Справа № 420/11912/24
05 вересня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), в яких позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не застосування з 29.01.2020 року по 03.02.2020 року, при обчисленні ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, грошової компенсації за частину невикористаної відпустки за 2020 рік, грошової компенсації за неотриману додаткову відпустку у зв'язку з наявністю дітей до 15 років за кожен відповідний рік, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702, за період з 29.01.2020 року по 03.02.2020 року включно, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 (розміри посадового окладу та окладу за військовим званням), матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань, грошову компенсацію за частину невикористаної відпустки за 2020 рік, грошову компенсацію за неотриману додаткову відпустку у зв'язку з наявністю дітей до 15 років за кожен відповідний рік, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702, за період з 29.01.2020 року по 03.02.2020 року включно, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із урахування виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона до 03.02.2020 року проходила службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України.
Однак, за твердженням позивача, у період проходження нею служби, а саме з 29.01.2020 року по 03.02.2020 року нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося у заниженому розмірі, тобто виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 року, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, затвердженого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року.
У березні 2024 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок її грошового забезпечення за спірний період, з урахуванням визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року.
Водночас, відповідач листом від 04.04.2024 року відмовив позивачу у здійсненні вищевказаного перерахунку її грошового забезпечення.
Відтак, оскільки у спірний період нараховування та виплата позивачу грошового забезпечення була здійснена в заниженому розмірі, позивач вирішила звернутися до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду у справі №420/11912/24 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ч. 5 ст. 262 КАС України.
Під час розгляду справи від НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що відповідно до п.4 постанови №704, посадовий оклад військовослужбовців визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Постанова №704 є чинною, а отже підлягає застосуванню, а тому у задоволенні позову відповідач просить відмовити.
Також відповідач зазначив про факт пропуску позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 24.05.2024 року провадження у справі №420/11912/24 було зупинено відповідно до п.6 ч.2 ст. 236 КАС України та у подальшому поновлено ухвалою суду від 19.06.2024 року.
Рішення у справі ухвалено в строки, визначені Кодексом адміністративного судочинства України, з урахуванням перебування головуючого у справі у відпустці.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
Молодший сержант ОСОБА_1 з 04.07.2016 року по 03.02.2020 року проходила військову службу в Державній прикордонній службі України, що підтверджується відповідним витягом з наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 №224-ос від 04.07.2016 року та витягом з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 №32-ОС від 21.01.2020 року.
Згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 №51-ОС від 03.02.2020 року, позивачу було виплачено грошову компенсацію за 3 невикористаних дні щорічної основної відпустки за 2020 рік, грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік та матеріальну допомогу за 2020 рік.
Згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 №107-ос від 21.02.2024 року були внесені зміни до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 №51-ОС від 03.02.2020 року, а саме доповнено наказ наступним абзацом: «Виплатити грошову компенсацію за 40 невикористаних календарних днів додаткової відпустки, передбаченої статею 19 Закону України «Про відпустки» як військовослужбовцю-жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років за 2017, 2018, 2019, 2020 роки».
Також відповідно витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 №163-ос від 21.03.2024 року були внесені зміни до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 №51-ОС від 03.02.2020 року, а саме доповнено наказ наступним абзацом: «Виплатити грошову компенсацію за 12 невикористаних календарних днів щорічної додаткової відпустки, передбаченої пунктами 5,6 додатку 4 Постанови із розрахунку 7 календарних днів пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах за 2016, 2017, 2018 роки».
З наявної в матеріалах справи особистої картки грошового забезпечення ф.10 №6491 за 2020 рік (з січня 2020 року по лютий 2020 року) вбачається, що при розрахунку грошового забезпечення позивача за 2020 рік (посадовий оклад, оклад за військове звання та одноразові види грошового забезпечення) застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року (1 762,00 грн.).
Враховуючи вищезазначене, позивач у березні 2024 року звернулась до відповідача із заявою про перерахунок її грошового забезпечення за період 29.01.2020 року по 03.02.2020 року, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, грошову компенсацію за частину невикористаної відпустки за 2020 рік, грошову компенсацію за не отриману додаткову відпустку у зв'язку з наявністю дітей до 15 років за кожен відповідний рік, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702, з урахуванням визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року.
Водночас, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України листом від 04.04.2024 року відмовив позивачу у здійсненні вищевказаного перерахунку її грошового забезпечення.
Не погоджуючись із вищевказаною відмовою відповідача щодо здійснення перерахунку нарахованого та виплаченого за період з 29.01.2020 року по 03.02.2020 року грошового забезпечення, позивач звернулась до суду в межах даної справи задля захисту своїх прав та законних інтересів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Дослідивши адміністративний позов, відзив, та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Суспільні відносини з винагороди за працю військовослужбовця додатково деталізовані приписами ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 року №558 було затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція №558) (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), яка визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу органах Держприкордонслужби.
Пункт 2 розділу І Інструкції корелюється з приписами статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та закріплює, що у цій Інструкції термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Судом встановлено, що 01 березня 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (далі - Постанова №704), якою було затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103, пунктом 6 якої було внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Тобто, на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018 року) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови №103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, станом на 01.03.2018 року пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п.6 постанови КМ України від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови КМ України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.
З наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 року - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Тобто, з 29.01.2020 року була відновлена дія п. 4 Постанови №704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018 року.
Отже з 29.01.2020 року виникли підстави для визначення, на підставі первинної редакції Постанови №704, розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Разом з тим, відповідно до п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні Положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VІІІ встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017 року.
Оскільки приписи п.3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VІІІ не втратили чинності і за юридичною силою є вищою за положення п.4 Постанови №704, то в даному випадку не встановлено правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Аналогічну правову позицію було висловлено у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2023 року по справі № 420/10137/22.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" визначено, що станом на 01.01.2018 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 1762,00 грн.
Разом з тим, згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що станом на 01.01.2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2 102,00 грн.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у період з 29.01.2020 року по 03.02.2020 року включно грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року за Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
З огляду на вищезазначене підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року по 03.02.2020 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року.
Також суд вважає за необхідне зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 03.02.2020 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо незастосування при обчисленні розміру її грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, суд зазначає наступне.
Згідно п.1 підрозділу 7 «Допомога для оздоровлення» розділу ІV Інструкції №558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п.п.2-3 підрозділу 7 «Допомога для оздоровлення» розділу ІV Інструкції №558 допомога надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникові (командирові) - на підставі наказу начальника вищого рівня із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Особам офіцерського складу, прийнятим на військову службу за контрактом, а також призваним на військову службу за призовом або на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, громадянам, яких прийнято на військову службу за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу, а також призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період допомога для оздоровлення надається в разі, якщо в році її отримання військовослужбовець має право на щорічну основну відпустку незалежно від її тривалості.
За п.5 підрозділу 7 «Допомога для оздоровлення» розділу ІV Інструкції №558 розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.
Як вбачається із особистої картки грошового забезпечення ф.10 №6491 за 2020 рік, виданих на ім'я ОСОБА_1 , позивачу за 2020 рік була виплачена грошова допомога на оздоровлення.
Разом з тим, на думку суду, невірне визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим званням позивача у період з 29.01.2020 року по 03.02.2020 року відповідно вплинуло й на обчислення розміру допомоги на оздоровлення за 2020 рік.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2020 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 рік.
Задля відновлення прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення за 2020 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо незастосування при обчисленні розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, суд зазначає наступне.
Згідно п.1 підрозділу 6 «Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань» розділу ІV Інструкції №558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги щороку встановлюється Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.
Як вбачається із особистої картки грошового забезпечення ф.10 №6491 за 2020 рік, виданих на ім'я ОСОБА_1 , позивачу за 2020 рік була виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Разом з тим, на думку суду, невірне визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим званням позивача у період з 29.01.2020 року по 03.02.2020 року відповідно вплинуло й на обчислення розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік.
Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 рік.
Задля відновлення прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо незастосування при обчисленні розміру компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.14 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічної відпустки.
Згідно п.6 підрозділу 8 «Виплати, що здійснюються військовослужбовцям у разі звільнення їх з військової служби» розділу V Інструкції №558 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної відпустки виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки.
Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки здійснюється на підставі наказу.
Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Як вже було встановлено судом вище, позивачу при звільненні було виплачено грошову компенсацію за 3 невикористаних дня щорічної основної відпустки, що підтверджується витягом з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 №51-ОС від 03.02.2020 року та особистою карткою грошового забезпечення ф.10 №6491 за 2020 рік.
Разом з тим, на думку суду, невірне визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим званням позивача у період з 29.01.2020 року по 03.02.2020 року відповідно вплинуло й на обчислення розміру грошової компенсації за 3 невикористаних дня щорічної основної відпустки.
Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 3 невикористаних дня щорічної основної відпустки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 рік.
Задля відновлення прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової компенсації за 3 невикористаних дня щорічної основної відпустки за 2020 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо незастосування при обчисленні розміру компенсації за неотриману додаткову відпустку у зв'язку з наявністю дітей до 15 років прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.14 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей.
За ч.1 ст. 19 Закону України «Про відпустки» одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
Згідно п.6 підрозділу 8 «Виплати, що здійснюються військовослужбовцям у разі звільнення їх з військової служби» розділу V Інструкції №558 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними додаткової відпустки виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.
Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Як вже було встановлено судом вище, позивачу було виплачено грошову компенсацію за 40 невикористаних календарних днів додаткової відпустки, передбаченої статею 19 Закону України «Про відпустки» як військовослужбовцю-жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років за 2017, 2018, 2019, 2020 роки, що підтверджується витягом з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 №107-ос від 21.02.2024 року, яким відповідно були внесені зміни до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 №51-ОС від 03.02.2020 року.
Разом з тим, на думку суду, невірне визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим званням позивача у період з 29.01.2020 року по 03.02.2020 року відповідно вплинуло й на обчислення розміру грошової компенсації за 40 невикористаних календарних днів додаткової відпустки як військовослужбовцю-жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років.
Аналізуючи вищевказане, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 40 невикористаних календарних днів додаткової відпустки як військовослужбовцю-жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 рік.
Задля відновлення прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової компенсації за 40 невикористаних календарних днів додаткової відпустки як військовослужбовцю-жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо незастосування при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, суд зазначає наступне.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України №702 від 01.08.2012 року затверджено Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я (далі - Порядок).
Згідно п.1 Порядку щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов'язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо.
В інших випадках щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах (п.11 Порядку).
Згідно п.6 підрозділу 8 «Виплати, що здійснюються військовослужбовцям у разі звільнення їх з військової служби» розділу V Інструкції №558 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними додаткової відпустки виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.
Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Як вже було встановлено судом вище, позивачу було виплачено грошову компенсацію за 12 невикористаних календарних днів щорічної додаткової відпустки, передбаченої пунктами 5,6 додатку 4 Постанови №702 із розрахунку 7 календарних днів пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах за 2016, 2017, 2018 роки, що підтверджується витягом з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 №163-ос від 21.03.2024 року, яким було внесено зміни до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 №51-ОС від 03.02.2020 року.
Разом з тим, на думку суду, невірне визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим званням позивача у період з 29.01.2020 року по 03.02.2020 року відповідно вплинуло й на обчислення розміру грошової компенсації за 12 невикористаних календарних днів щорічної додаткової відпустки, передбаченої пунктами 5,6 додатку 4 Постанови №702 із розрахунку 7 календарних днів пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах за 2016, 2017, 2018 роки.
Аналізуючи вищевказане, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 12 невикористаних календарних днів щорічної додаткової відпустки, передбаченої пунктами 5,6 додатку 4 Постанови №702 із розрахунку 7 календарних днів пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах за 2016, 2017, 2018 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 рік.
Задля відновлення прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової компенсації за 12 невикористаних календарних днів щорічної додаткової відпустки, передбаченої пунктами 5,6 додатку 4 Постанови №702 із розрахунку 7 календарних днів пропорційно фактичному часу виконання обов?язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах за 2016, 2017, 2018 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо посилань відповідача на факт пропуску позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.
Так, нормами Кодексу законів про працю України, який регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено інші строки звернення до суду за захистом порушеного права.
Так, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 року по справі №140/2168/23.
Тобто, у спірний період, зокрема з 29.01.2020 року по 03.02.2020 року, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що позивачем не було пропущено строку звернення до адміністративного суду у справі №420/11912/24.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст.139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат у справі №420/11912/24 не здійснювати.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дій НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року по 03.02.2020 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 03.02.2020 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат.
Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2020 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 рік.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення за 2020 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 рік.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 3 невикористаних дня щорічної основної відпустки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 рік.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової компенсації за 3 невикористаних дня щорічної основної відпустки за 2020 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 40 невикористаних календарних днів додаткової відпустки як військовослужбовцю-жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 рік.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової компенсації за 40 невикористаних календарних днів додаткової відпустки як військовослужбовцю-жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 12 невикористаних календарних днів щорічної додаткової відпустки, передбаченої пунктами 5,6 додатку 4 Постанови №702 із розрахунку 7 календарних днів пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах за 2016, 2017, 2018 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 рік.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової компенсації за 12 невикористаних календарних днів щорічної додаткової відпустки, передбаченої пунктами 5,6 додатку 4 Постанови №702 із розрахунку 7 календарних днів пропорційно фактичному часу виконання обов?язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах за 2016, 2017, 2018 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький