05 вересня 2024 року Справа № 280/1897/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Національного університету оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Національного університету оборони України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ начальника Національного університету оборони України (по особовому складу) від 16.01.2024 №6 про звільнення з військової служби полковника ОСОБА_1 ;
зобов'язати відповідача поновити позивача на військовій службі, починаючи з 23.01.2024;
стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що позивач проходив військову службу в Національному університеті оборони України. Згідно свідоцтва про хворобу №1625 від 22.12.2023 позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби. Згідно з витягом з наказу начальника Національного університету оборони України від 16.01.2024 №6 позивача звільнено з військової служби у відставку за станом здоров'я. З 23.01.2024 позивача виключено зі списків особового склдау університету, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із зазначеним наказом від 16.01.2024 №6 позивач ознайомився 26.01.2024. Позивач не погоджується з наказом №6 від 16.01.2024. Позивач зазначає, що до звільнення з військової служби обіймав посаду старшого наукового співробітника, тобто, позивач володіє спеціальними знаннями в науковій сфері, які є особливо важливими для Держави, в тому числі - під час дії воєнного стану. Позивач вважає, що його звільнено з військової служби без дотримання вимог пункту 240 Положення №1553/2008, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду. Просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 05 березня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 280/1897/24.
Ухвалою суду від 02 квітня 2024 року розгляд адміністративної справи № 280/1897/24 продовжено за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 18 квітня 2024 року.
Ухвалою суду від 04 квітня 2024 року клопотання представника відповідача - задоволено. Представнику відповідача забезпечено проведення підготовчого засідання 18 квітня 2024 року о 15 год. 30 хв. по справі №280/1897/24 з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 18 квітня 2024 року у задоволенні клопотання представника позивача про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті - відмовлено. Відкладено підготовче засідання в адміністративній справі № 280/1897/24 на 02 травня 2024 року.
Ухвалою суду від 25 квітня 2024 року клопотання представника відповідача - задоволено. Представнику відповідача забезпечено проведення підготовчого засідання 02 травня 2024 року о 12 год. 00 хв. по справі №280/1897/24 з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 02 травня 2024 року у задоволенні клопотання представника Національного університету оборони України про об'єднання в одне провадження адміністративних справ №280/1897/24 та №280/1864/24 - відмовлено.
02 травня 2024 року оголошено перерву у підготовчому засіданні до 17 травня 2024 року.
Ухвалою суду від 17 травня 2024 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 280/1897/24 строком на 30 (тридцять) днів. Підготовче засідання по справі відкладено. Наступне підготовче засідання призначено на 30 травня 2024 року.
Ухвалою суду від 30 травня 2024 року закрито підготовче провадження у справі №280/1897/24. Призначено справу до судового розгляду по суті на 25 липня 2024 року.
Ухвалою суду від 03 червня 2024 року виправлено допущену в ухвалі Запорізького окружного адміністративного суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду 30 травня 2024 року у справі №280/1897/24 описку. Абзац другий резолютивної частини ухвали викладено наступним чином: «Призначити справу до судового розгляду по суті на 23 липня 2024 року, яке відбудеться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 65-в, у залі судових засідань №7 об 11 год. 00 хв.».
Ухвалою суду від 23 липня 2024 року клопотання представника Національного університету оборони України - задоволено. Відкладено судове засідання в адміністративній справі №280/1897/24 на 08 серпня 2024 року.
Ухвалою суду від 08 серпня 2024 року відкладено судове засідання в адміністративній справі №280/1897/24 на 29 серпня 2024 року.
29 серпня 2024 року від представника позивача надійшла заява (вх. №40283) про розгляд справи в письмовому провадженні. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у поданому до матеріалів адміністративної справи відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що як вбачається із наданого свідоцтва про хворобу № 1625 від 22.12.2023 (вх. №7257 від 22.12.2023) у позивача були всі наявні підстави для звільнення із військової служби з виключенням із військового обліку. 02 січня 2024 року, на виконання вимог пункту 233 Положення № 1153/2008, позивачем особисто подано рапорт про звільнення з доданими до нього документами, що підтверджують підстави на звільнення з військової служби. На виконання вимог 236, 240 Положення № 1153/2008, 02 січня 2024 року та 11 січня 2024 року керівництвом університету з позивачем були проведені бесіди з питань звільнення позивача. Як вбачається із вказаних аркушів бесід та враховуючи поданий позивачем рапорт на звільнення із військової служби, позивач висловив своє бажання звільнитися з військової служби у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров'я) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII. Також під час бесіди з позивачем, останньому було роз'яснено, які пільги та переваги він має, роз'яснено положення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині, що стосується соціального і правового захисту військовослужбовців, які підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я та доведено вислугу років військової служби календарну та пільгову. З аркушами бесід позивач ознайомився особисто, заперечень щодо розрахунку вислуги років військової служби та порядку звільнення позивачем висловлено не було, що підтверджується особистим підписом позивача на аркушах бесід. Таким чином, позивача було звільнено та виключено із списків особового складу університету правомірно, у спосіб та порядок передбачений чинним законодавством України. Крім того зазначено, що враховуючи положення вказаної статті КАС України, останнім днем звернення позивача до суду є 23.02.2024. Натомість позовна заява датована представником позивача - 26.02.2024. Згідно з трекінгом відстеження відправлень АТ «Укрпошта» (додається до матеріалів справи) відправлено представником позивача - 27.02.2024, що є порушенням вимог статті 122 КАС в частині строків звернення до адміністративного суду, встановлених цим Кодексом. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У додаткових поясненнях представник позивача зазначив, що станом на дату звільнення позивача з військової служби (23.01.2024) до набуття позивачем права на пенсію за вислугу років залишилося менш як шість місяців. Позивач до звільнення з військової служби обіймав посаду старшого наукового співробітника, тобто, позивач володіє спеціальними знаннями в науковій сфері, які є особливо важливими для Держави, в тому числі - під час дії воєнного стану. З урахуванням викладених обставин, позивач вважає, що відповідач під час звільнення позивача з військової служби, мав діяти у спосіб, передбачений пунктом 5 статті 1 Закону № 1763, а саме: зарахувати позивача (на період до набуття ним 25 років вислуги та права на пенсію за вислугу років), у розпорядження відповідного командира (начальника) із збереженням щомісячного грошового забезпечення за останньою штатною посадою. Позивач вважає, що звільнення його з військової служби менше ніж за шість місяців до набуття права на пенсію за вислугу років, без надання можливості продовжити проходження військової служби або бути зарахованим у розпорядження суперечить принципу верховенства права, закріпленому в статті 8 Конституції України, та суттєво звужує право позивача на соціальний захист як особи, звільненої з військової служби.
16 травня 2024 року до суду надійшла заява про виклик свідка, в якій представник позивача просить суд викликати в судове засідання у справі № 280/1897/24 в якості свідків наступних осіб: ТВО заступника начальника Національного університету оборони України полковника Володимира Бевза; ТВО помічника начальника Національного університету оборони України з правової допомоги - начальника відділу правового забезпечення майора юстиції ОСОБА_2 ; ТВО начальника фінансово-економічного управління - помічника начальника Національного університету оборони України з фінансово-економічної роботи полковника ОСОБА_3 . Поставити свідкам наступні питання: 1) чи було роз'яснено посадовими особами Національного університету оборони України під час бесіди, проведеної 02.01.2024, полковнику ОСОБА_1 його право на зарахування у розпорядження відповідного командира (начальника) із збереженням щомісячного грошового забезпечення за останньою штатною посадою до набуття полковником ОСОБА_1 права на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ; 2) чи було запропоновано посадовими особами Національного університету оборони України під час бесіди, проведеної 02.01.2024, полковнику ОСОБА_1 , зарахувати його у розпорядження відповідного командира (начальника) із збереженням щомісячного грошового забезпечення за останньою штатною посадою до набуття полковником ОСОБА_1 права на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ. В оґрунтування заяви зазначено, що аркуш бесіди від 02.01.2024 не містить інформації про те, чи було роз'яснено позивачу його право на зарахування у розпорядження відповідного командира (начальника) із збереженням щомісячного грошового забезпечення за останньою штатною посадою до набуття позивачем права на пенсію за вислугу років, та чи було позивачу запропоновано зарахування у розпорядження відповідного командира (начальника) із збереженням щомісячного грошового забезпечення за останньою штатною посадою. Зазначені особи можуть підтвердити наступні факти: факт роз'яснення або не роз'яснення посадовими особами Національного університету оборони України під час бесіди, проведеної 02.01.2024, полковнику ОСОБА_1 його право на зарахування у розпорядження відповідного командира (начальника) із збереженням щомісячного грошового забезпечення за останньою штатною посадою до набуття полковником ОСОБА_1 права на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ; факт того, було чи не було запропоновано посадовими особами Національного університету оборони України під час бесіди, проведеної 02.01.2024, полковнику ОСОБА_1 , зарахувати його у розпорядження відповідного командира (начальника) із збереженням щомісячного грошового забезпечення за останньою штатною посадою до набуття полковником ОСОБА_1 права на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.
На підставі матеріалів справи, судом установлено наступні обставини.
Позивач, ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді старшого наукового співробітника наукового відділу супроводження виховання доброчесності та впровадження передового досвіду у сфері запобігання корупції наукового центру проблем виховання доброчесності та запобігання корупції у секторі безпеки та оборони.
Відповідно до свідоцтва про хворобу №1625 від 22.12.2023 позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
02 січня 2024 року позивачем подано рапорт про звільнення з військової служби у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров'я) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Наказом начальника Національного університету оборони України (по особовому складу) від 16 січня 2024 року № 6 позивач звільнений з військової служби у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров'я) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ та відповідно до наказу начальника Національного університету оборони України (по стройовій частині) від 23.01.2024 № 20 позивача виключено зі списків особового складу університету, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач вважає, наказ начальника Національного університету оборони України (по особовому складу) від 16.01.2024 №6 про звільнення з військової служби протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Стосовно заяви представника позивача про виклик свідка, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 91 Кодексу адміністративного судочинства України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ч.1-ч.3 ст.92 КАС України виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім'я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання у справі.
Суд не вбачає необхідності допиту свідків, оскільки усі обставини, які позивач вважає, що будуть доведені свідками у судовому засіданні викладені сторонами у позові та відзиві на позовну заяву. Суд вважає, що позивачем не обґрунтовано доцільність виклику свідків до суду. Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що обставини, які будуть повідомлені свідками, не будуть мати значення для правильного вирішення справи по суті, тому заявлене клопотання не підлягає задоволенню.
Стосовно посилань представника відповідача у відзиві на позовну заяву щодо порушення позивачем вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України в частині строків звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За правилами ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Предметом позову у даній справі є вимоги про визнання протиправним та скасування наказу начальника Національного університету оборони України (по особовому складу) від 16.01.2024 №6 про звільнення позивача з військової служби та зобов'язання відповідача поновити позивача на військовій службі, починаючи з 23.01.2024.
Наказом начальника Національного університету оборони України (по стройовій частині) від 23.01.2024 № 20 позивача виключено зі списків особового складу університету, всіх видів забезпечення з 23.01.2024.
Позивач зазначив, що з наказом від 16.01.2024 №6 він ознайомився 26.01.2024.
З позовною заявою до суду позивач звернувся 27.02.2024 (поштовий конверт із відміткою відділення АТ «Укрпошта»).
Суд зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд.
Так, Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).
При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
На підставі частини другої статті 24 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Перелік підстав для звільнення військовослужбовців з військової служби наведено у статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з частиною 7 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі - Положення №1153/2008).
Приписами пункту 35 Положення №1153/2008 передбачено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення): за бажанням військовослужбовця - за наявності підстав, передбачених підпунктами «а», «б», «в», «ґ», «ж», «к» пункту 1, а в особливий період (крім строку проведення мобілізації та дії воєнного стану) - за наявності підстав, передбачених підпунктами «а», «б», «в», «ґ», «й» та «к» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до п. 233 розд. XII Положення №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Пунктом 234 Положення №1153/2008, зазначено, що перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення. Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги роки військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.
Відповідно до пункту 236 Положення №1153/2008, з військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, перед їх звільненням проводиться бесіда з питань звільнення. Форма, порядок оформлення та зберігання документа, в якому відображається зміст проведення бесіди, визначаються Міністерством оборони України.
Відповідно до пункту 240 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров'я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я, крім військовослужбовців, визнаних військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (за винятком розумових, сенсорних, психологічних вад та інших захворювань, визначених Міністерством оборони України), які виявили бажання проходити військову службу та стосовно яких прийнято рішення про залишення на військовій службі за контрактом. Військовослужбовці, які були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, та яким згідно з прийнятими рішеннями дозволено проходити військову службу за контрактом на визначених посадах, можуть бути звільнені з військової служби до закінчення строку контракту в порядку, визначеному пунктом 35 цього Положення.
Абзацом першим пункту 242 Положення № 1153/2008 передбачено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.
Під час розгляду справи судом установлено, що відповідно до свідоцтва про хворобу № 1625 від 22.12.2023 у позивача були наявні підстави для звільнення з військової служби з виключенням з військового обліку.
Так, 02 січня 2024 року позивачем особисто подано рапорт про звільнення наступного змісту:
«… Прошу Вашого клопотання про звільнення мене, полковника ОСОБА_1 , з військової служби у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров'я) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Документи на військовий облік після звільнення прошу направити до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Додаток: свідоцтво про хворобу №1625 від 18.12.2023 (ЦВЛК ЗСУ вих.№7257 від 22.12.2023 року). …».
В подальшому, на виконання вимог пунктів 236, 240 Положення № 1153/2008, 02 січня 2024 року та 11 січня 2024 року керівництвом університету з позивачем були проведені бесіди з питань його звільнення.
Зі змісту аркушу бесіди від 02 січня 2024 року судом установлено, що позивачу роз'яснено положення Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині, що стосується соціального і правового захисту військовослужбовців, які підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я, надано рекомендації щодо подальшого направлення на облік до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У графі «заперечення (прохання, пояснення тощо)» позивачем зазначено: «прошу виплатити мені грошові компенсації за не отримане речове майно та невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки. Особову справу прошу направити до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Інших заяв та клопотань не маю.» У графі «з аркушем бесіди ознайомлений» наявний особистий підпис позивача, зазначено його посаду, ім'я, прізвище та проставлено дату 02 січня 2024 року.
Зі змісту аркушу бесіди від 11 січня 2024 року судом установлено, що у графі «ставлення до звільнення» зазначено наступне: «бажає звільнитися з військової служби у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров'я) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".». У графі «прохання (побажання) військовослужбовця» зазначено наступне: «немає.». У графі «бажання військовослужбовця проходити службу у військовому резерві» зазначено наступне: «не бажає.». У графі «претензії до порядку та терміну подання до звільнення» зазначено наступне: «не має.». Дано роз'яснення про пільги і переваги щодо працевлаштування та матеріального забезпечення. У графі «з аркушем бесіди ознайомлений» наявний особистий підпис позивача, зазначено його військове звання, ім'я, прізвище та проставлено дату 11 січня 2024 року.
23 січня 2024 року позивачем особисто подано рапорт наступного змісту:
«… Дійсним доповідаю, що справи та посаду старшого наукового співробітника наукового відділу супроводження виховання доброчесності та впровадження передового досвіду у сфері запобігання корупції наукового центру проблем виховання доброчесності та запобігання корупції у секторі безпеки та оборони Національного університету оборони України здав, заборгованостей та зауважень немаю. …».
За таких обставин суд доходить до висновку, що позивач висловив своє бажання звільнитися з військової служби у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров'я) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII. Під час бесіди позивачу було роз'яснено, які пільги та переваги він має, роз'яснено положення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині, що стосується соціального і правового захисту військовослужбовців, які підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я та доведено вислугу років військової служби календарну та пільгову. З аркушами бесід позивач ознайомився особисто, заперечень щодо розрахунку вислуги років військової служби та порядку звільнення позивачем висловлено не було, що підтверджується особистим підписом позивача на аркушах бесід.
Доводи позивача, викладені у позовній заяві та у додаткових поясненнях, суд оцінює критично, оскільки позивач як військовослужбовець обізнаний зі своїми як правами, так і обов'язками щодо порядку проходження, звільнення з військової служби, і повинен був усвідомлювати наслідки своїх дій.
Крім того, позивач, під час свого звільнення з військової служби, зауважень при виключенні зі списків університету не заявляв, із рапортом про не виключення із списків не звертався та надав свою згоду на таке виключення, що підтверджується особистим підписом позивача у книзі обліку вибулого та прибулого особового складу, витяг з якої додано представником відповідача до відзиву на позовну заяву.
Суд погоджується з доводами представника відповідача, що позивач не вчиняв будь-яких дій, які б свідчили про наявність спору між сторонами. Таким чином, позивача було звільнено та виключено зі списків особового складу Національного університету оборони України правомірно, у спосіб та порядок передбачений чинним законодавством України.
Оскільки позивача було звільнено у спосіб та порядок передбачений чинним законодавством України за власним бажанням, на підставі рапорту від 02.01.2024 та за наявності підстав, передбачених статтею 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", відповідно у відповідача відсутні підстави для поновлення позивача на військовій службі.
Як зазначено у частині 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Національного університету оборони України (03049, м.Київ, пр.Повітрофлотський, буд.28, код ЄДРПОУ 07834530) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова