06 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/12165/24
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області ЦМУМЮ про визнання протиправною та скасування вимоги,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивачка) із позовом, в якому визнати протиправною та скасувати вимогу виконавця старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сладь Т.П. від 10.01.2024 за №3235, ВП №67997842, про вимогу в 5-денний строк з дня отримання вимоги виконати рішення суду, здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з урахуванням її зміни на відповідний календарний рік.
Заявлені до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (далі також відповідач, відділ) позовні вимоги позивачки обґрунтовує неправомірними діями державного виконавця, які призвели до здійснення перерахунку її пенсії у бік зменшення. Вважає, що винесена, у межах виконавчого провадження №67997842, вимога, яка направлена для виконання до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі також Пенсійний фонд, боржник) вимога державного виконавця послугувала зменшенню розміру її пенсійного забезпечення та звуженню змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 23.08.2024 поновлено пропущений строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
30.08.2024 від старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (далі - відповідач, відділ) надійшов до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність. Вказує, що не допустила бездіяльності у межах виконавчого провадження ВП№67997842 з примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду, виданого у справі №240/9714/20 з врахуванням положень ч.1 ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет па 2024 рік", оскільки вжито всі передбачені законодавством заходи забезпечення примусового виконання виконавчого документа в частині здійснення нарахування та виплати додаткової пенсії із застосуванням положень ст.8 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік". Вважає, що між стягувачем та боржником виникли нові спірні відносини і позивачкою помилково зроблено висновок, що у відповідача наявні повноваження на їх вирішення.
Положення ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) та за наявними у справі матеріалами.
Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі (ч.4 ст.287 КАС України).
Дослідивши подані документи і матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
З 28.12.2021 на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження №67997842 з примусового виконання виконавчого листа №240/9714/20, виданого 04.06.2021 Житомирським окружним адміністративним судом.
У межах виконавчого провадження №67997842 державним виконавцем винесено вимогу, якою зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі також Пенсійний фонд, боржник) в п'ятиденний строк з дня отримання вимоги виконати рішення суду, здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам рік (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з урахуванням її зміни на відповідний календарний рік та письмово надати державному виконавцю пояснення про причини невиконання боржником рішення.
Прийняту вимогу надіслано на адресу боржника для виконання.
Як свідчить зміст позовної заяви, позивачка звернулася до відповідача із заявою, в якій просила відкликати надіслану боржнику вимогу, посилаючись на зменшенням її пенсійних виплат, у зв'язку із виконанням такої вимоги.
У відповідь на заяву, представник відповідача листом повідомив позивачку, що оскаржувана вимоги складена державним виконавцем, у зв'язку із зміною мінімальної заробітної плати, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з огляду на, що у державного виконавця відсутні правові підстави для відкликання вимоги державного виконавця.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 вказаного Закону передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
За змістом ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з п. 1 ч.1-2 ст. 18 Закону №1404-VIII державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 1 ч.1-3 ст. 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч.1-2 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частинами 5-6 ст.26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно з ч.1-2 ст. 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
За приписами ч.1 ст. 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Таким чином, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження, є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.
Стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015 (а саме: в редакції від 09.07.2007), була викладена так: "Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України"
Вирішуючи вказаний вище спір, Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку щодо застосування розміру доплати до пенсії дві мінімальні заробітні плати.
Велика Палата Верховного Суду у межах зразкової справи №240/4937/18, розглядаючи заяву пенсійного органу про роз'яснення питання можливості застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для забезпечення розміру підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 39 Закону №796-XII з постановлених питань: яка розрахункова величина повинна застосовуватися для нарахування підвищення до пенсії позивачу як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону № 796-XII, а саме мінімальна заробітна плата чи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року; чи необхідно здійснювати перерахунок розміру підвищення до пенсії позивачу у зв'язку зі зміною показника мінімальної заробітної плати/прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно із законами про державний бюджет на відповідний рік; відмовила заявнику у роз'ясненні судового рішення.
Задовольняючи позовні вимоги у справі №240/4937/18 Велика Палата Верховного Суду, зазначила, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 та статті 39 Закону № 796-ХІІ із 17 липня 2018 року позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону № 796-ХІІ, тому судове рішення Великої Палати Верховного Суду є зрозумілим і підстав для його роз'яснення немає.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 №3460-IX визначено, що розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.
Тобто надаючи оцінку діям державного виконавця, вчиненим у межах виконавчого провадження №67997842, слід з'ясувати чи їх сукупність була спрямована на примусове виконання рішень і проводилася на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом №1404-VIII, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону №1404-VIII, а також достатність прийнятих рішень, які відповідно до цього Закону №1404-VIII підлягали примусовому виконанню.
Враховуючи викладене, слід зауважити, що на виконання судового рішення боржник з 01.01.2024 зобов'язаний здійснити нарахування доплати до пенсії у порядку статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у такому ж порядку, як до 31.12.2023, тобто у розмірі двох мінімальних заробітних плат, розмір якої установлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" - 3200,00 грн (1600 грн х 2).
Як свідчать матеріали справи, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/9714/20 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо ненарахування та невиплати із 17 липня 2018 року підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
При цьому, враховуючи, що дане підвищення до пенсії носить не разовий, а постійний характер, тому у резолютивній частині рішення не встановлено кінцевої дати проведення такого нарахування й виплати та застосовано вираз "що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік".
Тобто, розмір підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановлений статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" залежить від розміру заробітної плати визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Проаналізувавши встановлені обставини справи, слід зауважити, що враховуючи зміну розміру мінімальної заробітної плати з 01.01.2024, боржник має обов'язок здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії, встановлену статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У свою чергу, ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.
При цьому, державний виконавець, у межах наданих йому повноважень та з метою перевірки виконання рішення суду у справі №240/9714/20 надіслав боржнику оскаржувану вимогу, якою зобов'язав здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам рік, з урахуванням прийнятих змін на 2024 рік.
Таким чином, визначення нового розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2024, зобов'язувало відповідача звернутися до боржника з вимогою від 18.01.2024 щодо виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №240/9714/20.
Аналіз встановлених обставин справи дає підстави для висновку, що державним виконавцем не допущено протиправних дій у межах виконавчого провадження ВП№67997842 з примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду, виданого у справі №240/9714/20, оскільки ним вжито всі передбачені законодавством заходи забезпечення його примусового виконання, в тому числі складено вимогу виконавця.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проаналізувавши встановлені обставини справи, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку про правомірність дій державного виконавця при винесені оскаржуваної постанови та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат в порядку ст.139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 КАС України, суд,
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області ЦМУМЮ (майдан Соборний, 1, м. Житомир, 10014. ЄДРПОУ: 43315602) про визнання протиправною та скасування вимоги, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 06 вересня 2024 р.
06.09.24