Справа № 420/14090/24
05 вересня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.08.2021 року по 30.04.2024 року включно;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.08.2021 року по 30.04.2024 року включно відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100;
- встановити судовий контроль.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 до 26.08.2021 року. У судовому порядку встановлено несвоєчасний розрахунок по грошовому забезпеченню, що є підставою для нарахування та виплати середнього заробітку відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100.
Відповідач відзив не надав, ухвалу про відкриття провадження доставлено до електронного кабінету відповідача 14.05.2024 року.
Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом, як визнання позову (ч. 4 ст. 159 КАС України).
Судом встановлені такі обставини по справі.
Позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Наказом командувача військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 13.08.2021 року №217 був звільнений з військової служби та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №90 від 26.08.2021 виключений зі списків особового складу з 27.08.2021 року.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та одноразову грошову допомогу при звільненні, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 року у справі №420/1277/23 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 26.08.2021 сум грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, та одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби позивачу, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017р., та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду по справі № 420/17590/23 від 08.01.2024 року зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині за період з 01.03.2018 року по 26.08.2021 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, у розмірі 162083 (сто шістдесят дві тисячі вісімдесят три) гривень 20 копійок, з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
22.12.2023 року на картковий рахунок позивача, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 року у справі №420/1277/23 перераховано 146047,23 грн (а.с 16).
30.04.2024 року на картковий рахунок позивача, на виконання Постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду по справі № 420/17590/23 від 08.01.2024 року перераховано 159601,95 грн (а.с. 15).
Дослідивши позицію позивача, оцінивши надані докази та приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Спір у цій справі виник у зв'язку із бездіяльністю відповідача щодо виплати на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, внаслідок несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення.
Позивач зазначає, що оскільки його було виключено зі списків особового складу 26.08.2021 року, а крайню виплату відповідачем здійснено 30.04.2024 року, то відповідачем затримано розрахунок з 26.08.2021 року по 30.04.2024 року, що є протиправною бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Статтями 116, 117 КЗпП України, в редакції на момент звільнення позивача з військової служби та виключення зі списків прикордонного загону, було передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
В свою чергу, статтею 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022 року, яка діяла на момент виплати позивачу грошового забезпечення на виконання судових рішень та на момент звернення позивача до суду, за затримку виплати якого позивач і просить нарахувати середній заробіток, передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Вирішуючи питання щодо періоду, за який підлягає виплаті позивачу середній заробіток за час затримки виплати індексації, розміру середнього заробітку, суд виходить з наступного.
Оскільки період затримки розрахунку з позивачем розпочався при попередній редакції ст. 117 КЗпП України та припинився вже за нової редакції, то суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення статті 117 КЗпП України, як в попередній редакції, так і в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022 року, яка діяла на момент звернення позивача до суду та на момент виплати позивачу грошового забезпечення на виконання судових рішень та якою визначено право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, проте, не більш, як за шість місяців.
Суд зазначає, що в постановах від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22 та від 21 лютого 2024 року у справі № 160/15380/22, у правовідносинах з аналогічним предметом спору та періодом виникнення спірних правовідносин, Верховним Судом викладено висновок про необхідність застосування статті 117 КЗпП України в редакції згідно із Законом № 2352-ІХ, яка діяла на дату звернення позивача з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Водночас, за висновком Верховного Суду у постановах від 29 січня 2024 року у справі № 560/9586/22 та від 29 лютого 2024 року у справі № 460/42448/22, у разі коли спірний період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні одночасно охоплюється дією редакцій статті 117 КЗпП України, як до змін, внесених Законом № 2352-ІХ та і після їх внесення, то за такого правового врегулювання спірний період варто умовно поділяти на 2 частини: до набрання змінами чинності 19.07.2022 року і після цього.
При цьому, ВС зазначено, що період до 19.07.2022 року (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців, проте, період з 19.07.2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
Таким чином, період затримки розрахунку у цьому спорі розраховується з наступного дня після звільнення позивача, тобто з 28.08.2021 р. по 19.07.2022 р. (дата набрання чинності Закону № 2352-ІХ), що становить 325 календарних днів (19.07.2022 року не враховано у цей період) та шість місяців з 19.07.2022 року відповідно до редакції ст. 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-ІХ, тобто по 19.01.2023 року включно, що становить 185 календарних днів.
Згідно з довідкою від 22.11.2023 року №30800 та довідкою про перерахунок грошового забезпечення (а.с. 18- 19) середньоденне грошове забезпечення позивача становить (22607,16 ГЗ червень 2021 року + 22731,78 ГЗ липень 2021 року) / 61 (червень, липень 2021 року) = 743,26 грн.
При звільненні позивачу було нараховано та виплачено 223767,89 грн (ГЗ за серпень 2021 року, вихідна допомога - 209146,87 грн), а.с. 17.
На виконання судових рішень позивачу виплачено 159630,60 грн + 146047,23 грн = 305677,83 грн.
Таким чином, сума яка підлягала виплаті на момент звільнення становить (223767,89 грн + 305677,83 грн = 529445,72 грн), що суд бере за 100%, з яких невиплачені суми грошового забезпечення при звільненні, які не були виплачені та додатково нараховані та виплачені за судовими рішеннями становить 57,74% (305677,83 х 100%) : 529445,72).
З урахуванням розміру середньоденного заробітку 743,26 грн, за період з 28.08.2021 р. по 18.07.2022 року за 325 к.д. середній заробіток становить 241559,50 грн, з 19.07.2022 року по 19.01.2023 року за шість місяців (185 к.д.) складає 137503,10 грн, а всього за весь період 379062,60 грн. При застосуванні визначених судом 57,74 %, така сума становить 218870,75 грн.
Суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача буде не зобов'язання нарахувати та виплатити суму за затримку розрахунку, а її стягнення з відповідача, оскільки вона визначена вищенаведеними розрахунками суду. Зазначене не свідчить про вихід суду за межі заявлених позовних вимог, а є одним із способів ефективного захисту порушеного права.
Підстав для встановлення заходів судового контролю суд не вбачає, оскільки позивачем не наведено обставин, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання рішення суду.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. 241-246 КАС України, суд
вирішив:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахувания та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.08.2021 року по 30.04.2024 року у сумі 218870,75 грн (двісті вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят гривень 75 коп.).
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Попов В.Ф.