05 вересня 2024 р. Справа № 480/10544/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою про призначення пенсії за віком. До заяви було додано усі документи, які підтверджують її право на пенсію за віком, однак рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 18.07.2023 № 183450027213 їй відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи. За підрахунками відповідача її страховий стаж становить 27 років 10 місяців 15 днів. Так, до страхового стажу не зараховано період її роботи на території Російської Федерації з 01.01.2002 по 31.12.2005. Вважає таке рішення протиправним та зазначає, що факт зайнятості на зазначеній роботі підтверджується оригіналами відповідних письмових документів. У зв'язку з цим відмова відповідача зарахувати до її страхового стажу період роботи на посаді, що дає право на призначення пенсії за віком, та відмова призначити пенсію є протиправною та такою, що порушує її конституційні права та гарантії на належний соціальний захист. Просить позов задовольнити.
Відповідачі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення їм копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, але у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подали. З огляду на положення ч. 6 ст. 162 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 11.07.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою про призначення пенсії за віком, до якої було додано усі документи, які підтверджують її право на пенсію за віком.
Рішенням від 18.07.2023 № 183450027213 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовило в призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю у неї необхідного стажу роботи. За підрахунками відповідача її страховий стаж складає 27 років 10 місяці 15 днів (а.с.18).
Листом від 21.08.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області надало позивачці роз'яснення причин та умов відмови в призначенні їй пенсії за віком. Зокрема відповідач зазначив, що з 01 січня 2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Отже, питання призначення пенсії з дати припинення участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, тобто з 01.01.2023, страховий стаж, набутий на території Російської Федерації (починаючи з 01.01.1992), для призначення пенсії в Україні не зараховується (а.с.20).
Суд не погоджується з таким рішенням відповідача та вважає відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити позивачці пенсію за віком необґрунтованою з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Загальні засади державного пенсійного забезпечення визначені в Законі України "Про пенсійне забезпечення", який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон).
Умови призначення пенсії за віком визначені у статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та у статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Так, за період роботи до 01 січня 2004 року (дата набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, страховий стаж підтверджується відповідно до Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637.
Відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
У спірних правовідносинах відповідач відмовив позивачці в призначенні пенсії за віком через відсутність у неї необхідного страхового стажу. Зокрема, відповідач не зарахував період роботи позивача з 01.01.2002 по 31.12.2005 на території Російської Федерації.
При цьому матеріалами справи підтверджується, що факт зайнятості позивача в період з 01.01.2002 по 31.12.2005 на території Російської Федерації підтверджується цивільними трудовими угодами за 2002-2005 роки, випискою з особового рахунку застрахованої особи від 19.11.2009, крім того, у спірний період позивач була застрахованою особою та з її заробітної плати проводилася відрахування до Пенсійного фонду Російської Федерації (а.с.28-31,32-35).
Таким чином, період роботи позивача на території Російської Федерації, що дає право на призначення пенсії за віком, підтверджені належними та допустимими доказами, що, у свою чергу доводить протиправність дій відповідача щодо відмови в призначенні їй такого виду пенсії. Крім того суд вважає, що надані позивачем цивільні трудові угоди мали бути враховані відповідачем при вирішенні питання про призначення їй пенсії за віком через те, що їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадянина. У свою чергу, вихід України з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві, не може слугувати підставою порушення прав громадян України на пенсійне забезпечення. Зокрема, у спірних правовідносинах така обставина не може бути підставою для відмови позивачці у реалізації наявного у неї права на призначення пенсії.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження стажу роботи та виплаченої заробітної плати позивач як громадянка України наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку факт отримання позивачем заробітної плати та її розмір під час роботи в Російській Федерації підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем. У свою чергу, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - всупереч вимогам статті 77 КАС України не довів правомірності відмови призначити пенсію позивачці з урахуванням наданих нею документів про стаж та розмір заробітної плати, отриманої за роботу на території Російської Федерації. Доводи позовної заяви відповідачем не заперечуються.
Враховуючи встановлені обставини, суд визнає, що відповідач безпідставно відмовив позивачці в призначенні пенсії з урахуванням довідок про її стаж та заробітну плату на території Російської Федерації.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що відповідач, не зарахувавши спірний період роботи до стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком, не дотримався вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", такі дії не можуть відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу період роботи з 01.01.2002 по 31.12.2005 на території Російської Федерації та призначити пенсію за віком з дати звернення за її призначенням є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області 1073,60 грн в рахунок відшкодування судового збору (а.с.51).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до ГГоловного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, ідентифікаційний код 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, ідентифікаційний код 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 18.07.2023 № 183450027213 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Російській Федерації з 01.01.2002 по 31.12.2005.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити, нарахувати та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 з дня звернення за її призначенням - з 11.07.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 1073,60 грн в рахунок відшкодування судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Опімах