про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
06 вересня 2024 рокум. Ужгород№ 260/5861/24
Закарпатський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Плеханової З.Б. розглянувши заяву позивача про забезпечення позову подану разом з позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов, -
05 вересня 2024 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, якою просить :
1. Зупинити виконання постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу ПІП 043896 від 08.08.2024 року, до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили.
В обґрунтуваннянаданої заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що :
Постановою Відділу державного нагляду (контролю) в Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу ПШ 043896 від 08.08.2024 року застосовано до нього адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000,00 грн. Постанова Відділу державного нагляду (контролю) в Закарпатській області ПШ 043896 від 08.08.2024 року, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000,00 грн. є виконавчим документом, на підставі якого можуть вчинятися примусові дії щодо його виконання. Відкриття виконавчого провадження з виконання вищевказаної постанови Відділу державного нагляду (контролю) в Закарпатській області, зумовлює примусове виконання такої постанови та тягне за собою інші наслідки, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", включаючи стягнення не лише суми штрафів, які є спірними, а й витрати виконавчого провадження, а також накладення арешту на моє майно. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може спричинити негативні наслідки для позивача у вигляді додаткових фінансових витрат, а також, мені необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для поновлення порушеного права на розпорядження належним мені майном.
Розглянувши подану заяву та додані матеріали, суд зазначає наступне
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (пункт 1);
- або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (пункт 2).
Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, зі змісту приписів частини 2 статті 150 КАС України випливає, що обов'язковими підставами для вжиття заходів забезпечення позову є обставини, за якими невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту порушеного права. На цій стадії процесу суд не констатує факт порушення права, однак забезпечує можливість виконання рішення суду, яке може бути прийнято на користь позивача.
Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 року, №3-рн/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) зазначив,
що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13) (пункт 9 мотивувальної частини рішення).
Отже існування інституту забезпечення позову обумовлено потребою в ефективному юридичному захисті прав та інтересів людини. Ефективне використання інституту забезпечення позову унеможливить порушення права людини, яке, на думку останньої, є порушеним.
Забезпечення позову - це фактично гарантія майбутнього виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі N 381/4019/18 констатувала:
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Суд зазначає, що заявник не надав до суду будь-яких доказів наявності очевидної небезпеки його правам, свободам та інтересам позивача, неможливості чи ускладнення їх захисту без вжиття заходів забезпечення позову.
Заявник не надав до суду доказів, що оскаржувана постанова вже пред'явлена до примусового виконання та здійснюється стягнення за оскаржуваною постановою, тому прийняття відповідачем постанов про накладення штрафу не створює очевидної небезпеки правам позивача.
Крім того суд зазначає, що позивач в заяві про забезпечення позову просить суд зупинити дію індивідуального акта постанови Відділу державного нагляду (контролю) в Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу ПШ 043896 від 08.08.2024 року.
У вказаній вище постанові зазначено , що строк пред'явлення до виконання 19 листопада 2024 року .
Постанова про накладення штрафу ПШ 043896 від 08.08.2024 року не пред'явлена відповідачем до відділу примусового виконання рішень та за нею не здійснюється стягнення, що в подальшому могло б призвести до істотного ускладнення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (повернення стягнутих коштів), за захистом яких він звернувся.
Суд звертає увагу, що, у даному випадку, така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як «наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення», може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, суд не встановив, а позивач не надав докази на підтвердження наявності жодної з обставин, передбачених ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову, а відтак заява про забезпечення позову є передчасною та необгрунтованою.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 151, 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову подану разом з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя З.Б.Плеханова