05 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/6532/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить:
- визнати протиправним бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не врахування до загального трудового стажу (РНОКПП: НОМЕР_1 ) періоду роботи: з 28.01.1982 по 18.07.1982, з 11.05.1983 по 20.05.1985, з 13.09.1985 по 24.02.1986, з 25.02.1986 по 10.11.1986, з 20.02.1987 по 31.08.1988, з 19.09.1988 по 10.11.1989, 01.12.1989 по 02.07.1991, з 17.07.1991 по 02.10.1991, 07.10.1991 по 30.10.1992; з 09.11.1992 по 02.03.1995;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до загального стажу роботи період роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 : з 28.01.1982 по 18.07.1982, з 11.05.1983 по 20.05.1985, з 13.09.1985 по 24.02.1986, з 25.02.1986 по 10.11.1986, з 20.02.1987 по 31.08.1988, з 19.09.1988 по 10.11.1989, 01.12.1989 по 02.07.1991, з 17.07.1991 по 02.10.1991, 07.10.1991 по 30.10.1992; з 09.11.1992 по 02.03.1995, а також здійснити перерахунок, нарахування та виплату пенсії з урахуванням цього стажу з дати призначення пенсії (25.11.2022).
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 12.10.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком, а 18.10.2023 отримав відповідь від ГУ ПФУ в Житомирській області в якій була відмова, оскільки страховий стаж становить 16 років 9 місяців 21 день. Звертаючись до суду з позовом, позивач вважає, що відповідач неправомірно не зарахував спірні періоди до страхового стажу. Окрім того, обґрунтовуючи позові зазначає, що останнім місцем його роботи перед зверненням за призначенням пенсії був Маріупольський міжрайонний відділ Управління поліції охорони в Донецькій області, з якого я звільнився 19.05.2022. У зв'язку з російською агресією проти України, у період бойових дій у місті Маріуполь, Донецької області у березні 2022 року в будинок АДРЕСА_1 були влучені снаряди, після чого адміністративна будівля Маріупольського MB УПО в Донецькій області з усім майном, архівними документами, особовими справами, трудовими книжками працівників була знищена, що підтверджується відповіддю Маріупольського MB УПО в Донецькій області від 02.06.2023 №1628/43/48/01-2023. На даний момент адміністративної будівлі не існує. Трудової книжки у день звільнення не видали. Позивач вважає, що втрата трудової книжки не може слугувати підставою для позбавлення права на пенсію за наявності необхідного страхового стажу. Просить позов задовольнити.
Суддя своєю ухвалою від 08.04.2024 прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи та зобов'язала відповідача надати копії матеріалів відмовної пенсійної справи позивача.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 30.05.2024. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що за доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано періоди трудової діяльності, згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 11.02.1982, оскільки відповідно до пункту 2.23 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованим в міністерстві юстиції України від 27.12.2005 за №1566/11846, документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. В наданих документах відсутній оригінал трудової книжки. За поданими документами та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж становить 16 років 09 місяців 21 день. Просить відмовити у задоволенні позову.
У період із 01.07.2024 по 19.07.2024 (включно) та із 19.08.2024 по 02.09.2024 (включно) головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що 12 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 46). До заяви додано, зокрема, копію трудової книжки НОМЕР_2 .
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та 18 жовтня 2023 року прийнято рішення №241670057982 (а.с. 42) про відмову у призначенні пенсії. У рішенні вказано: "Вік заявника 60 років. Необхідний страховий стаж згідно з статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 29 років. Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком така особа набуде після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу від 22 років. У разі відсутності необхідного страхового стажу право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу від 15 років. Страховий стаж особи 16 років 9 місяців 21 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано: - періоди трудової діяльності, згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 11.02.1982, оскільки відповідно до пункту 2.23 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованим в міністерстві юстиції України від 27.12.2005 за № 1566/11846, документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. В наданих документах відсутній оригінал трудової книжки. Для зарахування до страхового стажу вище вказаних періодів трудової діяльності, необхідно надати уточнюючі довідки, визначену Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993р. № 637. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб зараховані всі періоди трудової діяльності, зокрема з 01.01.1999 року. Особа матиме право на пенсійну виплату 26.11.2027 або при набуті необхідного страхового стажу. Враховуючи вище викладене гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Відповідно до статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Вказане право деталізоване у Законах України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII(далі - Закон №1788-XII) та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058).
Згідно п. 1 ч. 1, ст 45 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Днем зверненням за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Статтею 26 цього Закону №1058 визначено, що право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відтак, основною умовою визначення права особи на пенсію за віком, є досягнення пенсійного віку та наявність, на момент звернення, страхового стажу - 30 років.
Наявність страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
За змістом пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частина 1 статті 44 Закону № 1058-IV передбачає те, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Пунктом 4.3 Порядку передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт).
Пунктом 4.2 Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно пункту 4.7 Порядку, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, законодавством передбачено спеціальний порядок призначення (перерахунку) пенсій, який є обов'язковим та передбачає дві складові. а саме: звернення особи з відповідною заявою про призначення (перерахунок) пенсії та прийняття органами ПФУ відповідного рішення за наслідками розгляду вказаної заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач із заявою про призначення пенсії за віком звернувся у встановленому законом порядку, що не заперечується ПФУ.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, з наступними змінами та доповненнями, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, законодавець передбачає єдину підставу для того, щоб вимагати від особи додаткові документи - у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, в інших випадках - орган ПФУ зобов'язаний зарахувати стаж на підставі записів трудової книжки.
Період спірної трудової діяльності позивача регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затвердженою Постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162).
Згідно з абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.10 Інструкції № 162, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.
Пунктом 2.13. Інструкції № 162 передбачено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу.
Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.
Вимоги до заповнення трудової книжки при звільненні передбачені пунктами 2.25- 2.29 Інструкції № 162. Так, записи про причини звільнення повинні вироблятися в трудовій книжці в точній відповідності з формулюваннями чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Запис про звільнення в трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 - дата звільнення; в графі 3 - причина звільнення; в графі 4 вказується, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер (пункти 2.25.- 2.26. Інструкції).
Пункт 4.1. Інструкції містить вимоги про те, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснювався в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців» (п. 8.1. Інструкції).
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06 серпня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію роботи з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок від 29.07.1993 № 58.
Згідно з цією Інструкцією, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (абз.1 п.2.4.); записи виконуються арабськими цифрами (абз.2.п.2.4.); записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (абз.3.п.2.4.); виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження (п.2.9.).
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, до страхового стажу позивача не зараховано періоди згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки позивач надав не її оригінал, а копію.
Суд відмічає, що у випадку виникнення сумніву у достовірності даних трудової книжки чи виявленні певних недоліків при її заповненні - працівник сервісного центру пенсійного органу повинен повідомити позивача про необхідність надання довідки з місця роботи та внести відповідну відмітку у графу «Перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії», яка передбачена Додатком 3 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (пункт 4.1 розділу IV), для можливості її подання до спливу 3-місячного строку з дати звернення із заявою.
Згідно статті 62 Закону № 1788-ХІІ та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Як вбачається з розписки - повідомлення до заяви позивача від 12.10.2023 про призначення пенсії, у рядку "Перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії", вказано: військовий квиток, диплом (свідоцтво, атестат) про навчання, довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000; заява про спосіб виплати пенсії. Строк подання 11.01.2024 (а.с. 47)
Разом з тим, суд звертає увагу, що зареєстрованим місцем проживання позивача до 05.02.2022 було м. Маріуполь Донецької області, а із 06.04.2022 ОСОБА_1 взято на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання якого м. Чернівці (а.с. 18).
З матеріалів справи вбачається, що останнім місцем роботи позивача (березень 2022 року згідно інформації, що міститься і довідці форми ОК-5) є Маріупольський міжрайонний відділ управління поліції охорони в Донецькій області.
Суд також враховує інформацію, яка міститься у доданій до позову копії листа Маріупольського міжрайонного відділу управління поліції охорони в Донецькій області від 02.06.2023 №1628/43/48/01-2023, (поштова адреса: м. Покровськ) у якій зазначено: "На Вашу ( ОСОБА_1 , - прим суду) заяву від 01.06.2023 повідомляємо, що архівні документи, особові справи, трудові книжки працівників Маріупольського МВ УПО в Донецькій області, зареєстровані до 24.02.2022 року, зберігались в адміністративній будівлі Маріупольського МВ УПО в Донецькій області, розташованої за адресою: вул. Короленка, 22, м. Маріуполь, Донецька область, що є на цей час тимчасово окупованою територією Донецької області. Враховуючи вище наведене повідомляємо, що видати вам вашу трудову книжку на превеликий жаль, не виявляється можливим" (а.с. 25).
Окрім того, відповідно до інформації, що міститься на сайті Укрпошти, "тимчасово не працюють ВПЗ у тих населених пунктах, де відбуваються бойові дії та обстріли, ВПЗ, які зруйновані внаслідок цього, та ВПЗ, що розташовані на території, що тимчасово окупована ворогом".
З урахуванням викладеного суд вважає, що зазначені вище обставини унеможливлюють отримання позивачем оригіналу трудової книжки та інших документів, які б містили інформацію про трудову діяльність позивача до 1999 року.
Окрім того статею 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що будь-які органи. їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконним, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь - який акт (рішення, документ), виданий органом та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсними і не створює правових наслідків.
Разом з тим, під час розгляду адміністративної справи судом встановлено відсутність доказів, що відповідачем учинялись дій, спрямовані на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача.
Як вбачається зі змісту ч. ч.1, 2 ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Наведені вище факти та правові норми, що регулюють спірні правовідносини, вказують на те, що дії відповідача з приводу не врахування до страхового стажу інформації, що міститься у копії трудової книжки НОМЕР_2 є протиправними.
Разом з тим, суд зазначає. що з метою захисту порушеного права позивача суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 08.10.2023 №24167005782 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Щодо обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає наступне.
Зі змісту прохальної частини позову вбачається, що позивач просить суд зобов'язати відповідача зарахувати до загального стажу роботи період роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 , а також здійснити перерахунок, нарахування та виплату пенсії з урахуванням цього стажу з дати призначення пенсії (25.11.2022).
Однак, в матеріалах адміністративної справи відсутні докази призначення позивачу пенсії з 25.11.2022, а згідно наданої до суду копії матеріалів відмовної пенсійної справи позивача, із заявою про призначення пенсії за віком позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області 12.10.2023 (а.с. 46), а Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області 18.10.2023 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (а.с. 44).
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 09 липня 2024 року у справі №240/16372/23, оскільки для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Житомирській області, рішенням якого ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком, то дії зобов'язального характеру щодо розгляду заяви про призначення позивачу пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є відповідач.
Суд зауважує, що відповідачем не надавалась оцінка записам у трудовій книжці НОМЕР_2 , не здійснювався обрахунок вказаного у ній страхового стажу позивача, а тому суд у даному випадку не втручається у дискреційні повноваження відповідача.
З урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, що підтверджуються належними доказами, в межах спірних правовідносин суд вважає за можливе захистити порушені права позивача шляхом зобов'язання повторно розглянути заяву позивача від 12.10.2023 з урахуванням записів, які містяться на копії трудової книжки НОМЕР_2 .
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст.382 КАС України суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Однак, позивачем не наведено, а судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваного результату, або що відповідач не виконає рішення суду або буде ухилятися від його виконання.
Оскільки позивач не навів обґрунтованих доводів та не надав доказів, що підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, суд дійшов висновку про відсутність на даний час підстав для встановлення судового контролю у цій справі.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог та сплатою судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7,м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 08.10.2023 №24167005782 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.10.2023 з урахуванням записів, що містяться у копії трудової книжки НОМЕР_2 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1211 ( одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук