27 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/35715/23 пров. № А/857/14235/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судових засідань - Нора А.Т.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2024 року (головуючий суддя: Кихтюк Р.М. місце ухвалення - м. Луцьк, дата складення повного тексту судового рішення - 29.04.2024) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дій та відшкодування шкоди, -
встановив:
ОСОБА_1 , 13.12.2023 звернувся до суду з позовом, в якому, просив:
- визнати протиправними дії Державної служби України з безпеки на транспорті щодо неналежного повідомлення директора СТОВ «Мирославель-Агро» ОСОБА_1 про вчинене правопорушення та подальше направлення для примусового виконання постанови про адміністративне правопорушення серії АА № 00010787 від 10.07.2023;
- стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті збитки в розмірі 8500 грн;
- стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.
Обґрунтовує позов тим, що постановою Державної служби з безпеки на транспорті від 10.07.2023 його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ним п. 22.5 ПДР України, а саме: перевищення загальної маси транспортного засобу Scania R420, р.н. НОМЕР_1 на 9.238% (3 695 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, тобто за ст. 132-1 ч. 2 КУпАП та було накладено адміністративне стягнення в розмірі 8500 грн. При цьому, у цій постанові додатково зафіксовані відомості про стягнення вказаної суми у подвійному розмірі у випадку несплати штрафу в добровільному порядку у строки визначені ст. 300-2 КУпАП.
Вказує, що зазначена постанова, винесена щодо нього як директора СТОВ «Мирославель-Агро», який є безпосереднім власником транспортного засобу, мала б надсилатися за місцем реєстрації юридичної особи. Натомість, про вчинене правопорушення та про існування відповідної постанови він дізнався після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем та накладенням арешту на його банківські рахунки.
Зазначає, що уповноважена особа Державної служби України з безпеки на транспорті належним чином не повідомила його про вчинене правопорушення і не надала можливості сплатити штраф в добровільному порядку та направила адміністративні матеріали до виконавчої служби, в результаті чого він був змушений сплатити штраф в подвійному розмірі 17000,00 грн. Також вказує, що внаслідок неправомірних дій відповідача, йому була спричинена моральна шкода, оскільки відносно нього було відкрито виконавче провадження та внесені дані в Єдиний реєстр боржників. На протязі всього часу з моменту відкриття провадження його дії були обмежені, він не мав змоги належним чином виконувати свої посадові обов'язки, що проявлялося в неможливості відкриття банківських рахунків. Крім того, дії відповідачів зіпсували його кредитну історію у фінансових установах. Також, протягом тривалого періоду він не міг користуватися своїми банківськими рахунками, у зв'язку з чим він був змушений позичати кошти у колег і, як наслідок, щоразу переносив душевні страждання.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2024 року позов задовольнити частково.
Визнано протиправними дії Державної служби України з безпеки на транспорті щодо неналежного повідомлення директора СТОВ «Мирославель-Агро» ОСОБА_1 про вчинене правопорушення та подальше направлення для примусового виконання постанови про адміністративне правопорушення серії АА № 00010787 від 10.07.2023.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 завдані збитки в розмірі 8500 грн, 1000 грн - у відшкодування моральної шкоди та понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 3220 грн. 80 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, посилається на те, що у випадку якщо позивач не погоджується з правомірністю постанови Державної служби з безпеки на транспорті від 10.07.2023 серії АА № 00010787, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ним п. 22.5 ПДР України, він має право звернутися до суду з вимогою щодо скасування цієї постанови, а не заявляти позовні вимоги про визнання протиправними дії Державної служби України з безпеки на транспорті щодо неналежного повідомлення.
Позивачем, 26.08.2024 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу відхилити.
Позивач, 26.08.2024, а відповідач 27.08.2024 подали клопотання про відкладення розгляду справи.
Однак, суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні цього клопотання, оскільки участь сторін в судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, крім цього, у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України, їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Також, вказана справа належить до категорії термінових адміністративних справ, що у свою чергу, також унеможливлює відкладення розгляду справи на іншу дату.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач був позбавлений фактичної можливості бути завчасно повідомленим про розгляд справи, а також не був повідомлений про результати її розгляду, що в подальшому призвело до стягнення штрафу у подвійному розмірі, про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження від 21.09.2023.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є керівником СТОВ «Мирославель-Агро», юридична адреса якого є: Житомирська область, Баранівський район, с. Мирославль, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осі-підприємців та громадських формувань (а .с. 8-9).
Постановою Державної служби з безпеки на транспорті від 10.07.2023 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ним п. 22.5 ПДР України, а саме: перевищення загальної маси транспортного засобу Scania R420, р.н. НОМЕР_1 на 9.238% (3 695 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, тобто за ст. 132-1 ч. 2 КУпАП та було накладено адміністративне стягнення в розмірі 8500 грн (а. с. 14).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.05.2019 у справі № 337/3389/16-а (2-а/337/154/2016), постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що параграф 2 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Глави 11 Кодексу адміністративного судочинства України регламентує особливості провадження при розгляді окремих категорій термінових адміністративних справ.
Так, статтею 286 КАС України, визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач у позовній заяві просив визнати протиправними дії Державної служби України з безпеки на транспорті щодо неналежного повідомлення директора СТОВ «Мирославель-Агро» ОСОБА_1 про вчинене правопорушення та подальше направлення для примусового виконання постанови про адміністративне правопорушення серії АА № 00010787 від 10.07.2023, якою на нього накладено адміністративне стягнення, за порушення ним п. 22.5 ПДР України, а саме: перевищення загальної маси транспортного засобу Scania R420, р.н. НОМЕР_1 на 9.238% (3 695 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.
Тобто, по суті позивач покликається на процесуальні порушення суб'єктом владних повноважень при прийнятті постанови серії АА № 00010787 від 10.07.2023.
Разом з тим, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що питання з приводу дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності (процесуальні питання), зокрема, факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, підлягають дослідженню при оскарженні рішення (постанови) суб'єкта владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Натомість, позивач постанову про адміністративне правопорушення серії АА № 00010787 від 10.07.2023 у спірних правовідносинах не оскаржив.
Тобто, у справах щодо притягнення до адміністративної відповідальності, дії суб'єкта владних повноважень, не потребують окремого оскарження та дослідження в окремому судовому процесі, а належним способом захисту, у спірних правовідносинах, є оскарження саме рішення (постанови) суб'єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, яке за своєю суттю породжує право на захист та в розумінні пункту 19 статті 4 КАС України є індивідуальним актом, який прийнято на виконання владних управлінських функцій відповідача та який стосується прав та інтересів позивача.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дії Державної служби України з безпеки на транспорті щодо неналежного повідомлення директора СТОВ «Мирославель-Агро» ОСОБА_1 про вчинене правопорушення та подальше направлення для примусового виконання постанови про адміністративне правопорушення серії АА № 00010787 від 10.07.2023 задоволенню не підлягають, оскільки позивач обрав не належний спосіб захисту, так як не оскаржив поставу серії АА № 00010787 від 10.07.2023, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Щодо інших позовних вимог, то оскільки такі є похідними, а тому задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, суд першої інстанції задовольняючи частково позов, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 268, 271, 272, 286, 315, 317, 321, 322, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2024 року у справі № 140/35715/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді З. М. Матковська
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 06.09.24