05 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/753/24 пров. № А/857/12306/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Іщук Л.П.,
суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року (головуючий суддя Дерех Н.В., м. Тернопіль) у справі № 500/753/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо неперерахунку пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №11/1/21251/1 від 30.12.2023 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №11/1/21251/1 від 30.12.2023 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням: індексації в розмірі 2176,80 грн., призначеної до виплати з 01.03.2022 року відповідно до постанови КМУ від 16.02.2022 №118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», індексації в розмірі 1500,00 грн., призначеної до виплати з 01.03.2023 року відповідно до постанови КМУ №168 від 24.02.2023 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі №500/1899/23 про призначення та виплати з 01.04.2022 доплати в розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 “Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не застосовувати обмеження розміру моєї пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.12.2023 №11/1/21251/1. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.12.2023 №11/1/21251/1 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції в частині відмови у позові, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що відповідач, застосовуючи обмеження виплати пенсії максимальним розміром, постійно порушує його права, якщо у рішенні відсутнє зобов'язання провести перерахунок без обмеження розміру пенсії максимальним розміром. Зазначає, що судовими рішеннями у справах №500/1461/21, №500/3173/22, №500/1511/23 не встановлено нарахування пенсії без обмеження її максимального розміру лише на певну дату, з якої судами зобов'язано провести перерахунок пенсії, як помилково вважає відповідач. Вважає, що обмеження пенсії максимальним розміром є статичним варіантом негативно-правової поведінки відповідача, нездійснення ним дій, які випливають із його повноважень на виконання вимог чинного законодавства.
Просить рішення суду в частині відмови у позові скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не подав.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову не оскаржується, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області як одержувач пенсії за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
На виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду №500/2062/23 від 26.07.2023, ІНФОРМАЦІЯ_2 виготовив та направив довідку №11/1/21251/1 від 30.12.2023 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023.
У відповідь на звернення позивача щодо перерахунку пенсії, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 24.01.2024 повідомлено позивача про те, що умови проведення перерахунку відповідно до Постанови №704 були передбачені пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі Постанова №103). 05.03.2019 набрало чинності рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, яким визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103. Після визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2 Постанови №103 інших рішень Урядом про умови та порядок проведення перерахунку пенсії не приймалося. Враховуючи наведене, підстав для перерахунку пенсії немає.
Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду та просив здійснити відповідний перерахунок на підставі довідки, з урахуванням: індексації в розмірі 2176,80 грн., призначеної до виплати з 01.03.2022 року відповідно до постанови КМУ від 16.02.2022 №118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», індексації в розмірі 1500,00 грн., призначеної до виплати з 01.03.2023 року відповідно до постанови КМУ №168 від 24.02.2023 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі №500/1899/23 про призначення та виплати з 01.04.2022 доплати в розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 “Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб».
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача виник обов'язок проведення з 01.02.2023 перерахунку пенсії позивача у зв'язку з отриманням від уповноваженого органу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, у зв'язку з чим порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов'язання здійснити перерахунок на підставі оновленої довідки, з урахуванням виплачених сум.
Щодо зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2023 з урахуванням індексації в розмірі 2176,80 грн., призначеної до виплати з 01.03.2022 року відповідно до постанови КМУ від 16.02.2022 №118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», індексації в розмірі 1500,00 грн., призначеної до виплати з 01.03.2023 року відповідно до постанови КМУ №168 від 24.02.2023 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі №500/1899/23 про призначення та виплати з 01.04.2022 доплати в розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 “Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», а також без обмеження розміру пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, суд першої інстанції вказав, що такі вимоги є передчасними, оскільки відповідачем не здійснений відповідний перерахунок пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, з урахуванням виплачених сум.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками і вважає за необхідне зазначити наступне.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Положеннями статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп Суд зазначив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
При цьому обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується в конкретних правовідносинах.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003).
У пункті 9 частини п'ятої статті 160 КАС України передбачено, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод або інтересів позивача.
Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов'язковою умовою визнання протиправними рішень суб'єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб'єкта владних повноважень.
Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Апелянт просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2023 з урахуванням індексації в розмірі 2176,80 грн., призначеної до виплати з 01.03.2022 року відповідно до постанови КМУ від 16.02.2022 №118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - Постанова № 118), індексації в розмірі 1500,00 грн., призначеної до виплати з 01.03.2023 року відповідно до постанови КМУ №168 від 24.02.2023 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова №168), рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі №500/1899/23 про призначення та виплати з 01.04.2022 доплати в розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 “Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», а також без обмеження розміру пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум.
Також ОСОБА_1 вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, здійснюючи перерахунок його пенсії на підставі спірної довідки, застосує обмеження розміру моєї пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Колегія суддів зауважує, що відповідачем ще не здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, без урахування індексації згідно Постанов Кабінету Міністрів України №118 та №168, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі №500/1899/23, а також із застосуванням обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром, а тому на даному етапі відсутні підстави вважати, що права позивача в цій частині будуть порушені.
В даному випадку відповідачем заперечено саме право позивача на здійснення перерахунку пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №11/1/21251/1 від 30.12.2023 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023.
Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2023 з урахуванням індексації відповідно до Постанови №118, індексації в розмірі 1500,00 грн., призначеної відповідно до Постанови №168, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі №500/1899/23, а також без обмеження розміру пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Решта доводів та заперечень скаржника висновків суду не спростовують.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
За правилами статті 139 КАС України судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі № 500/753/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар