про залишення апеляційної скарги без руху
Справа № 120/379/21-а
05 вересня 2024 року м. Вінниця
Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Біла Л.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,
відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року позов повернуто заявнику.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Перевіривши додержання особою, яка подала апеляційну скаргу, вимог ст.ст. 295, 296 КАС України, суд дійшов висновку про залишення поданої апеляційної скарги без руху з таких підстав.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав подання останньої після закінчення строків, встановлених ст. 295 КАС України. При цьому, особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано в строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку, вказавши інші підстави для поновлення строку.
29 серпня 2024 року до суду надійшла заява позивача про виконання ухвали суду від 19 серпня 2024 року, в якій апелянт звинувачує суд апеляційної інстанції у вчиненні опору в реалізації його права на звернення до суду.
При цьому, представником апелянта висловлено відкриту образу судді Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія відзначає, що сутність всієї заяви позивача зводиться до перерахунку останнім хронології його звернень до судових інстанцій з даним позовом та заявами, зневажливих вислювлювань на адресу як судді Сьомого апеляційного адміністративного суду, яка постановила ухвалу про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху, так і голови Сьомого апеляційного адміністративного суду .
З даного приводу слід звернути увагу позивача на неприпустимість використання учасниками судового процесу та їх представниками образливих і лайливих слів у спілкуванні з судом, а також зневажливих висловлювань при оформленні заяв чи клопотань до суду. Неприпустимим є також використання у спілкуванні із судом погроз та залякувань.
Суд звертає увагу апелянта на те, що вибрана ним позиція суперечить основним засадам (принципам) адміністративного судочинства та його завданню, а в подальшому може бути визнаною зловживанням процесуальними правами, що є підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 45 КАС України.
Як встановлено зі змісту заяви позивача, останній виклав її зміст з використанням образливої лексики, некоректно, з застосуванням неповажних слів щодо суддів та суду в цілому. Зокрема, апелянтом допускаються зневажливі висловлювання щодо судді, який ухвалив залишити його апеляційну скаргу без руху, та голови суду.
При цьому, судова колегія відзначає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без руху у зв'язку з поданням останньої поза межами строку, встановленого приписами ст. 295 КАС України, а тому доводи позивача про обмеження його доступу до правосуддя є безпідставними та надуманими. До того ж, апелянта не було обмежено у спробах апеляційного оскарження ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 25.01.2021 року та надавалось достатньо часу для виконання вимог ухвали суду про залишення поданої ним апеляційної скарги без руху з врахуванням строку поштового перебігу кореспонденції.
Доводи позивача про те, що процесуальний строк для оскарження ухвали суду першої інстанції у даній справі пропущено ним, окрім іншого, і з підстав того, що працівником Сьомого апеляційного адміністративного суду щось кудись направлялось, однак ним не отримувалось, до уваги судовою колегією також не приймається, оскільки свідчать лише про те, що позивач не є фахівцем в галузі права та допустивши ряд грубих помилок як в оформленні документів, що подаються до суду, так і безпосередньо в спілкуванні з судом, власну вину покладає на судову інстанцію, яка вимагала від останнього лише діяти в межах приписів норм чинного адміністративного законодавства.
В даному випадку, дії позивача свідчать виключно про порушення останнім приписів ст. 44 КАС України, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне використання своїх процесуальних прав та виконання обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
У статті 8 КАС України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідно до якого, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до практики Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не обмежений повноваженнями щодо поновлення строку апеляційного оскарження в порядку, передбаченому частиною третьою статті 295 КАС України, однак такі висновки не дають абсолютного права скаржнику на поновлення пропущеного процесуального строку, без поважних на те причин та відповідних підстав.
Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, на чому також неодноразово наголошував Верховний Суд. За відсутності таких обставин, у суду будуть відсутні і підстави для поновлення процесуального строку.
Водночас, право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав особи й основоположних свобод (далі - Конвенція).
Суд зауважує, що неможливість вчинити певні процесуальні дії підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Однак, доказів такої неможливості скаржником не надано, як і не підтверджено відсутності можливості звернутись до суду з належним чином оформленою апеляційною скаргою у встановлені процесуальним законом строки.
Враховуючи вказані обставини, наведені обставини відзначені апелянтом в заяві, не можуть бути визнані судом як поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення у даній справі.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України та становили об'єктивно непереборні перешкоди, які пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, а тому суд не знаходить підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року.
За змістом ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Керуючись ст.ст. 169, 295, 296, ч.3 ст.298 КАС України, суд
1. Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 та визнати неповажними причини пропуску на апеляційне оскарження ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року.
2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
3. Запропонувати апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
3. Роз'яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
4. Копію цієї ухвали надіслати на адресу особі, яка подала апеляційну скаргу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи в мережі Інтернет на офіційному вебпорталі судової влади України за посиланням: https://court.gov.ua/fair/sud4856/.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Біла Л.М.