05 вересня 2024 року № 640/38274/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), які полягають у присвоєнні листу Відділу організаційної роботи, документування та контролю Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 18.08.2021 № ПІ-Ч-11-13/474 за підписом в.о. начальника цього відділу Оксани Малежик в якості його вихідного реєстраційного індексу вхідного реєстраційного індексу іншого службового документа, а саме: запиту на інформацію позивача від 12.08.2021 № ПІ-Ч-11-13/474;
- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), які полягають у невнесені до документаційного фонду Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відповіді на запит позивача від 12.08.2021 № ПІ-Ч-11-13/474, яку оформлено листом Відділу організаційної роботи, документування та контролю Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 18.08.2021 № ПІ-Ч-11-13/474 за підписом в.о. начальника цього відділу Оксани Малежник;
- визнати протиправною відмову Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 18.08.2021 № ПІ-Ч-11-13/474 у задоволенні пункту 2 запиту на інформацію позивача від 12.08.2021 № ПІ-Ч-11-13/474;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) повторно розглянути запит на інформацію позивача від 12.08.2021 за № ПІ-Ч-11-13/474.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2022 позов повернуто позивачу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2023 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2022, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Колесніковій І.С.
Ухвалою суду від 18.05.2023 прийнято до провадження адміністративну справу та вирішено її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем порядку розгляду запиту на публічну інформацію позивача.
Відповідачем заперечено позовні вимоги позивача у наданому суду відзиві на позовну заяву.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.08.2021 на адресу відповідача надійшов запит на інформацію ОСОБА_1 на підставі частини 2 статті 34 Конституції України та статей 5, 13, 19-22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», з проханням надати засвідчені у порядку встановленому законодавством копії документів у паперовій та електронній формі:
- цей запит на інформацію з відміткою розпорядника інформації про його реєстрацію відповідно до вимог частини другої статті 16 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
- наказ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яким визначено осіб, відповідальних за розгляд запитів розпорядником інформації.
Відділом організаційної роботи, документування та контролю Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було розглянуто запит на інформацію від 12.08.2021, який зареєстровано 12.08.2021 за № Щ-Ч-11-13/474.
За результатами розгляду направлено належним чином засвідчену копію запиту на інформацію від 12.08.2021 та повідомлено, що у Центральному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Київ) наказ, яким визначено відповідальних осіб за розгляд запитів розпорядником інформації, відсутній.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI) визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь- якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом № 2939-VI. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (стаття 1 Закону № 2939-VI).
Згідно зі статтею 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання. Розпорядники інформації зобов'язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах. Публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення. Будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, у тому числі в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих даних з обов'язковим посиланням на джерело отримання такої інформації (пункти 1, 2 статті 10-1 Закону № 2939-VI).
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до статті 21 Закону № 2939-VI інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.
Суд звертає увагу на те, що оскільки у листі-відповіді відповідача позивачу було прямо повідомлено про відсутність у відповідача запитуваного наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яким визначено осіб, відповідальних за розгляд запитів розпорядником інформації, вбачається, що відповідачем надано вичерпну відповідь за запит ОСОБА_1 в цій частині.
Відповідно до пункту 33 розділу II «Інструкції з діловодства у Центральному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Київ)» затвердженою наказом ЦМУ МЮ (м. Київ) від 25.09.2020 № 1151/6, при реєстрації вихідних документів (листів-відповідей) реєстраційний індекс складається з вхідного індексу (який було присвоєно при реєстрації документа).
Отже, лист-відповідь за № ПІ-Ч-11-13/474 від 18.08.2021, підписаний в.о. начальника відділу Оксани Малежик, зареєстровано за умовним номером та датою фактичного підписання документа. Тобто всі елементи листа-відповіді, що застосовуються в установі відповідача, не порушені і документ вважається офіційним листом та має юридичний статус.
Додатково суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 надана відповідь від 18.08.2021 за № ПІ-Ч-11-13/473 щодо розпорядчого акту, яким визначено норму про те, що вхідний реєстраційний номер запиту на інформацію повинен збігатися з вихідним реєстраційним номером листа-відповіді на такий запит.
Щодо питання невнесення до документаційного фонду Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відповіді на запит ОСОБА_1 від 12.08.2021 № ПІ-Ч-11-13/474, яку оформлено листом Відділу організаційної роботи, документування та контролю Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 18.08.2021 № ПІ- Ч-11-13/474 за підписом в.о. начальника цього відділу Оксани Малежик, суд зазначає таке.
Як зазначив відповідач, всі документи що мають постійний або тривалий (понад 10 років) та тимчасовий термін зберігання і створюються під час діяльності в установі відносяться до документаційного фонду ЦМУ МЮ (м. Київ).
Строки зберігання документів, зазначені у номенклатурі справ 2021 року затвердженої начальником Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15.02.2021 № 11-54, яка схвалена протоколом засідання експертної комісії ЦМУ МЮ (м. Київ) від 17.02.2021 № 33/11-21 та погодженої Протоколом засідання експертно-перевірною комісією Державного архіву міста Києва від 13.04.2021 № 01-03.
В свою чергу, лист-відповідь відповідача було відскановано та прикріплено до реєстраційної картки запиту в СЕД АСКОД, та сформований у справу 11-13 «Звернення (запити) про отримання публічної інформації та відповіді на них» з терміном зберігання 5 років, відповідно до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 12.04.2012 № 578/5.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.
Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних дій на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані дії відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, місто Київ, провулок Музейний, будинок 2-Д; код ЄДРПОУ: 43315602) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.