06 вересня 2024 року м. Рівне №460/7004/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державної судової адміністрації України та Державної казначейської служби України, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області (далі - Відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області щодо нарахування та виплати судді Костопільського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 березня 2024 по 30 червня 2024 року обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн. 00 коп; зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди (з урахуванням виплачених сум) судді Костопільського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року, а саме в розмірі 3028 грн. 00 коп., щомісячних доплат за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 01 березня по 30 червня 2024 року.
Стислий виклад позиції Позивача.
Позивач зазначає, що за період з 01 березня 2024 року по 30 червня 2024 року Відповідач нарахував суддівську винагороду, для визначення суми якої використовувалася величина під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», в розмірі 2102 грн. Однак, відповідно до приписів спеціального законодавства, Відповідач повинен був нарахувати суддівську винагороду, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме за період з 01.03.2024 по 30.06.2024 включно - встановленого на 1 січня 2024 року в розмірі 3028 грн. Позивач також вказує на протиправність дій Відповідача щодо не нарахування та невиплати щомісячних доплат за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу, як судді, яка не здійснює судочинство з незалежних від нього обставин. Просив задовольнити позов у повному обсязі.
Стислий виклад заперечень Відповідача.
Відповідач зазначає, що суми прожиткового мінімуму на 2024 рік встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-ІХ, відповідно до статті 7 якого установлено, що з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні. Отже, згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» запроваджено розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка станом на 1 січня 2024 року складає 2102 гривні. З прийняттям Законів №3460-ІХ та №2710-ІХ зміни зазнав не розмір суддівської винагороди, а розрахункова величина. Положення статті 7 Закону №2710-ІХ якими визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2024 років у розмірі 2102 гривні, є чинними, не конституційними не визнавались та не скасовувались, а тому підлягають виконанню. Також зазначає, що серед підстав, при яких суддя, що не здійснює правосуддя, має право на отримання доплат до посадового окладу, відсутня така підстава як нездійснення правосуддя суддею, призначеного на посаду строком на п'ять років, у зв'язку із закінченням строку на який його було призначено суддею. Відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.
Треті особи не подали до суду письмових пояснень по суті спору.
Ухвалою суду від 04.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державну судову адміністрацію України (вулиця Липська, 18/5, місто Київ, 01021; код ЄДРПОУ 2625575) та Державну казначейську службу України (вулиця Бастіонна, 6, місто Київ, 01601; код ЄДРПОУ 37567646).
Ухвалою суду від 02.09.2024 витребувано у Позивача додаткові докази.
За правилами частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
За відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та з'ясувавши всі обставини, які мають правове значення для вирішення спору по суті, суд
Указом Президента України «Про призначення суддів» №410/2016 від 24 вересня 2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді Костопільського районного суду Рівненської області строком на п'ять років.
Наказом голови Костопільського районного суду Рівненської області №34-к від 07 жовтня 2016 року ОСОБА_1 зараховано до штату Костопільського районного суду Рівненської області.
Наказом голови Костопільського районного суду Рівненської області №54-к від 12 листопада 2018 року ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років з 07.10.2018 у розмірі 20% посадового окладу.
Наказом голови Костопільського районного суду Рівненської області №35-к від 05 жовтня 2023 року ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу.
Позивач зазначає, що за період з 01 березня 2024 року по 30 червня 2024 року йому повинна нараховуватися суддівська винагорода, для визначення розміру якої слід використовувати посадовий оклад, виходячи з 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2024 року, та доплати за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу. Проте, за період з 01 березня 2024 року по 30 червня 2024 року Відповідач нарахував суддівську винагороду, для визначення суми якої використовувалася величина під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», в розмірі 2102 грн. Однак, відповідно до приписів спеціального законодавства, Відповідач повинен був нарахувати суддівську винагороду, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме за період з 01.03.2024 по 30.06.2024 включно - встановленого на 1 січня 2024 року в розмірі 3028 грн.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваних дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі статтею 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Нормативно-правовим актом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, є Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
За приписами статті 4 Закону №1402-VIII, судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За правилами частини другої статті 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX (далі - Закон №3460-IX) встановлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривні; працездатних осіб - 3028 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Нормативно-правовим актом, який відповідно до статті 46 Конституції України дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, є Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV (далі - Закон №966-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону №966-XIV, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
До осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані особами з інвалідністю в установленому порядку.
Прожитковий мінімум, визначений для осіб, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому державному соціальному страхуванню, збільшується на суму обов'язкових платежів.
Статтею 1 Закону №966-XIV визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.
За правилами статті 4 Закону №966-XIV, прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Визначені Конституцією України та Законом №1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема, в рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11-р/2018.
Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом №1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.
В пункті 62 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.
Суд зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
З нормою статті 130 Конституції України співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатись розмір суддівської винагороди є Закон України «Про судоустрій і статус суддів».
Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій у значенні частини другої статті 130 Конституції України.
Розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд звертає увагу, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».
Законом №966-XIV судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватись окремо.
Натомість, статтею 7 Закону №3460-IX, разом із встановленням на 1 січня 2024 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.
Варто зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму - не вносились, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
В Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-рп(II)/2020 зазначено, що до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Суд зауважує, що Закон №3460-IX не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох законів, подолати яку можливо, застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis ), тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону №966-XIV уважати загальними нормами (lex generalis).
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Отже Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватись і змінюватись без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, Відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Суд підкреслює, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в його постановах від 10.11.2021 по справі № 400/2031/21 та від 30.11.2021 по справі № 360/503/21.
Отже, суд зазначає, що розмір суддівської винагороди встановлено статтею 135 Закону №1402-VIII, а тому Позивач має право на перерахунок та виплату недоотриманих сум винагороди з 01.03.2024 по 30.06.2024, яка повинна обчислюватися із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 01 січня 2024 року складає 3028,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, суддівську винагороду за спірний період Позивачу обчислено, виходячи з приписів статті 7 Закону №3460-IX, із розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
Вказане свідчить про протиправність дій Відповідача щодо нарахування та виплати Позивачу суддівської винагороди за період з 01.03.2024 по 30.06.2024, обчисленої, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн.
Правова позиція щодо нарахування суддівської винагороди у відповідних розмірах викладена Верховним Судом у постановах: від 02 серпня 2023 року (справа № 560/5597/22, адміністративне провадження № К/990/17873/23), від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, від 22 червня 2023 року у справі №400/4904/21, від 24 липня 2023 у справі №280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі 120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі №240/2978/22 і від 27 липня 2023 року у справі №240/3795/22.
Тому, заявлена позовна вимога про визнання протиправними дії Відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 01.03.2024 по 30.06.2024, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн, підлягає до задоволення.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Відповідача провести нарахування та виплату суддівської винагороди (з урахуванням виплачених сум) на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року, а саме в розмірі 3028,00 грн, щомісячних доплат за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, за період з 01.03.2024 по 30.06.2024, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 КАС України, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
За правилами частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи попередній висновок суду про протиправність дій Відповідача, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для зобов'язання Відповідача провести нарахування та виплату суддівської винагороди (з урахуванням виплачених сум) на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року, а саме в розмірі 3028,00 грн.
Суд також зазначає, що похідна позовна вимога містить також посилання на необхідність зобов'язання Відповідача здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди з урахуванням щомісячних доплат за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу за період з 01.03.2024 по 30.06.2024.
Зі змісту Довідки про доходи від 03.09.2024 вбачається, що за період з 01.03.2024 по 30.06.2024 Відповідач не нараховував та не виплачував Позивачу щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу.
Відповідач зазначає, що згідно Наказу голови Костопільського районного суду Рівненської області №34-к від 06 жовтня 2016 року ОСОБА_1 зараховано в штат Костопільського районного суду Рівненської області строком на 5 років, отже з жовтня 2021 року позивач не мала повноважень для здійснення правосуддя, тобто й по даний момент є суддею без повноважень. На противагу наведеному факту у своїй позовній заяві, а саме в розділі «Детальний розрахунок ціни позову», ОСОБА_1 приходить до висновку про протиправність дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області по відношенню до працюючого професійного судді, оминаючи той факт, що вже понад два роки не здійснює правосуддя, а суддівську винагороду отримує, адже відсутність повноважень для здійснення правосуддя не позбавляє статусу судді.
Щодо таких посилань та доводів Відповідача, суд зазначає.
За приписами частини п'ятої статті 135 Закону №1402-VIII, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Як слідує з матеріалів справи, Наказом голови Костопільського районного суду Рівненської області №35-к від 05 жовтня 2023 року ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу.
Відповідно до частини десятої статті 135 Закону №1402-VIII, суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частин третьої, десятої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ, зокрема, за яким суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу, що є аналогічними за змістом.
Зі змісту рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 вбачається, що випадки нездійснення суддею правосуддя поділяються на дві категорії.
До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності, застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя.
Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або обумовлені його поведінкою, є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.
Отже, суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15).
Рада суддів України у рішенні від 03 вересня 2021 року №35 наголосила, що будь-які обмеження виплат доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав, є недопустимими та такими, що суперечать Конституції України та Рішенню Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 у справі №1-7/2018.
В контексті питання виплати доплат таким суддям, дії Територіальних управлінь ДСА, судів, які здійснюють функції розпорядників бюджетних коштів, щодо припинення виплати доплат (а також намагання повернути вже виплачені доплати) суддям, що не здійснюють правосуддя з незалежних від них причин, так само як і висновки щодо відсутності підстав для виплати доплат до посадового окладу таким суддям, здійснені органами Державної аудиторської служби України під час проведення ревізій фінансово-господарської діяльності ТУ ДСА України в різних областях та судах, свідчать про порушення гарантій незалежності суддів у виді матеріального забезпечення, що впливає на незалежність судді, та є протиправними та недопустимими.
Крім того, припинення виплат зазначених вище доплат свідчить про порушення принципу «юридичної визначеності» та принципу «належного урядування».
Аналогічна позиція щодо необхідності здійснення доплат суддям, які не здійснюють повноваження з незалежних від них причин, була викладена і в рішенні Ради суддів України від 19 квітня 2019 року № 21.
Положення частини десятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону від 12 лютого 2015 року №192-VIII, які Рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року за №11-р/2018 визнано неконституційними, були тотожними за змістом положенням частини десятої статті 135 Закону №1402-VIII.
З матеріалів справи слідує, що Позивач не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто та не обумовлені його поведінкою: Позивач проходить процедуру кваліфікаційного оцінювання, призначеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та не завершеного на даний час через об'єктивні причини.
Тому, Позивач має право на отримання доплати до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 у справі № 1- 7/2018(4062/15) та у відповідності до Наказу голови Костопільського районного суду Рівненської області №35-к від 05 жовтня 2023 року про встановлення щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу.
Відповідач зазначає, що відповідно до пункту 8.16 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на III квартал 2023 року (в частині інспектувань), пункту 5.1.6.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на III квартал 2023 року, на підставі направлення на проведення ревізії від 28.09.2023 №367, виданого в.о. начальника Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області (далі - Управління), начальником відділу контролю в галузі оборони, в правоохоронних органах та органах влади Управління ОСОБА_2 проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області за період з 01.01.2021 по 30.06.2023, про що складено «Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області за період з 01.01.2021 по 30.06.2023» №13-17-08-06/21 від 22.12.2023.
ТУ ДСА України в Рівненській області Акт підписано 22.12.2023 із Запереченнями, які було подано до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області у строки, визначені законодавством, та не було прийнято останнім відповідно до Висновків на заперечення до Акту ревізії від 18.01.2024.
В подальшому, Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області пред'явлено до ТУ ДСА України в Рівненській області Вимогу «Про усунення виявлених порушень законодавства» від 22.01.2024 №131708-14/238-2024, якою установлено: в порушення вимог частини 10 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, зі змінами, для 12-ти суддів місцевих загальних судів Рівненської області (Демидівського, Зарічненського, Корецького, Березнівського, Костопільського, Сарненського, Кузнецовського, Здолбунівського, Рокитнівського) районних судів, які не здійснювали правосуддя, зайво нараховано та виплачено доплату за вислугу років за період з 01.01.2021 по 30.06.2023 на загальну суму 2553856,48 грн та, відповідно, зайво нараховано та перераховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 545683,67 грн, чим завдано матеріальної шкоди державному бюджету на загальну суму 3099540,15 грн; забезпечити відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок зайвого нарахування та виплати доплати за вислугу років суддів місцевих загальних судів Рівненської області, які не здійснювали правосуддя в сумі 2553856,48 грн, з урахуванням норм, визначених статтями 130-136 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VII, відкоригувати розрахунки на суми зайво перерахованого єдиного внеску на суму 545683,67 грн.
Відповідно до п.46 Порядку №550 інформацію про вжиті заходи з усунення порушень разом із завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів надати Управлінню до 19.02.2024. В акті ревізії досліджено питання нарахування та виплати суддям місцевих загальних судів Рівненської області суддівської винагороди, в тому числі і тим суддям, які не здійснювали правосуддя у зв'язку із закінченням терміну їх повноважень. Ревізією встановлено, що отримання суддівської винагороди суддею, коли такий суддя не здійснює правосуддя, визначено Законом № 1402, яким у п. 1 ст. 135 визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддя, який не здійснює правосуддя має право отримувати доплати до посадового окладу за вислугу років у випадках: тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці (частина 10 ст. 135 Закону № 1402); у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду (частина 1 ст. 55 Закону № 1402); у зв'язку з обов'язковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації (частина 8 ст. 56, частина 1, 2 ст. 89 Закону № 1402); неприйняття, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді (частина 3 ст. 82, частина 6, 7 ст. 147 Закону № 1402).
Відповідач вказує, що серед вищезазначених підстав при яких суддя, що не здійснює правосуддя, має право на отримання доплат до посадового окладу, відсутня така підстава як нездійснення правосуддя суддею, призначеного на посаду строком на п'ять років, у зв'язку із закінченням строку на який його було призначено суддею.
Суд відхиляє покликання Відповідача на Вимогу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області «Про усунення виявлених порушень законодавства» від 22.01.2024 №131708-14/238-2024, оскільки зазначені у ній висновки про зайве нарахування та виплату доплати за стаж роботи суддям місцевих загальних судів, в т. ч. Позивачу, не відповідають вимогам вказаних вище нормативно-правових актів та рішенню Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018.
З даних КП «ДСС» вбачається, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі №460/1677/24 визнано протиправною та скасовано Вимогу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області «Про усунення виявлених порушень законодавства» №131708-14/238-2024 від 22.01.2024.
Наразі справа №460/1677/24 перебуває на розгляді у суді апеляційної інстанції.
З урахуванням встановлених обставин та наведених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що оскільки Позивач не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, та з огляду на висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018, та правову позицію Ради суддів України, у спірний період Позивач мав право на отримання доплати до посадового окладу за вислугу років у розмірі 30 відсотків.
Не нарахування та невиплата Відповідачем у спірний період суддівської винагороди у належному розмірі та з урахуванням доплати за вислугу років, призвело до порушення прав Позивача та гарантій незалежності судді.
У відзиві на позовну заяву Відповідач 1 також зазначає, що правильне вирішення справи і застосування ефективного способу захисту порушеного права вимагає, щоб відповідачем за цим позовом також була ДСА України, яка є головним розпорядником бюджетних коштів і несе відповідальність за належне фінансування судів, зокрема й витрат на суддівську винагороду.
Суд відхиляє такі доводи та зазначає, що заявлені позовні вимоги скеровані Позивачем саме до належного Відповідача - Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області, який здійснює нарахування та виплату суддівської винагороди; в межах предмета спору до ДСА України позовні вимоги не пред'являлися; визначення ДСА України як відповідача у справі жодним чином не впливає та не може впливати на предмет позову та обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права.
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних дій в порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом задоволення заявлених позовних вимог повністю.
Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області (вулиця Симона Петлюри, 10, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 26259988), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державної судової адміністрації України (вулиця Липська, 18/5, місто Київ, 01601; код ЄДРПОУ 26255795) та Державної казначейської служби України (вулиця Бастіонна, 6, місто Київ, 01601; код ЄДРПОУ 37567646), про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області щодо нарахування та виплати судді Костопільського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 березня 2024 по 30 червня 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн 00 коп.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області провести нарахування та виплату судді Костопільського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 березня 2024 року по 30 червня 2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року, а саме в розмірі 3028 грн 00 коп, та щомісячних доплат за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх нарахуванні та виплаті, та з урахуванням вже виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 06 вересня 2024 року
Суддя К.М. Недашківська