Справа № 320/27498/24 Головуючий у 1-й інстанції: Перепелиця А.М.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
05 вересня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Маринчак Н.Є., Штульман І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Грищенко Надії Владиславівни, подану в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року про повернення позовної заяви з вимогами до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення,
У червні 2024 року акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «КОНКОРД» в особі ОСОБА_1 (далі - позивач 1), ОСОБА_2 (далі - позивач 2/апелянт/ ОСОБА_2 ) звернулись до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення, в якому просили:
- визнати протиправним та скасувати рішення комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, оверсайту платіжної інфраструктури Національного банку України № 20/802-рк/БТ від 01 травня 2023 «Про накладення штрафу на Акціонерне товариство «Акціонерний банк «Конкорд» за порушення вимог частин першої та другої статті 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року позовну заяву акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КОНКОРД», ОСОБА_2 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернуто особам, які її подали.
Приймаючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з відсутності у осіб, зазначених в преамбулі позовної заяви як позивачі, а саме: АТ «Акціонерний комерційний банк «КОНКОРД» в особі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , адміністративної процесуальної дієздатності на представництво інтересів АТ «Акціонерний комерційний банк «КОНКОРД» у цій справі. Окрім того, як на підставу відсутності у зазначених осіб процесуальної дієздатності послався на прийняття Правлінням Національного банку України рішення «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «КОНКОРД» від 01 серпня 2023 року № 265-рш, початку процедури ліквідації банку, призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, припинення всіх повноважень органів управління банку, відповідно до закону, та право на представлення інтересів банку, що перебуває в процесі ліквідації, належить саме призначеній уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через уповноваженого представника - адвоката Грищенко Н.В. подали апеляційну скаргу, в якій просять ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Мотивами апеляційної скарги зазначили те, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та такою, що суперечить принципу верховенства права, і підлягає скасуванню, оскільки: не містить мотивів відхилення доводів, аргументів та доказів, поданих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та не може вважатися вмотивованим судовим рішенням; постановлена при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для її вирішення, з порушенням норм процесуального права в частині оцінки доказів (мотивувальна частина оскаржуваної ухвали містить висновки лише щодо частини наданих доказів; оцінені докази судом неправильно, без врахування всіх обставин справи), та без врахування висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах, висновків ЄСПЛ у справі «Фельдман і банк «Слов'янський» проти України»; порушує право апелянтів та АТ «АКБ «КОНКОРД» на доступ до правосуддя.
У відзиві на апеляційну скаргу Національний банк України підтримав висновки суду першої інстанції щодо відсутності в позивачів права на звернення до суду з позовом про оскарження акту індивідуальної дії, який не стосується та не адресований щодо них. Посилання апелянтів на приписи статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України як на правову підставу для звернення до суду в цій справі є безпідставними, оскільки, не наведено будь-яких випадків, встановлених законом, що надають їм право на участь у такому судовому процесі в інтересах АТ «АКБ «КОНКОРД». Разом з тим, жоден закон таким правом акціонера банку не наділяє. За положеннями чинного законодавства та релевантною практикою Верховного Суду право акціонера на оскарження діє виключно на рішення Національного банку України про ліквідацію банку, а не будь-якого прийнятого рішення щодо банку.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у своєму відзиві погодився з ухвалою суду першої інстанції та зазначеними у ній підставами для повернення позовної заяви. Зазначив, що відповідно до статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку. Тому позивачі після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, не є особами, які мають процесуальну дієздатність звертатись до суду щодо оскарження рішень, прийнятих щодо відповідного банку. Окрім того, відсутність у Єдиному державному реєстрі запису щодо осіб, які діють від імені банку, є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності повноважень на представництво. В цій ситуації Фонд або уповноважена ним особа є суб'єктом, який забезпечує реалізацію банком своєї цивільної дієздатності в силу приписів статті 92 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись з аргументами і доводами, викладеними у відзивах на апеляційну скаргу, представником апелянтів - адвокатом Грищенко Н.В. подано на них відповідь, в якій зазначено, що чинне нормативне регулювання спірних правовідносин чітко визначає право мажоритарного акціонера банку на звернення до суду із позовом щодо оскарження правових актів Національного банку України, що передбачають ліквідацію банку або іншим чином обмежують права власника корпоративних прав банку. Оскільки станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення ОСОБА_2 була мажоритарним акціонером АТ «АКБ «КОНКОРД» та топ-менеджером банку - членом наглядової ради АТ «АКБ «КОНКОРД», то накладення на банк санкцій порушує право ОСОБА_2 на недоторканість ділової репутації на ринку банківської діяльності.
Апеляційний розгляд справи відповідно до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.
Надаючи правову оцінку наявності підстав для повернення позовної заяви, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема: чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами другою і третьою статті 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь; здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Частинами першою-другою статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що він поданий ОСОБА_1 в інтересах Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КОНКОРД», та ОСОБА_2 не на підставі довіреності цього банку.
Відповідно до частини третьої статті 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Наведене дозволяє суду дійти висновку, що процесуальний кодекс розмежовує такі юридичні категорії, як «представництво» і «самопредставництво».
Щодо представництва, слід зазначити, що за визначенням, наведеним у частинах першій та третій статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) - це правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
За загальним правилом, самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
Разом з тим, змінами, внесеними до КАС України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» від 18 грудня 2019 року № 390-IX розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб'єкта владних повноважень і визначено, що «юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені» та визначено вичерпний перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: «відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту)» (частина третя статті 55 КАС України).
Таким чином, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
Поряд з тим, залишаються чинними і такими, що підлягають обов'язковому виконанню, приписи ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі - Закон № 755-IV) з наступними змінами та доповненнями.
Частиною першою статті 82 ЦК України визначено, що на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Частиною четвертою статті 87 ЦК України визначено, що юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім ЦК України, спеціальним Законом №755-IV.
Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в статті 4 цього Закону. До них, зокрема, належать обов'язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону №755-IV.
Так, згідно з частинами першою, третьою статті 10 Закону № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Тобто, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2018 року у справі № 820/4389/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 826/10176/18, яка відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню у цій справі.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «КОНКОРД» перебуває у стані припинення.
Правлінням Національного банку України прийнято рішення від 01 серпня 2023 року № 265-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «КОНКОРД»», розпочато процедуру виведення з ринку АТ «АКБ «КОНКОРД» шляхом запровадження в ньому процедури ліквідації строком на три роки з 02 серпня 2023 року по 01 серпня 2026 року (включно).
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора АТ «АКБ «КОНКОРД», визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), зокрема, статтями 37, 38, 47 - 52, 521, 53 Закону, строком на три роки з 02 серпня 2023 року по 01 серпня 2026 року (включно) призначено ОСОБА_3 .
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 63 від 15 січня 2024 року про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «КОНКОРД» (далі - АТ «АКБ «КОНКОРД») та такою особою з 18 січня 2024 року призначено ОСОБА_4 , якому делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «АКБ «КОНКОРД», визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до пункту першого частини першої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI) з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку.
Частиною третьою статті 46 Закону № 4452-VI встановлено, під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 48 Закон № 4452-VI Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: здійснює повноваження органів управління банку.
Проаналізувавши вищезазначені норми, колегія суддів дійшла висновку, що з моменту запровадження процедури ліквідації банку, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб набуває повноважень органів управління банку та реалізує їх незалежно від бажання колишніх керівників такого банку, що свідчить про правильність висновку суду першої інстанції, що право на представлення інтересів банку, що перебуває в процесі ліквідації, належить саме призначеній уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Вирішуючи питання наявності/відсутності правових підстав для звернення акціонерів банку з позовом щодо оскарження рішень Національного банку України, колегія суддів звертає увагу на таке.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» від 13 травня 2020 року № 590-IX КАС України доповнено статтею 266-1 та внаслідок внесених змін унормовано право акціонерів банку на судовий захист щодо оскаржень рішень Національного банку України.
В той же час, зі змісту пункту 1 частини першої статті 266-1 КАС України вбачається, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: законності індивідуальних актів Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку, про затвердження пропозиції Національного банку України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку.
Натомість, предметом позову, що розглядається, є рішення від 01 травня 2023 року № 20/802-рк/БТ «Про накладання штрафу на Акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «КОНКОРД» за порушення законодавства України».
Вказане рішення прийняте Національним банком України до введення по відношенню до банку процедури ліквідації.
Отже, передбачене статтею 266-1 КАС України право особи звернутись з позовом до Національного банку України не поширюється на заявлені позовні вимоги, що є предметом розгляду.
Відтак, враховуючи встановлені обставин та норми права, які регулюють цю правову ситуацію, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність у позивачів адміністративної процесуальної дієздатності на представництво інтересів АТ «Акціонерний комерційний банк «КОНКОРД» у питанні щодо оскарження рішення Національного банку України від 01 травня 2023 «Про накладання штрафу на Акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «КОНКОРД» за порушення законодавства України» та про необхідність повернення позовної заяви на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України.
Колегією суддів відхиляються доводи апелянтів про застосування до зазначених правовідносин висновків Європейського суду з прав людини у справі «Фельдман та банк «Слов'янський» проти України», а також посилання на постанови Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі № 826/2184/17, від 26 лютого 2021 року у справі № 826/20045/14, від 22 червня 2023 року у справі № 826/6665/16, від 18 жовтня 2022 року у справі № 826/4471/18, оскільки предметом оскарження у цих справах були рішення щодо ліквідації банку.
Аргументи апелянтів про порушення суддею першої інстанції норм процесуального права, оскільки при отриманні матеріалів позовної заяви суддею не заявлено відвів від розгляду цієї справи, є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.
Як обставину, яка викликає сумнів в неупередженості судді, вони зазначають про судову справу № 320/18332/23, яка розглядалась під головуванням судді Перепелиці А.М., проте вказана справа стосувалась іншого акту індивідуальної дії та не є пов'язаною з цією справою.
Крім того, відповідно до частини 4 статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Правова позиція апелянтів з цього приводу зводиться до незгоди із процесуальними рішеннями, прийнятими суддею в інших судових справах, що не є підставою для відводу/самовідводу.
Тому згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Грищенко Надії Владиславівни, подану в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Маринчак Н.Є.
Штульман І.В.