05 вересня 2024 року Справа № 280/6175/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькі області № 00039670709 від 04 квітня 2024 року.
В обґрунтування позову зазначено наступне. Зі змісту наказу на проведення перевірки (з яким ознайомлено під час проведення перевірки) неможливо встановити, що саме слугувало підставою для призначення такої перевірки. Позивач просить врахувати, що приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, податковий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми ПК України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків, але, при цьому, відповідач жодним чином не обґрунтував та не навів доказів, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього підприємства. Відтак, позивач вважає, що призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача здійснено протиправно. При цьому, на думку позивача, такі допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення та проведення фактичної перевірки позивача призводять до відсутності правових наслідків такої, що є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування рішення, прийнятого за її результатами. Вказує, що порушення, зазначені в акті фактичної перевірки, встановлені не в порядку і не у спосіб, що передбачений законом, окрім того не відповідають дійсності. Окрім того, зазначає, що спірне податкове повідомлення -рішення прийняте з грубим порушенням норм чинного законодавства, ґрунтується на упереджених та безпідставних висновках, що були зроблені ДПС під час перевірки та є таким, що підлягає скасуванню. На підставі викладеного просить задовольнити даний позов повністю. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 08 липня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач не погодився із заявленими позовними вимогами, 19 липня 2024 року подав до суду відзив на позов, у якому зазначає, що в ході фактичної перевірки кіоску, належному ФОП ОСОБА_2 , встановлено: проведення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операції на суму 81 грн.; не застосування реєстратора розрахункових операцій при проведенні розрахункових операцій на суму 211,91 грн.; не застосування реєстратора розрахункових операцій при проведенні розрахункових операцій , з застосуванням спеціальних платіжних засобів, на загальну суму 370,00 грн, без урахування проведеної розрахункової операції; не подання до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстратора розрахункових операцій або в пам'яті модемів; порушення ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку поварих запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 20 109,00 грн.; проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій із порушенням використання режиму попереднього програмування без зазначення коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЄД , найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості для підакцизних товарів; в порушення пункту 85.2 статті 85 ПКУ посадовими особами контролюючого органу не надано до перевірки всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки за перевіряемий період, а саме не надано до перевірки книгу обліку доходів і витрат. Виявлені порушення стали підставою для застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", та винесення спірного податкового повідомлення-рішення. Доводячи їх правомірність, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
Наказом заступника начальника ГУ ДПС у Запорізькій області «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) від 28 лютого 2024 року за № 341-п наказано провести з 1 березня 2024 року тривалістю не більше 10 діб фактичну перевірку кіоску у складі зупинкового комплексу за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_2 за період з 01 жовтня 2023 року по день закінчення фактичної перевірки з метою дотримання норм законодавства, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі підакцизними товарами; вимог законодавства, яке регулює ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами); з питань цін та ціноутворення, а також дотримання вимог та інших нормативно-правових актів, що регулюють обіг підакцизних товарів в Україні.
На підставі вищезазначеного наказу ГУ ДПС у Запорізькій області провела фактичну перевірку кіоску, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , суб'єкт господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 , про що складено акт від 08 березня 2024 року № 2122/08/01/07/09/3095306533.
За змістом Акту перевірки в ході перевірки встановлено порушення:
- проведення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операції, а саме : при продажу 1 пачки цигарок «Бонд Блю» за ціною 81 грн., реєстратора розрахункових операцій застосовувався та розрахунковий документ встановленої форми на суму 81 грн. не видавався;
- перевіркою встановлено не застосування реєстратора розрахункових операцій при проведенні розрахункових операцій на суму 211,91 грн., а саме: згідно опису наявності готівки на місці проведення розрахунків сума готівкових коштів склала 9 565,00 грн, при цьому згідно Х звіту по РРО сума готівкових коштів склала 9 353,09 грн. Таким чином, встановлено не застосування реєстратора розрахункових операцій при проведенні розрахункових операцій на суму 211,91 грн.;
- не застосування реєстратора розрахункових операцій при проведенні розрахункових операцій , з застосуванням спеціальних платіжних засобів, на загальну суму 370,00 грн, без урахування проведеної розрахункової операції , а саме: згідно Х балансу платіжного терміналу № 2Р507001, через даний платіжний термінал станом на 15-50 04 березня 2024 року проведені безготівкові розрахунки в сумі 451,00. Відповідно до наданого Х звіту реєстратора розрахункових операцій (з фіскальним номером 3000519186) станом на 15-50 04 березня 2024 року безготівкові розрахунки проведені через спеціальний платіжний засіб становлять 0,00 грн.;
- не подання до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків , які містяться на контрольній стрічі в пам'яті реєстратора розрахункових операцій або в пам'яті модемів , які до них приєднані , та щоденно створювати у паперовій та/або електронній формі реєстраторами розрахункових операцій фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій. Фіскальний звітній чек за 01 жовтня 2023 року №1424 роздруковано 02 жовтня 2023 року;
- порушення ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку поварих запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 20 109,00 грн. Під час перевірки знято фактичні залишки товарних запасів та складено відомість ТМЦ, яку підписано продавцем ФОП ОСОБА_2 ОСОБА_3 . Документи на товар , який реалізується в кіоску , та підтверджують його походження , та оприбуткування , згідно відомості ТМЦ станом на 15 годину 50 хвилин 04 березня 2024 року в кіоску за адресою АДРЕСА_3 відсутні. В результаті чого порушено ведення в порядку , встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 20 109,00 грн. Пояснення продавця додаються.
- проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій із порушенням використання режиму попереднього програмування без зазначення коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЄД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості для підакцизних товарів, а саме 01 жовтня 2023 року згідно фіскального чеку №23923 було реалізовано 26 пляшок пива «Київське» ємністю 0,6 л. за ціною 21,00 грн. на загальну суму 546,00 грн. без зазначення у фіскальному чеку коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЄД;
- в порушення пункту 85.2 статті 85 ПКУ посадовими особами контролюючого органу не надано до перевірки всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки за перевіряемий період, а саме не надано до перевірки книгу обліку доходів і витрат.
На підставі Акту фактичної перевірки від 08 березня 2024 року за №2122/08/01/07/09/3095306533, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було прийнято податкове повідомлення - рішення від 04 квітня 2024 року №00036970709 на загальну суму штрафної (фінансової) санкції 25 800,00 грн.
Не погодившись із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.3. пункту 75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Пунктом 80.1 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Із змісту пункту 81.1 статті 81 ПК України слідує, що в наказі про проведення перевірки повинні зазначатися, серед іншого, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Отже, ПК України закріплює таку обов'язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Підстави проведення фактичної перевірки передбачено статтею 80 ПК України.
Так, відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.
У зазначеній постанові суду Судова палата також акцентувала увагу на застосовності у спорах цієї категорії висновків Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Судова палата звернула увагу на наявність істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
В свою чергу, Верховний Суд вказує, що правовий аналіз пункту 80.2 статті 80 ПК України свідчить про те, що здебільшого підстави, передбачені у відповідних підпунктах цієї норми, встановлюють лише єдину передумову для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків вимог законодавства у певній сфері, яка і є фактичною підставою для проведення перевірки.
Однак, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України таких встановлює дві: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.
Саме тому цей підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України має істотну особливість у його застосуванні порівняно з іншими підпунктами цієї норми, яка і зумовлює висновок про те, що саме лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у рішенні про проведення перевірки не є мінімально достатнім обсягом інформації, яка має відображатися у наказі відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.
В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновок, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов'язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.
Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.
Судова палата у постанові від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23 вказала, що не може не погодися з тим, що розкриття змісту та деталізації фактичної обставини, яка стала приводом для прийняття рішення про проведення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (до прикладу, щодо якого саме факту отримана інформація або ж у якій сфері можливі порушення, їх характер і докази на підтвердження) відповідала б більш високим стандартам правової визначеності та більш повно б забезпечувала розуміння суб'єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення.
Водночас, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, підставою для визнання наказів контролюючого органу або наслідків його реалізації протиправними є не будь-які недоліки, а лише ті, які є істотними і суттєво вплинули на реалізацію прав платника податків. Відсутність детальної конкретизації підстав перевірки не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Здійснюючи розгляд конкретної справи та оцінюючи обставини, підстави позову, суд не позбавлений можливості встановити та перевірити дійсну наявність або відсутність підстав для призначення фактичної перевірки згідно з наказом, у якому відображено мінімально допустимий обсяг інформації.
Судом встановлено, що підставою для проведення фактичної перевірки визначено підпункт 80.2.5, пункту 80.2 статті 80 ПК України а також доповідну записку начальника управління - начальника відділу позапланових перевірок ризикових платників Головного управління ДПС у Запорізькій області Монастирської Вікторії від 27 лютого 2024 року № 759ВН.
Розглянувши вищезазначену доповідну записку судом встановлено, що листами ДПС України від 23 січня 2024 року № 2024/7/99-00-07-04-02-07, від 13 лютого 2024 року № 3758/7/99-00-07-04-02-07 відповідача повідомлено про можливі порушення законодавства, контроль за якими покладено на контролюючі органи, зокрема, стосовно суб'єктів господарювання, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.
Пропозиція, яка була висловлена у цій доповідній записці, полягала в необхідності проведення фактичної перевірки об'єкта торгівлі, які належать ФОП ОСОБА_2 , за адресою:
- АДРЕСА_4 , кіоск;
- АДРЕСА_5 , кіоск;
- Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Глазунова, кіоск.
Тобто, у наказі №341-П від 28 лютого 2024 року, поряд із покликанням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, зазначено достатню підставу для призначення та проведення фактичної перевірки.
Отже, у спірному випадку не встановлено обставин, які б свідчили про незаконність призначення фактичної перевірки позивача.
За наслідками проведення фактичної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» № 00039670709 від 04 квітня 2024 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 25 8000,00 грн.
З приводу встановлених ГУ ДПС у Запорізькій області порушень суд зазначає наступне.
правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР)
Відповідно до пунктів 1,2,11 частини 1 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);
7) подавати до контролюючих органів звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку;
11) проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування товарів (послуг) (із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості;
12) вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Пунктом 2 Розділу III Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов'язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України 21 січня 2016 року № 13 (далі - Положення № 13) визначено, що фіскальний касовий чек видачі коштів (далі - видатковий чек) - розрахунковий документ/електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій під час проведення розрахунків у разі видачі коштів покупцеві під час повернення товару, рекомпенсації послуги, прийнятті цінностей під заставу та в інших випадках. Фіскальний касовий чек видачі коштів за формою № ФКЧ-2 наведений в додатку 2 до цього Положення.
Зокрема, видатковий чек має містити обов'язкові реквізити (окрім іншого): код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, а також цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством).
Так, за вимогами зазначеного положення, у разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотриманні сфери його призначення, такий документ не приймається як розрахунковий.
Нормами Закону №265/95-ВР та Положення № 13, які діють з 01 серпня 2020 року встановлено вимоги щодо роботи РРО та реквізитів, які повинні бути зазначені в розрахункових документах.
Згідно із пунктом 1 статі 17 Закону №265/95-ВР у разі встановлення непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Відповідно до пункту 10 Прикінцевих положень Закону №265/95-ВР тимчасово, до 01 січня 2021 року, санкції, визначені пунктом 1 статті 17 цього Закону, застосовуються в таких розмірах: 10 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 50 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Пунктом 7 статі 17 Закону №265/95-ВР визначено, у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості застосовуються фінансові санкції у таких розмірах триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» від 20 вересня 2019 року № 128-ІХ, який набрав чинності з 01 серпня 2020 року, внесені зміни до підпунктів 1, 2, 11 статті 3 та статті 17 Закону №265/95-ВР в частині вимог до роботи РРО та необхідності зазначення відповідних реквізитів в розрахункових документах.
Також були відповідні зміни внесені до Положення № 13. Відтак, з дати набрання чинності вказаними нормативними актами - вони підлягають до застосування.
Суд зазначає, що з урахуванням Акту та доданого до нього документів вбачається, що при продажі 1 пачки цигарок «Бонд Блю» за ціною 81 грн., розрахунковий документ встановленої форми на суму 81 грн. позивачем не видавався. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Окрім того, при проведенні розрахункових операцій на суму 211,91 грн. позивачем не застосовано реєстратор розрахункових операцій при проведенні розрахункових операцій на суму 211,91 грн., оскільки згідно опису наявності готівки на місці проведення розрахунків сума готівкових коштів склала 9 565,00 грн, при цьому згідно Х звіту по РРО сума готівкових коштів склала 9 353,09 грн.
Також, судом встановлено, що позивачем застосовано реєстратор розрахункових операцій при проведенні розрахункових операцій, з застосуванням спеціальних платіжних засобів, на загальну суму 370,00 грн, без урахування проведеної розрахункової операції, оскільки згідно Х балансу платіжного терміналу № 2Р507001, через даний платіжний термінал станом на 15-50 04 березня 2024 року продавцем проведені безготівкові розрахунки в сумі 451,00 грн. та відповідно до наданого Х звіту реєстратора розрахункових операцій (з фіскальним номером 3000519186) станом на 15-50 04 березня 2024 року безготівкові розрахунки проведені через спеціальний платіжний засіб становлять 0,00 грн.
Також, судом встановлено, що 01 жовтня 2023 року згідно фіскального чеку №23923 позивачем було реалізовано 26 пляшок пива «Київське» ємністю 0,6 л. за ціною 21,00 грн. на загальну суму 546,00 грн. без зазначення у фіскальному чеку коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЄД, що у свою чергу свідчить про проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій із порушенням використання режиму попереднього програмування без зазначення коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЄД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості для підакцизних товарів, що свідчить про недотримання позивачем вимог чинного законодавства.
Отже, матеріалами справи підтверджено і не спростовано позивачем, що позивачем не проведено розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій, а розрахункові документи зазначені в акті перевірки, вимогам Закону №265/95-ВР та Положення № 13 не відповідали, за що і було застосовано штрафну санкцію, що на переконання суду є правомірним.
При цьому, на спростування висновків відповідача, викладених у Акті, позивачем до суду надано ряд видаткових накладних та інших документів, які контролюючому органу під час проведення фактичної перевірки не надавались. А відтак, суд не може надати їм правову оцінку, оскільки оскаржуване в даній справі податкове повідомлення - рішення приймалось без їх врахування.
Також, згідно листа ГУ ДПС у Запорізькій області «Про надання документів», доданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що первинні документи на товар позивачу необхідно було надати у строк до 05 березня 2024 року 10 год. 00 хв.
В той же час ані доказів направлення на адресу відповідача первинних документів на товар, ані доказів їх вручення уповноваженій особі відповідача до суду не надано.
Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем у строк, встановлений листом та до ухвалення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення було одержано від позивача первинні документи на товар.
Стосовно доводів позивача, що відповідачем неправомірно до порушення на суму 81 грн. застосовано штраф у розмірі 100% вартості проданого товару, а на суму 211,91 грн. - 150%, що на думку позивача свідчить про повторність застосування до нього штрафних санкцій, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вчинене вперше, застосовується штраф у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг), а за кожне наступне вчинене порушення - 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг). Враховуючи, що в ході перевірки встановлено більше ніж одне порушення, відповідачем правомірно застосовано штраф у розмірі 150 відсотків вартості проданих з порушеннями за повторне/повторні порушення.
Крім того, суд відхиляє аргументи позивача з приводу того, що норми податкового кодексу не містять положень щодо можливості використання контролюючим органом в ході проведення фактичної перевірки даних баз електронних копій розрахункових документів платника податків за минулі періоди. При цьому, слід зазначити, що відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків (окрім іншого) є - податкова інформація (пункту 83.1.2 статті 83 ПК України).
Згідно статті 72 Податкового Кодексу України збір податкової інформації для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів. Для цілей цього підпункту терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Отже, податкова інформація зазначена в статті 83 ПК України є належним доказом та може бути підставою для висновків під час проведення документальної перевірки, а твердження позивача з даного приводу є безпідставними.
Суд при прийнятті рішення, також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників), сформовану, зокрема у справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язує з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Отже, наведені правові норми дають підстави вважати, що суб'єкт господарювання мав перевірити відповідність та наявність всіх обов'язкових реквізитів розрахункових документів, як цього вимагають норми податкового законодавства та Положення №13 при здійсненні відповідних розрахункових операцій.
Відтак, суб'єкти господарювання, які здійснюють продаж алкогольних напоїв чи тютюнових виробів в готівковій та/або в безготівковій формі, зобов'язані, з урахуванням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", проводити розрахункові операції через РРО та/або через програмні РРО із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку, зокрема відображати у чеках РРО/ПРРО реквізити марок акцизного податку (серія та її номер).
Згідно статті 72 Податкового Кодексу України збір податкової інформації для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів. Для цілей цього підпункту терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Отже, податкова інформація зазначена в статті 83 ПК України є належним доказом та може бути підставою для висновків під час проведення документальної перевірки, а твердження позивача з даного приводу є безпідставними.
Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2021 року № 496 (далі - Порядок № 496), визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону № 265/95-ВР зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого ФОП.
Облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми ведення обліку товарних запасів (далі - Форма обліку) інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку (пункт 1 розділу II Порядку № 496).
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Також згідно з положеннями пункту 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з пунктом 85.4 статті 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Статтею 20 Закону № 265/95-ВР встановлено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Отже, облік товарних запасів, здійснення продажу лише тих товарів, що відображені в такому обліку є обов'язком суб'єкта господарювання відповідно до пункту 12 частини першої статті 3 Закону № 265/95-ВР, а стаття 20 цього Закону передбачає санкцію, що може бути застосована до суб'єкта господарювання в тому випадку, коли ця особа реалізує товари, які не обліковані у встановленому порядку, так і в разі ненадання суб'єктом господарювання під час перевірки документів, що підтверджують облік товарів, які знаходяться у місці продажу/господарському об'єкті.
Як встановлено судом, відповідно до Акту уповноваженими особами відповідача встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме документи на товар , який реалізується в кіоску , та підтверджують його походження , та оприбуткування , згідно відомості ТМЦ станом на 15 годину 50 хвилин 04 березня 2024 року в кіоску за адресою АДРЕСА_3 відсутні.
На підставі зазначених сум перевіркою встановлено, що залишок товарних запасів за місцем продажу становить 20 109,00 грн.
Суд зазначає, що стаття 20 Закону № 265/95-ВР встановлює санкцію до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Суд зауважує, що підставою для застосування штрафних санкцій за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є встановлений факт наявності товарів в місцях їх реалізації та/або зберігання, які не обліковані у встановленому порядку, тобто виявлення товарів у надлишку (перевищення кількості товару в наявності над облікованим товаром). При цьому, застосування вказаної санкції можливе до суб'єкта господарювання, яке не облікувало товар та реалізувало його.
Судом встановлено, що до висновку про порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації податковий орган дійшов виключно виходячи з арифметичних вирахувань залишків товару, наявних у кіоску під час перевірки, оскільки документів, на підставі яких контролюючий орган міг здійснити співставлення між даними обліку позивача та фактичними залишками товару у кіоску позивачем під час проведення перевірки не надавалось.
Таким чином, податковий орган не міг дослідити документи, які надавались позивачем під час проведення перевірки, у зв'язку із чим висновки, зазначені у акті фактичної перевірки про порушення позивачем вимог чинного законодавства є правомірними.
Також, суд враховує, що під час проведення фактичної перевірки уповноваженими особами відповідача знято фактичні залишки товарних запасів та складено відомість ТМЦ, яку підписано продавцем ФОП ОСОБА_2 ОСОБА_3 . При цьому, як зазначалось раніше, документи на товар, який реалізується в кіоску, та підтверджують його походження, та оприбуткування, згідно відомості ТМЦ станом на 15 годину 50 хвилин 04 березня 2024 року в кіоску за адресою АДРЕСА_3 були відсутні.
З огляду на вказане, контролюючий орган дійшов правомірного висновку щодо порушення позивачем ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 20 109,00 грн.
Окрім того, з урахуванням положень пункту 3 статті 7 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані подавати до контролюючих органів звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку.
Суб'єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі), повинні подавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані.
Як свідчать матеріали справи, позивач в своїй діяльності використовував реєстратор розрахункових операцій DATECS MP-01.
При цьому, в матеріалах справі відсутні технічні характеристики вищезазначеного реєстратора розрахункових операцій, з яких вбачалось би, що формування та передача електронних копій розрахункових документів і фіскальних чеків здійснюється автоматично.
Також, суд зазначає, що Законом №265/95-ВР на суб'єктів господарювання покладено обов'язок щодо передачі до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані.
З огляду на вказане, суд відхиляє доводи позивача з приводу відсутності підстав для передачі до контролюючих органів розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані.
Зважаючи на викладене, Головне управління ДПС у Запорізькій області діяло відповідно до норм чинного законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстави для їх скасування відсутні.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на той факт, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 241-246 262 КАС України, суд-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 05 вересня 2024 року.
Суддя Д.В. Татаринов