Справа № 420/10410/24
05 вересня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 14.03.2024 року №8246-6845/М-02/8-1500/24 про відмову в зарахуванні стажу період роботи на території РФ з 01.01.1992 року по 10.10.1996 року, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.10.1980 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального стажу позивача період навчання з 01.09.1981 року по 15.06.1982 року, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.10.1980 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи на території РФ з 01.01.1992 року по 10.10.1996 року, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.10.1980 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою щодо зарахування до страхового стажу періоду його роботи на території РФ з 01.01.1992 року по 10.10.1996 року, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.10.1980 року, та періоду навчання з 01.09.1981 року по 15.06.1982 року, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.10.1980 року. Водночас, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 14.03.2024 року позивачу було відмовлено у зарахуванні вищевказаних періодів до страхового стажу.
Разом з тим, не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся із даним позовом до адміністративного суду.
Ухвалою суду від 29.04.2024 року справу №420/10410/24 було прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачам запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
Під час розгляду справи до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області був наданий відзив, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає, та зазначає, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою в порядку Закону України «Про звернення громадян», в якій просив надати роз'яснення щодо підстав для незарахування до його страхового стажу періоду роботи на території РФ з 01.01.1992 року по 10.10.1996 року, а також періоду навчання з 01.09.1981 року по 15.06.1982 року. Разом з тим, позивач у визначений законодавством спосіб не звертався до пенсійного органу з заявою про перерахунок пенсії, а отже Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не мало обов'язку приймати будь-яке рішення щодо перерахунку пенсії або відмови у перерахунку.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 22.05.2024 року провадження у справі №420/10410/24 було зупинено на підставі п. 6 ч. 2 ст. 236 КАС України та в подальшому поновлено ухвалою суду від 18.06.2024 року.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 11.05.2023 року, обчислену як працюючій особі при страховому стажі 36 років 7 місяців (враховано по 30.04.2023 року).
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 01.10.1980 року, позивач у період з 01.09.1981 року по 15.06.1982 року навчався в 337-й школі спеціалістів рядового плавсоставу по спеціальності моторист (наказ від №225 від 15.06.1982 року) (записи №4-5), а також у період з 17.07.1987 року по 10.10.1996 року працював на посадах моториста 1 класу та електрика 1 класу у Федеральному державному бюджетному підприємстві науки Геологічному інституті Російської академії наук (записи №12-13).
На підтвердження працевлаштування на посадах моториста 1 класу та електрика 1го класу у Федеральному державному бюджетному підприємстві науки Геологічному інституті Російської академії наук у період з 17.07.1987 року по 10.10.1996 року позивачем до суду надано довідку №13102-118 від 08.09.2017 року, видану Геологічним інститутом Російської академії наук.
За твердженням позивача, у травні 2023 року після призначенні пенсії за віком він дізнався, що до його страхового стажу не повністю зараховано період роботи з у Геологічному інституті Російської академії наук за певних причин, внаслідок чого 19.02.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просив надати роз'яснення щодо того, чого йому не враховано повністю до страхового стажу період роботи з 17.07.1987 року по 10.10.1996 року у Геологічному інституті Російської академії наук.
Листом від 14.03.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області на звернення позивача надало відповідь, згідно якої вбачається, що до страхового стажу не зарахований період навчання позивача згідно із записами трудової книжки від 01.10.1980 року серії НОМЕР_2 , оскільки в записі про початок навчання дата наказу не відповідає даті початку навчання, а запис про звільнення не посвідчено печаткою установи та підписом відповідальної особи. Зазначений період навчання можливо зарахувати за умови надання уточнюючої довідки про період навчання згідно з пунктом 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (зі змінами).
Також у листі зазначено, що до страхового стажу згідно із записами вищезазначеної трудової книжки не зарахований період роботи з 01.01.1992 року по 10.10.1996 року в російській федерації, оскільки з 01.01.2023 року росія припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Не погодившись із вищезазначеною відповіддю та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 4 Закону №1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до положень абзацу першого частини 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Умови призначення пенсії за віком закріплені у статті 26 Закону №1058-IV.
Згідно ч.1 ст. 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
За ч.5 ст. 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року №13-1 (далі - Порядок №22-1).
Пунктом 1.1 Порядку №22-1 встановлено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Заява про перерахунок пенсії може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року №13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за №991/27436.
У разі подання заяви засобами Порталу Дія та за умови реалізації технічної можливості щодо її формування та подання, формування заяви здійснюється засобами Порталу Дія відповідно до відомостей, зазначених в додатках до цього Порядку. Відомості, необхідні для формування заяви, можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами та публічними реєстрами органів державної влади.
Згідно п.2.7 Порядку №22-1 до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.
Заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п.4.1 Порядку №22-1).
Відповідно до п.4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Аналізуючи вищевказане, приписи Закону №1058-IV та Порядку №22-1 закріплюють те, що перерахунку пенсії, зокрема, перерахунку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, передує звернення із відповідною заявою до територіального органу Пенсійного фонду України. Разом з тим, заява про перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу має відповідати встановленій Порядком №22-1 формі.
Враховуючи вказане суд робить висновок, що у разі не подання відповідної заяви про перерахунок пенсії, у територіального управління пенсійного органу не виникає обов'язку здійснювати дії, пов'язані з перерахунком (відмовою у перерахунку) пенсії.
Як встановлено судом під час розгляду справи, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із зверненням від 19.02.2024 року у довільній формі (заява зареєстрована у пенсійному органі від 29.02.2024 року), в якій лише зазначив про необхідність надання йому роз'яснення щодо неврахування певних періодів страхового стажу. При цьому зазначене звернення не відповідало формі, встановленій у Додатку №1 Порядку №22-1 та не містило прохання здійснити перерахунок його пенсії.
Забезпечення громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення врегульовано в Законі України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР).
Згідно ст.3 Закону №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Відповідно до ст.4 Закону №393/96-ВР до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:
порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);
створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;
незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
За ст.5 Закону 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Згідно ст.20 Закону 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як встановлено судом, на заяву (звернення) позивача про надання йому роз'яснень стосовно неврахування до його страхового стажу періоду роботи з 17.07.1987 року по 10.10.1986 року у Геологічному інституті Російської академії наук, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 14.03.2024 року, тобто не пізніше п'ятнадцяти днів від дня отримання звернення, було надано відповідь із запитуваними роз'ясненнями.
Вищевказане свідчить про той факт, що пенсійний орган розглянув та вирішив звернення позивача у порядку Закону України «Про звернення громадян».
При цьому будь-яких доказів того, що позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із відповідною заявою про проведення перерахунку його пенсії з урахуванням страхового стажу, а відповідачем було прийнято саме рішення від 14.03.2024 року про відмову в зарахуванні стажу періоду його роботи з 01.01.1992 року по 10.10.1996 року, та періоду навчання з 01.09.1981 року по 15.06.1982 року, позивачем до суду не надано, а судом під час розгляду справи не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи вищевказані обставини судом не вбачається підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в зарахуванні стажу, та, як наслідок, позовної вимоги зобов'язального характеру.
За умов відсутності звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії та, відповідно, рішення пенсійного органу про відмову в проведенні такого перерахунку, суд не надає оцінку правомірності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду його навчання з 01.09.1981 року по 15.06.1982 року, а також періоду роботи з 01.01.1992 року по 10.10.1996 року при призначенні йому пенсії (про що зазначено пенсійним органом у відповіді від 14.03.2024 року № 8246-6845/М-02/8-1500/24).
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому, у рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Виходячи з необхідності відмови судом у задоволенні позовних вимог позивача, у суду відсутні підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для стягнення на його користь судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький
.