05 вересня 2024 року м. ПолтаваСправа №440/5875/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Полтавської районної військової адміністрації Полтавської області (надалі - відповідач, Управління), у якому просив:
визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Полтавської районної військової адміністрації Полтавської області (відділ № 9 з питань призначення та виплати соціальних допомог та надання інших видів соціальної підтримки населенню) щодо припинення ОСОБА_1 виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.10.2023;
зобов'язати Управління соціального захисту населення Полтавської районної військової адміністрації Полтавської області поновити ОСОБА_1 виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.10.2023.
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що він є внутрішньо переміщеною особою, з березня 2022 року отримував допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, перебуваючи на обліку в Управлінні. Відповідач з 01.10.2023 припинив виплату допомоги на проживання ОСОБА_1 , зазначивши, що позивач набув у власність житловий будинок. Однак, на переконання позивача, він має право на отримання спірної допомоги, оскільки житлова площа будинку на кожного члена сім'ї є меншою за 13,65 кв.м.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості /а.с. 28-30/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що в одноособовій власності позивача перебуває житловий будинок, розташований на територіях, на яких не ведуться бойові дії (с. Новофедорівка, Полтавський район, Полтавська область), а тому ОСОБА_1 з 01.10.2023 не має права на отримання допомоги на проживання відповідно до Порядку №322.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (відповідь від 04.09.2024 №768722) за ідентифікаційним кодом юридичної особи 05385890 зареєстровано "Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації" /а.с. 41-42/.
А тому у тесті рішення суд зазначає назву відповідача відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Обставини справи
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 /а.с. 5/.
Місце проживання позивача з 28.01.1997 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 6, зі звороту/.
Позивач з 19.06.2020 перебуває у шлюбі з гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 /а.с. 8/.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 /а.с. 8, зі звороту/.
Позивач, його дружина та їх малолітній син зареєстровані як внутрішньо переміщені особи та перебувають на обліку в Управлінні, на підтвердження чого до матеріалів справи залучені копії довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 29.03.2022 №1623-7000203588, від 30.03.2022 №1623-7000203772, від 30.03.2022 №1623-7000203977 відповідно /а.с. 7, зі звороту, а.с. 9, у т.ч. зі звороту/.
На підставі заяви ОСОБА_1 від 11.04.2022 про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам йому з 01.03.2022 по 31.05.2022 Управлінням призначена допомога на проживання у розмірі 2000,00 грн щомісячно /а.с. 32, у т.ч. зі звороту/.
Виплату допомоги на проживання продовжено на період з 01.06.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.12.2022 /а.с. 35, зі звороту/.
За твердженням відповідача, після введення в дію нового програмного забезпечення "Єдина інформаційна система соціальної сфери", зазначеним програмним комплексом в автоматичному режимі були сформовані рішення про продовження призначення та виплати позивачу допомоги: з 01.01.2023 по 30.06.2023; з 01.07.2023 по 30.09.2023; з 01.10.2023 по 31.01.2024.
Однак, листом від 10.10.2023 вих.№1830 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 №709 "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб" виплату допомоги на проживання призупинено з 01.10.2023, оскільки за даними Мін'юсту станом на 01.08.2023 він має у власності житлове приміщення, розташоване на територіях, не включених до переліку територій, на яких ведуться бойові дії /а.с. 36/.
Не погодившись з діями відповідача щодо припинення з 01.10.2023 виплати допомоги на проживання, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
У силу абзацу першого частини першої статті 1 Закону України від 20.10.2014 №1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (надалі - Закон №1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Частиною першою статті 4 Закону №1706-VII визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно з частинами другою, третьою статті 7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
До 20.03.2022 механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" (далі - Постанова №505).
У зв'язку із набранням чинності 22.03.2022 постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", якою був затверджений Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок №332), Постанова №505 втратила чинність.
Пунктами 2, 3 Порядку №332 (в первісній редакції) передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка", затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.
Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312).
Допомога надається щомісячно з місяця звернення на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:
для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;
для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням та дати припинення чи скасування воєнного стану.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.04.2022 №457 "Про підтримку окремих категорій населення, яке постраждало у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України" пункт 3 Порядку №332 було доповнено абзацами такого змісту:
"Починаючи з травня 2022 р. допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема через Єдиний державний вебпортал електронних послуг.
Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затверджується Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій".
15.07.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 №709 "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб", пунктом 1 якої визначено, що з 1 серпня 2023 р. виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога), які перемістилися з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі - перелік територій), щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, а також особам, у яких внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, зруйноване або непридатне для проживання житлове приміщення та яким допомогу було призначено відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", продовжується автоматично на один шестимісячний період.
У силу підпункту 5 пункту 2 згаданої постанови з 1 вересня 2023 р. виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови внутрішньо переміщена особа має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташовані на територіях, не включених до переліку територій, або на територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (дату припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджено органами місцевого самоврядування або за технічної можливості інформацією щодо житлових приміщень, внесених до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, або житлового приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім'ї).
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом цього спору є правовідносини щодо правомірності припинення виплати позивачу з 01.10.2023 допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі.
Відповідач правомірність своїх дій мотивував посиланням на те, що внаслідок верифікації, проведеної за допомогою програмного комплексу ЄІССС, встановлено, що позивач є власником житлового приміщення, а саме - житлового будинку АДРЕСА_2 . Право власності набуто на підставі договору купівлі-продажу р.н.630, виданого 29.09.2022 приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Савіновою Н.М., рішення про державну реєстрацію прав інд.№64977909 від 29.09.2022. Загальна площа об'єкта житлової нерухомості становить 47,4 кв.м. Дані відомості підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (№348801449 від 02.10.2023), отриманою спеціалістом відділу №9 під час здійснення перевірки позивача як отримувача державної допомоги.
Таким чином, відповідач вважав, що ОСОБА_1 з 01.10.2023 не має права на отримання допомоги на проживання відповідно до Порядку №322, оскільки в його одноособовій власності перебуває житловий будинок, розташований на територіях, на яких не ведуться бойові дії (с. Новофедорівка, Полтавський район, Полтавська область).
Позивач не заперечує факт придбання житлового будинку у с. Новофедорівка Полтавського району Полтавської області, а також те, що зазначений населений пункт не відноситься до районів ведення бойових дій та/або окупованих територій.
Натомість позивач зауважив, що житлова площа придбаного ним будинку складає 25,5 кв.м., а в будинку фактично проживають три особи, які є сім'єю, - він, його дружина та їх малолітній син.
Оцінюючи доводи учасників справи, суд виходить з таких міркувань.
Зі змісту вищенаведеного припису підпункту 5 пункту 2 Постанови №709 слід дійти висновку, що з 01.09.2023 права на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам не мають особи, у власності яких перебуває житлове приміщення/частина житлового приміщення, площею понад 13,65 кв.м. на одного члена сім'ї.
У силу статті 3 Сімейного кодексу України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Суд враховує, що до членів сім'ї ОСОБА_1 належать він, його дружина - ОСОБА_2 та їх малолітній син ОСОБА_3 .
Усі члени сім'ї як внутрішньо переміщені особи зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 /а.с. 7, зі звороту, а.с. 9, у т.ч. зі звороту/.
Згідно зі статтею 47 Житлового кодексу України норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.
Тож на трьох осіб норма житлової площі складає 40,95 кв.м., тоді як житлова площа будинку позивача становить 25,5 кв.м. /а.с. 16/.
Стосовно доводів відповідача про те, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є одноосібним власником будинку /а.с. 13, зі звороту/, суд звертає увагу на таке.
Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Пунктом 10 договору купівлі-продажу від 10.09.2022 передбачено: покупець ( ОСОБА_1 ) підтверджує, що на момент підписання договору перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , земельну ділянку та житловий будинок, які є предметом цього договору, купує за спільні кошти, за згодою дружини, згідно її заяви; земельна ділянка та житловий будинок буде їх спільною власністю /а.с. 12/.
Отож вищезгаданий житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя, що проживають однією сім'єю та зареєстровані за відповідною адресою як внутрішньо переміщені особи.
За вищевикладених обставин суд дійшов висновку про безпідставність припинення виплати позивачу з 01.10.2023 допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідач у ході розгляду справи не довів правомірність своїх дій щодо припинення виплати позивачу допомоги на проживання, тоді як позивач спростував доводи Управління щодо необхідності застосування у спірних відносинах приписів підпункту 5 пункту 2 Постанови №709.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 повністю.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 24, 25/.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Зважаючи на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог повністю, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Інші судові витрати у справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації щодо припинення виплати ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.10.2023.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації поновити виплату ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.10.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ; АДРЕСА_3 ).
Відповідач: Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 05385890; вул. Покровська, 14, м. Решетилівка, Полтавський район, Полтавська область, 38400).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Олександр КУКОБА