06 вересня 2024 року справа №240/28405/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до військової частини НОМЕР_1 .
Просив:
- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду його рапорта про направлення на військово-лікарську комісію протиправною;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про направлення на військово-лікарську комісію;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненаправлення на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів стосовно направлення ОСОБА_1 на оперативне лікування;
- направити позивача на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби до уповноваженої медичної установи;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 судом відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 цю справу передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Матеріали адміністративної справи надійшли до Київського окружного адміністративного суду 07.03.2024 та після відповідної їх реєстрації в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, автоматизованою системою документообігу суду були розподілені судді Скрипці І.М.
Ухвалою судді ОСОБА_2 від 15.03.2024 справу прийнято до свого провадження; вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у травні 2023 року позивачем отримано травму, а у серпні 2023 року скарги на здоров'я посилились і стан здоров'я суттєво погіршився. У зв'язку із цим, ОСОБА_1 надіслано рапорт про направлення на огляд військово-лікарською комісією. Зазначив, що оскільки відповідач ухилився від направлення позивача на проходження військово-лікарської комісії для встановлення ступеня придатності до військової служби, не зважаючи на поставлений діагноз, вважає наявними підстави для направлення на ВЛК у судовому порядку, що буде ефективним засобом захисту охоронюваних прав позивача.
Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Зазначали, що ні Дисциплінарний статут Збройних Сил України, ні Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, ні Інструкція з діловодства у Збройних Силах України, затверджена наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 №124, не регулюють питання строку розгляду рапорту військовослужбовця, тому застосуванню підлягають норми Закону України «Про звернення громадян». Вказали, що рапорт ОСОБА_1 від 16.08.2023 був адресований командиру військової частини НОМЕР_2 , а не НОМЕР_1 , тому рапорт залишений без розгляду.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 згідно наказу командира частини №216 від 08.04.2023, є учасником бойових дій.
При цьому, у матеріалах справи наявна довідка військової частини НОМЕР_2 від 01.05.2023, згідно якої молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 (а.с.63зв.).
У військовому квитку позивача наявний запис про найменування військової частини - НОМЕР_2 , який було перекреслено із зазначенням військової частини НОМЕР_1 , датою вказано - 04.08.2023.
Як вбачається з матеріалів справи, у військовій частині НОМЕР_1 зареєстровано рапорт ОСОБА_1 від 16.08.2023, адресований командиру військової частини НОМЕР_2 (а.с.56). У рапорті висловлено прохання направити на терміновий огляд ВЛК, у зв'язку із суттєвим погіршенням здоров'я. До рапорту додано копію військового квитка; копію виписки з хірургічного відділення від 10.11.2022; копію довідки ВЛК від 10.11.2022 №1599; копію консультації лікаря від 21.12.2022; копію консультативного висновку з військової частини від 17.02.2023 №5624; копію форми 100 №12099; копію форми 100 №16374 від 14.05.2023; копії огляду та консультацій тощо. Тут же зазначено про наявність у позивача ознак астено-неврологічного стану, посттравматичного синдрому, церебрастенічного синдрому, у зв'язку із чим, на його думку, кваліфікація та призначення лікування має бути переглянуте для збереження здоров'я та безпеки оточуючих.
Також, як видно із поданого відповідачем примірника направлення військової частини НОМЕР_3 від 28.09.2023 (а.с.74) та медичної карти стаціонарного хворого №4087 (а.с.73), молодшого сержанта ОСОБА_1 направлено на стаціонарне лікування до Дніпровської клінічної лікарні на ЗТ філії ЦОЗ АТ «Укрзалізниця».
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.
За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як закріплено у пункті 115 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов'язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення (пункт 117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).
За нормами пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 № 124 рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
За змістом частини першої статті 20 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Так, статтею 11 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» встановлено обов'язок військовослужбовця беззастережно виконувати накази командирів (начальників).
За нормами статті 12 названого Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Згідно зі статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Статтею 59 цього Статуту передбачено обов'язок командира знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями.
За положеннями статті 233 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України збереження і зміцнення здоров'я, фізичний розвиток військовослужбовців - важлива і невід'ємна частина їх підготовки до виконання військового обов'язку. Піклування командира (начальника) про здоров'я підлеглих є одним з основних його обов'язків у діяльності щодо забезпечення постійної бойової готовності військової частини (підрозділу).
За нормами статті 254 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (Положення №402).
У відповідності до пункту 1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Медичний огляд проводиться військово-лікарською комісією з метою визначення придатності, зокрема: до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю.
За визначенням у пункті 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України, учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерелами електромагнітних полів, лазерного випромінювання, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
Згідно із пунктом 6.1 Положення №402 направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням. Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров'я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.
За приписами пункту 6.4 Положення №402 у разі виявлення під час обстеження або лікування у закладі охорони здоров'я (установі) у військовослужбовця захворювання, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють непридатність до військової служби, ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника (керівника) закладу охорони здоров'я (установи) на підставі подання начальника (керівника) лікувального відділення, в якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис у медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом начальника (керівника) закладу охорони здоров'я (установи).
На підставі з'ясованих у справі обставин і наведених правових норм, суд приходить до таких висновків.
Суд зазначає, що законодавцем наразі не деталізовано процедуру подачі і розгляду рапортів військовослужбовцями.
При цьому, проходження військової служби та зайняття військовослужбовцями відповідних посад залежить саме від їх стану здоров'я, який визначається на підставі медичного огляду військово-лікарською комісією; а за результатами проходження медичного огляду уповноваженою військово-лікарською комісією приймається постанова, в якій, зокрема, зазначається ступінь придатності військовослужбовця до військової служби.
Тобто, право військовослужбовця на проходження військово-лікарської комісії за наявності достатніх підстав, а також ініціювання цих питань та подання рапортів з питань, що виникають під час проходження військової служби, є безумовним.
Тому командир військової частини за результатами розгляду рапорту (заяви) військовослужбовця, зобов'язаний протягом місяця розглянути рапорт (заяву) військовослужбовця та надати відповідь по суті порушених питань.
Суд констатує, що відповідач формально підійшов до вирішення ситуації, яка склалася. Так, ОСОБА_1 спочатку проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , у подальшому фактично у військовій частині відповідача, при цьому така зміна мала місце у серпні 2023 року, коли і направлявся відповідний рапорт.
При цьому, відповідач на час отримання рапорта знав про перебування позивача уже у списках військової частини НОМЕР_1 .
Дійсно, із наданого примірника направлення від 28.09.2023, видно, що позивач направлявся стаціонарне лікування.
У той же час, у рапорті від 16.08.2023 ОСОБА_1 ставив питання саме про направлення на військово-лікарську комісію для проведення медичного огляду з метою з'ясування придатності до військової служби і доказів вирішення цього питання - немає.
За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому, залишення рапорту без розгляду у випадку, який розглядається, не відповідає наведеним положенням статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідач достеменно знав про зміну військової частини позивачем, а також ознайомився зі змістом викладених у рапорті питань, був обізнаний про факт погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 і саме у компетенції відповідача було вирішення питання про направлення на військово-лікарську комісію.
Залишення ж без розгляду відповідного рапорту є надмірним формалізмом і не відповідає суті і меті закріпленого права на подання рапорту, до того ж зважаючи і на обов'язок командира знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями, а також піклуватися про здоров'я підлеглих, що закріплений у Статуті внутрішньої служби ЗСУ.
Тому, оскільки командир чи уповноважені представники відповідача не розглянули по суті рапорт позивача про його направлення на військово-лікарську комісію та не прийняли жодного рішення за результатами його розгляду, суд приходить до висновку про протиправну бездіяльність військової частини у цій частині, а також необхідність зобов'язати відповідача розглянути відповідний рапорт.
Стосовно позовних вимог в частині ненаправлення на медичний огляд та зобов'язання направити на медичний огляд для встановлення придатності до військової служби, то, по-перше, вони є похідними від питання розгляду по суті рапорту, а рішення про направлення на відповідний огляд є дискреційними повноваженнями відповідача і буде прийматися після розгляду рапорту. Тому у цій частині позов задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльності по невжиттю заходів із направлення ОСОБА_1 на оперативне лікування, то, як встановлено у ході судового розгляду, відповідачем направлено позивача на стаціонарне лікування, тому і у цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Крім того, у позовній заяві висловлено прохання позивача (яке суд розцінює як клопотання, а не як окрему позовну вимогу) про зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За правилами частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду, та має застосовуватися у виключних випадках.
При цьому, підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Ураховуючи викладене, суд уважає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про можливість ухилення відповідачем від виконання цього судового рішення, а тому підстави для встановлення судового контролю відсутні.
За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої цієї ж статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: у частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду рапорту позивача про направлення на проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби та зобов'язання розглянути відповідний рапорт від 16.08.2023 про направлення на проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності військової служби.
Позивач звільнений від сплати судового збору за звернення до суду із цим позовом, докази понесення учасниками справи інших судових витрат - відсутні, тому судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 16.08.2023 про направлення на проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) від 16.08.2023 про направлення на проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.