04 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 465/2197/24 пров. № А/857/17525/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Іщук Л. П.,
суддів - Обрізка І. М., Шинкар Т.І.,
за участі секретаря судового засідання - Доморадової Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 27 червня 2024 року (головуючий суддя Бориславський Ю.Л., м. Львів) у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1689915 від 18.03.2024 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 27 червня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувану постанову складено на місці ймовірного правопорушення, а не у відповідному структурному підрозділі Національної поліції України. Зазначає, що поліцейським, який виносив оскаржувану постанову, в порушення вимог ч. 5 ст. 258 КУпАП, не складено протоколу про адміністративне правопорушення. Звертає увагу, що у постанові серії ЕНА №1689915 від 18.03.2024 у графі «до постанови додаються» не вказано відомостей про обставини справи, встановлені суб'єктом владних повноважень та не зазначено доказів. Також вказує, що відповідачем, в порушення ч. 3 ст. 283 КУпАП, не зазначено даних про технічний засіб, яким здійснювався фото або відеозапис порушення.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
Суд, з врахуванням строку розгляду термінових справ, відповідно до статті 286, статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив провести апеляційний розгляд у відсутності осіб, які не з'явились без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази, які є в матеріалах справи, та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції і визнається сторонами, 18.03.2024 інспектором взводу 2 роти 3 батальйону УПП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Чемеков С.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1689915 відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 18.03.2024 року о 18:58 год. у м. Львові на вул. Любінська-Окружна водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонений «жовтий» сигнал світлофора, який забороняє рух, чим порушив п. 8.7.3 «є» Правил дорожнього руху України.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП є правомірною та винесеною з врахуванням всіх обставин, що мають значення.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками і вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 8.7.3 «є» Правил дорожнього руху України визначено, що поєднання червоного і жовтого сигналів забороняє рух і інформує про наступне вмикання зеленого сигналу.
Згідно ч.2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно оскаржуваної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.
Відповідно до статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Як передбачено статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Тобто, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Отже, наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із статтею 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
З наведених норм можна зробити висновок, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення поліцейський зобов'язаний з'ясувати обставини правопорушення, встановити подію і склад адміністративного правопорушення та у винесеній постанові зазначити докази, якими підтверджується подія і склад адміністративного правопорушення, зокрема, у випадку здійснення запису порушення, зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Таким чином, сам опис адміністративного правопорушення у постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Лише фіксація вчинення особою адміністративного правопорушення, а не притягнення його до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.
Як встановлено, позивач заперечує вчинення ним порушення Правил дорожнього руху, а отже, обов'язок доказування правомірності винесеної постанови відповідно до частини 2 статті 77 КАС України покладається на відповідача.
З оскаржуваної постанови серії ЕНА №1689915 від 18.03.2024 вбачається, що доказів вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху у ній не зазначено, графа 7 «До постанови додаються» не заповнена.
Колегія суддів приймає доводи апелянта про те, що з постанови не вбачається, що здійснювався відеозапис порушення та постанова, як визначено ст.283 КУпАП, не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозапис.
Більше того, у матеріалах справи взагалі відсутні будь-які докази вчинення позивачем порушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 122 КУпАП.
При цьому, колегія суддів враховує, що Законом №580-VIII надано право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення, але наголошує, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 73 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а.
Суд апеляційної інстанції також зауважує, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 122 КУпАП, у зв'язку з чим оскаржувана постанова серії ЕНА №1689915 від 18.03.2024 підлягає скасуванню.
Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.
У зв'язку із задоволенням позову слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, а саме, 1332,32 грн. (605,60 + 726,72).
Керуючись ст.ст. 272, 286, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 27 червня 2024 року у справі №465/2197/24 скасувати та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1689915 від 18.03.2024 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 1332,32 (одна тисяча триста тридцять дві) гривні 32 копійки.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 05 вересня 2024 року