачу наступні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів: інвойс № 0234000500 від 25.07.2023; інвойс № 0234000501 від 25.07.2023; інвойс № 0234000502 від 25.07.2023; інвойс № 0234000511 від 25.07.2023; інвойс № 0234000512 від 25.07.2023; зовнішньоекономічний договір - контракт № 10/04/2018 ММ/РL від 10.04.2018; автотранспортна накладна (СМR) - №1108/2023/МАREL від 11.08.2023; декларація про походження товару-інвойс №0234000500 від 25.07.2023; декларація про походження товару-інвойс №0234000501 від 25.07.2023; декларація про походження товару-інвойс №0234000502 від 25.07.2023; декларація про походження товару-інвойс №0234000511 від 25.07.2023; декларація про походження товару-інвойс №0234000512 від 25.07.2023; договір транспортного експедирування №42 від 10.08.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 0053/08/23/FVW від 11.08.2023; довідка АSSA Sp z.o.o. про транспортні витрати Б/Н від 11.08.2023; рахунок-фактура №0038/08/23/FVW від 11.08.2023 про вартість складських витрат; договір доручення на декларування та митне оформлення товарів №557 від 25.04.2018.
14.08.2023 відповідачем було надіслано позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями повідомлення від митниці декларанту про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості.
На виконання вимоги митного органу позивачем додатково було надано відповідачу наступні документи: митна декларація країни відправлення МRN №23РL331020Е0788748 від 08.08.2023; митна декларація країни відправлення МRN №23РL331020Е0788954 від 08.08.2023; митна декларація країни відправлення МRN №23РL331020Е0788989 від 08.08.2023; прайс-лист від 01.07.2023.
15.08.2023 відповідачем було надіслано позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями вимогу, де зазначалось, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності. А саме: наданий прайс-лист містить ознаки цифрового виправлення щодо печатки та підпису; вага та вартість, зазначена у митній декларації країни експорту №23РL331020Е0788748 від 08.08.2023, не відповідає вазі та вартості, зазначеній у інвойсі №0234000500 від 25.07.2023; згідно п.5.2 покупець повинен оплатити товар протягом 8 днів з моменту отримання рахунку, інформація щодо оплати відсутня; відповідно до товаро-транспортної накладної №1108/2023/МАREL від 11.08.2023 відправником товарів є SUKCES SP.Z.O.O., однак контракт підписаний з Marelli Aftemarket Poland Sp. Z o.o., згідно п.12.5 контракту сторони не вправі передавати права чи обов'язки, визначені цим контрактом, третім особам без письмової згоди; декларантом не надано жодних відомостей щодо страхування оцінюваного товару, хоча витрати на страхування є невід'ємною складовою митної вартості відповідно до умов поставки FСА.
Митний орган вказав, що у зв'язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності декларанту необхідно в 10-ти денний термін надати: 1) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (заявку); 3) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.
На виконання вимоги митного органу позивачем додатково було надано відповідачу наступні документи: платіжний документ (SWIFT) від 31.07.2023; довідкe ASSA Sp z.o.o. про транспортні витрати Б/Н від 11.08.2023; прайс-лист від 01.07.2023; договір складського зберігання №01/08 від 01.08.2022 між ТОВ "Даліс Аутомотів Груп" та SUKCES SP.Z.O.O.; лист Marelli Aftemarket Poland Sp. Z o.o. від 16.08.2023 щодо помилки в митній декларації МRN №23РL331020Е0788748 від 08.08.2023; лист-пояснення ТОВ "Даліс Аутомотів Груп" на повідомлення від митниці вих. № 557 від 16.08.2023.
16.08.2023 уповноваженим позивачем митним брокером було надано заяву №1/2 до митного органу про прийняття рішення щодо визнання митної вартості по МД №23UА205050055602U1 від 14.08.2023 на підставі поданих документів.
17.08.2023 відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів № UА205050/2023/000400/2.
У графі 33 даного рішення зазначено: «Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності:
наданий прайс-лист містить ознаки цифрового виправлення щодо печатки та підпису;
вага та вартість, зазначена у митній декларації країни експорту №23РL331020Е0788748 від 08.08.2023 від 08.08.2023, не відповідає вазі та вартості, зазначеній у інвойсі №0234000500 від 25.07.2023;
згідно п.5.2 покупець повинен оплатити товар протягом 8 днів з моменту отримання рахунку, інформація щодо оплати відсутня;
відповідно до товаро-транспортної накладної №1108/2023/МАREL від 11.08.2023 відправником товарів є SUKCES SP.Z.O.O., однак контракт підписаний з Marelli Aftemarket Poland Sp. Z o.o., згідно п.12.5 контракту сторони не вправі передавати права чи обов'язки, визначені цим контрактом, третім особам без письмової згоди;
декларантом не надано жодних відомостей щодо страхування оцінюваного товару, хоча витрати на страхування є невід'ємною складовою митної вартості відповідно до умов поставки FСА.
Згідно ст.53 та ст.54 МКУ в 10-ти денний термін надати :1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. - та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.
Декларантом подано не в повному обсязі підтверджуючі документи, а також подано лист від 16.08.2023 №1/2 про надання вичерпного переліку додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості та про неврахування 10 денного терміну.
За результатами розгляду всіх наданих документів митний орган дійшов висновку, що, відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу Ураїни, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору (вартість операції) щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з викладеними обставинами.
Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: Товар 4 - 10,69 євро/кг. за МД №UА205050/23/37049 від 25.05.2023; Товар 5 - 9,91 євро/кг, за МД №UА100060/23/414532 від 28.06.2023».
Вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно з МД №23UА205050056316U4 від 17.08.2023 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України.
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів, звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі наявні у нього документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, які містили повну інформацію про ціну та складові митної вартості, а відповідачем не доведено, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації про митну вартість товару, відтак оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується.
У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведені норми визначають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).
Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина 3 ст.53 МК України передбачає обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5 ст.53 МК України ).
Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ( ч.3 ст.54 МК України ).
Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Згідно з положеннями статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (стаття 64 МК України).
Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Виходячи з аналізу наведених норм, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
З вищенаведеного висновується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).
Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною контракту №10/04/2018 ММ/РL від 10 квітня 2018 року і становила 1576071,81 грн, що складається з вартості товару 38436,69 Євро (1545712,27 грн. по курсу 40,2145), складських витрат у розмірі 335,53 Євро (13493,17 грн. по курсу 40,2145) та витрат на транспортування товару у розмірі 419,41 Євро (16866,37 грн. по курсу 40,2145).
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність відповідачем сумнівів в обгрунтованості визначення декларантом митної вартості товару, виходячи з наступного.
Як вже було встановлено, предметом контракту від 10.04.2018 №10/04/2018 ММ/РL є автомобільні запчастини та діагностичне обладнання.
На виконання умов контракту продавець “Marelli Aftemarket Poland Sp. Z o.o.» поставив позивачу партію товару за інвойсами № 0234000500 від 25.07.2023 на загальну суму 13 746,50 Євро на умовах FСА Хелм; № 0234000501 від 25.07.2023 на загальну суму 13 700,00 Євро на умовах FСА Хелм; № 0234000502 від 25.07.2023 на загальну суму 9 006,00 Євро на умовах FСА Хелм; № 0234000511 від 25.07.2023 на загальну суму 591,19 Євро на умовах FСА Хелм; № 0234000512 від 25.07.2023 на загальну суму 1 393,00 Євро на умовах FСА Хелм.
Загальна сума поставки - 38 436,69 Євро.
Вказана в МД від 14.08.2023 №23UА205050055602U1 ціна оцінюваного товару відповідає тій, що зазначена в інвойсах та становить 38 436,69 Євро відповідно.
Усі наведені Інвойси містять посилання на контракт від 10.04.2018.
Вказаними документами визначено ідентифікаційні ознаки товару та його ціну.
Таким чином, ціна товару в інвойсах (рахунках-фактурах) від 25.07.2023 (38 436,69 Євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД від 14.08.2023 №23UА205050055602U1, відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.
Щодо доводів апелянта про те, що вага та вартість, зазначена у митній декларації країни експорту №23PL331020E0788748 від 08.08.2023, не відповідає вазі та вартості, зазначеній у інвойсі №0234000500 від 25.07.2023, то колегія суддів зазначає, що відомості, що зазначаються в експортній декларації як і порядок декларування, митного оформлення визначаються законодавством відповідної країни, а позивач не бере участі у їх оформленні та не визначає їх зміст, а тому не може нести відповідальності за дані зазначені у них.
Судом першої інстанції встановлено, що у митній декларації країни відправлення (Республіка Польща) визначена вартість товару (статистична вартість) у Злотих, а у інвойсі в Євро, отже розбіжність у вартості товару відсутня.
Також розбіжність у вазі виникла через помилку в експортній декларації МRN №23РL331020Е0788748 від 08.08.2023, що підтверджується листом продавця Marelli Aftemarket Poland Sp. Z o.o. від 16.08.2023, згідно якого вірна вага нетто - 2600,600 кг, що відповідає даним інвойсу №0234000500 від 25.07.2023.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.
Окрім того, митні декларації країни відправлення не є документами, які підтверджують митну вартість товару, тому митний орган не міг посилатися на виявлені у них та у інвойсах розбіжностях.
У митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.
З урахуванням вищенаведеного, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Стосовно тверджень митного органу, що прайс-лист містить ознаки цифрового виправлення щодо печатки та підпису, то колегія суддів зазначає, що до переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція).
Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.
Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності, наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити відомості про ціну товару.
Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що дане твердження митного органу є формальним та не містить роз'яснення, чому без його усунення заявлена митна вартість не може бути визнана і як саме даний недолік впливає на неможливість застосування основного методу визначення митної вартості розмитнюваного товару.
Більш того, прайс-лист не є обов'язковим документом, який в розумінні норм Митного кодексу визначає та/або впливає на числові значення складових митної вартості товару.
Щодо доводів апелянта про те, що згідно п.5.2 контракту покупець повинен оплатити товар протягом 8 днів з моменту отримання рахунку, однак інформація щодо оплати відсутня, то апеляційний суд зазначає, що 31.07.2023 позивачем була здійснена оплата за товар в повному обсязі згідно з платіжним документом (Swift) від 31.07.2023 на суму 38 436,69 євро, який був наданий митному органу при поданні МД.
Митний орган також наголошує, що відповідно до товаро-транспортної накладної №1108/2023/МАREL від 11.08.2023 відправником товарів є SUKCES SP.Z.O.O., однак контракт підписаний з Marelli Aftemarket Poland Sp. Z o.o., а згідно п.12.5 контракту сторони не вправі передавати права чи обов'язки, визначені цим контрактом, третім особам без письмової згоди.
Як вже було встановлено, відповідно до пункту 2.8. контракту №10/04/2018 ММ/РL від 10.04.2018 товари надаються в розпорядження покупця на умовах FСА Хелм, Польща (Інкотермс 2010), якщо інше не вказано в інвойсі.
Згідно з інвойсами поставка товарів здійснюється на умовах FСА Хелм.
Відповідно до правил Інкотермс 2010 умови поставки FСА “франко-перевізник» (назва місця) означає, що продавець здійснює поставку (доставку) товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі. Поставка вважається здійсненою, якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем. Покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності до зазначених умов.
На підставі умов даного контракту Продавець поставив товар на митний склад SUKCES SP.Z.O.O. (Хелм, Польща), відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що передача прав та обов'язків за контрактом №10/04/2018 ММ/РL від 10.04.2018 іншій особі не відбувалася.
Також, як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Даліс Аутомотів Груп" та компанією SUKCES SP.Z.O.O. укладено договір складського зберігання №01/08 від 01.08.2022.
В подальшому товари було видано з митного складу SUKCES SP.Z.O.O. перевізнику позивача, який доставив їх на митну територію України відповідно до укладеного договору транспортного експедирування №42 від 10.08.2023 за СМR №1108/2023/МАREL від 11.08.2023. Видача (відправлення) товару зі складу здійснювалась SUKCES SP.Z.O.O., тому, відповідно, відправником товару зазначено SUKCES SP.Z.O.O. (Хелм).
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відомості про ціну товару ( договірну вартість ) є підтвердженими.
Стосовно відомостей щодо страхування оцінюваного товару.
Згідно з пунктом 2.8. контракту товари надаються в розпорядження покупця на умовах FСА Хелм, Польща (Інкотермс 2010), якщо інше не вказано в інвойсі.
Відповідно до правил Інкотермс 2010 за умовами поставки FСА “франко-перевізник» (назва місця) Продавець та Покупець не мають зобов'язань щодо укладання договору страхування.
Умовами контракту №10/04/2018 ММ/РL від 10.04.2018 також не передбачено здійснення страхування товару.
Отже, в даному випадку страхування товару не здійснювалось, про що позивачем було повідомлено митний орган у листі № 557 від 16.08.2023, а також було надано довідку ASSA Sp z.o.o. про транспортні витрати Б/Н від 11.08.2023, згідно з якою вантаж не був застрахований.
Інші доводи апелянта апеляційний суд не бере до уваги, оскільки такі не зазначені у оскаржуваному рішення, а відтак не слугували підставами для його прийняття.
Колегія суддів звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості, а відтак суперечності між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребовування додаткових документів.
Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19.
Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 виснував, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розбіжності, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач подав усі наявні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували митну вартість, тобто підтверджували правомірність декларування товару за основним методом.
Водночас, митний орган не виконав обов'язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують ціну товару чи числові значення складових митної вартості товарів, відтак оскаржуване рішення від 17.08.2023 №UA205050/2023/000400/2 про коригування митної вартості товарів є протиправним і підлягає скасуванню.
Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 460/73/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар