05 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/8677/24
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського відділа державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Липи В.А. від 13 травня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі №240/8677/24 за позовом ОСОБА_1 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до частини 9 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
У зв'язку із призовом судді Липи В.А. на військову службу, відповідно до ч. 9 ст. 31 КАС України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.10 №30 (із змінами і доповненнями) розпорядженням керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року №145 було призначено повторний автоматизований розподіл справа, що перебували в провадженні судді Липи В.А., в тому числі й адміністративної справи №240/8677/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2024 головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №240/8677/24 було визначено суддю Черняхович Ірину Едуардівну.
Враховуючи положення статей 31-33 КАС України суддя приймає дану справи до провадження та розпочинає її розгляд спочатку.
Зважаючи категорію та складність справи, обраний позивачем спосіб захисту і значення справи для сторін, суддя вважає, що дана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до положень ст. 257, 262, 287 КАС України.
В обґрунтування правової позиції позивачем зазначено те, що постанова про стягнення виконавчого збору винесена без реального стягнення суми боргу, оскільки, на переконання позивача, виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми боргу за виконавчим листом.
До суду надійшов відзив відповідача, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позицію зазначає, що виконавчий збір передусім є зобов'язанням боржника перед державою, що виникає та, як наслідок, стягується з боржника у зв'язку зі здійсненням заходів примусового виконання. Проте вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень не є обов'язковою умовою для стягнення виконавчого збору.
Суд, розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, встановив наступне.
Судом безспірно встановлено, що на виконанні у відповідача з 23.06.2016 по 22.04.2024 перебувало виконавче провадження № 51497519 з виконання виконавчого листа № 2-148/12, виданого Богунським районним судом м.Житомира 30.04.2013 про стягнення, зокрема, з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" заборгованості по кредитному договору у сумі 556850,20 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 03.07.2023 відповідачем винесено постанову ВП №51497519 про стягнення виконавчого збору в розмірі 55685,02 грн.
Постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.04.2024, у зв'язку із заявою стягувача про повернення виконавчого документу та відповідно до п.1 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий лист № 2-148/12 від 30.04.2013 повернуто стягувачу без виконання.
24.04.2024 Житомирським відділом державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), старшим державним виконавцем Шевченко О.В. (далі - відповідач) було відкрито виконавче провадження №74835034 з виконання постанови ВП №51497519 від 03.07.2023 про стягнення виконавчого збору в розмірі 55685,02 грн.
Не погоджуючись з постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №74835034 від 24.04.2024 та постановою ВП №51497519 від 03.07.2023 про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII; у редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження про стягнення основного боргу) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28.08.2018 року (на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 56688148 від 03.07.2018), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
За приписами частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується:
- за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
- у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
- якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
- за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
- у разі виконання рішення приватним виконавцем;
- за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Законом України від 03.07.2018 № 2475-VIII, який набрав чинності 28.08.2018, внесені зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ. З урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Спір у даній справі виник при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VІІІ (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа) і, відповідно, відкриття виконавчого провадження з виконання такого рішення органу державної виконавчої служби.
Закон № 1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій. Натомість, детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція), розробленою відповідно до законів № 1403-VIII і № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню. Положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.
Норми частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII зобов'язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом. Вказані положення частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу 10 пункту 8 розділу III Інструкції.
При цьому, пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.
Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Враховуючи викладене, суд вважає, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2021 року у справі №400/4863/20, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18 та постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 400/4023/19.
Судом встановлено, що 03.07.2023 державний виконавець, на підставі статей 3, 27, 40 Закону № 1404-VIII, прийняв постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 556850,21 грн.
22.04.2024 державний виконавець прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, оскільки 09.04.2024 надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа.
З урахуванням редакцій Закону № 1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 28.08.2018 розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28.08.2018 - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.
З матеріалів справи встановлено, що державний виконавець під час прийняття оскаржуваної постанови ВП № 51497519 від 03.07.2023 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 55685,02 грн, визначив суму виконавчого збору в розмірі 10 % від суми, яка зазначена у виконавчому листі №2-148/12 від 30.04.2013. Тож, державний виконавець визначив суму виконавчого збору у розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом, застосувавши таким чином фактично Закон № 1404-VIII у редакції Закону № 2475-VIII.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України в Рішенні від 09.02.1999 у справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Отже, положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28.08.2018, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна після 28.08.2018 (Закон № 2475-VIII), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.
З урахуванням того, що внесені Законом України від 03.07.2018 № 2475-VIII зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршили становище боржника - ОСОБА_1 , а також того, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим написом, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 55685,02 грн грн і, відповідно, відкриття виконавчого провадження з виконання такого рішення органу державної виконавчої служби.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 1340/5053/18, від 28.10.2020 у справі № 400/878/20, від 21.01.2021 у справі № 640/3430/19, від 28.01.2021 у справі № 420/769/19, від 20.05.2021 у справі № 640/32814/20, у постанові Верховного Суду від 28.12.2021 у справі №400/4863/20.
При цьому, суд вважає, що факт повернення виконавчого документа стягувачу є належною та достатньою підставою для стягнення з боржника виконавчого збору, водночас розмір такого виконавчого збору становить 10 відсотків суми, що фактично стягнута, а не суми що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом.
Відтак у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII та підлягає скасуванню.
З урахуванням того, що підставою для прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.04.2024 була постанова про стягнення виконавчого збору від 03.07.2023, яка визнана протиправною та підлягає скасуванню, відтак, постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.04.2024 ВП №74835034 також є протиправною та її належить скасувати.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 ) до Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Леха Качинського, 12А, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський район, 10014. Код ЄДРПОУ 34973387) щодо визнання протиправною постанови ВП №51497519 від 03.07.2023 про стягнення виконавчого збору та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №74835034 від 24.04.2024 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову ВП №51497519 від 03.07.2023 про стягнення виконавчого збору у сумі 55685,02 грн.
Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №74835034 від 24.04.2024.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.Е.Черняхович
05.09.24