про залишення позовної заяви без руху
05 вересня 2024 року м. Рівне№460/10035/24
Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Нор У.М., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою
ОСОБА_1
до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)
про зобов'язання вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу Державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), у якому просить суд:
зобов'язати Відділ Державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) зняти арешт з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 15 вересня 1995 року, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , накладеного постановою державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції і вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна, реєстраційний номер обтяження 6972006.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
За результатами перевірки матеріалів позовної заяви в порядку статті 171 КАС України, суддя встановив, що адміністративний позов подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України.
Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначаються у статті 287 КАС України.
Так, пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності приватного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Аналізуючи зміст статті 287 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесуальному праві сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює їхніх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням правової визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Позивачем подано до позовної заяви, заяву про поновлення строку звернення до суду. На обгрунтування заяви зазначає, що 27.06.2024 представник боржника-адвокат Юхимчук І.М. звернувся до відповідача із заявою про повернення виконавчого документу та скасування арешту майна. 23.07.2024 позивач подав до Рівненського міського суду клопотання про скасування арешту на майно. Ухвалою Рівненського міського суду від 01.08.2024 клопотання захисника засудженого ОСОБА_1 про скасування арешту на майно було залишено без розгляду. Позивач просить суд поновити пропущений строк звернення до суду.
Також, як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд скасувати арешт, накладений постановою Державної виконавчої служби Рівненського міського відділу державної виконавчої служби від 21.01.2002. Судом встановлено, що згідно інформаційної довідки від 26.06.2024 у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта міститься запис про арешт нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , з огляду на наведене представник позивача звернувся до відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного Міністерства юстиції, що підтверджується відповідною заявою від 27.06.2024.
Листом № 189755 від 19.07.2024 відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомило позивача про те, що згідно Автоматизованої системи виконавчого провадження відсутні відомості щодо виконання виконавчого листа № 1-614/00, у зв'язку з чим встановити наявність в державного виконавця підстав для зняття арешту з майна боржника від 21.01.2002 з реєстраційним номером обтяження 6972006 неможливо.
При цьому, в матеріалах справи відсутня дата отримання позивачем/його представником листа № 189755 від 19.07.2024. За відсутності відповідних відомостей та доказів на їх підтвердження суд позбавлений можливості встановити момент коли позивач дізнався про порушення своїх прав, відтак пересвідчитися в дотриманні останнім строку звернення до суду з цим позовом.
Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Іншими словами, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв'язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Відтак, причини пропуску строку, які позивач зазначає в заяві про поновлення строку звернення до суду, суд вважає не поважними.
Оскільки позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 160, 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу слід усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду: заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про зобов'язання вчинення певних дій залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.
Суддя У.М. Нор