Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 вересня 2024 року Справа№200/5293/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо нездійснення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 , та щодо невиплати компенсації втрати частини доходу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 07.10.2009 по 31.03.2024 за невиплачені суми пенсійних виплат, з 31.03.2024 за невиплату пенсії у встановленому Законом розмірі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та звертався до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до вимог чинного законодавства та виплату компенсації втрати частини доходів громадян за невиплачені суми пенсійних виплат починаючи з 07.10.2009. Відповідачем було відмовлено у задоволенні заяви. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з цим позовом.
Відповідач заперечуючи проти позову надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що за матеріалами електронної пенсійної справи позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з дислокацією у м. Бахмут (далі - Головне управління) як отримувач пенсії за віком, поновленої з 05.09.2016 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) на виконання Постанови Артемівського міськрайонного суду від 09.03.2017 по справі №219/54/17.
Починаючи з липня 2017 року Бахмутським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області розпочато виплату пенсії позивачу ОСОБА_1 в поточному розмірі та виплачена сума боргу за період з 05.09.2016 по 31.07.2017 в розмірі 16240,04 грн шляхом включення до сформованої відомості на виплату пенсії з подальшим зарахуванням на поточний рахунок відкритий в АТ КБ «Приватбанк».
Після отримання інформації від АТ КБ «Приватбанк» щодо одержувачів пенсії, на рахунки яких було проведено зарахування коштів у період 12 місяців, але не виконувалось одержання цих коштів, або одержання виконувалось за довіреністю, з 01.08.2019 виплату пенсії позивачу було переведено на поштове відділення 84511 м. Бахмута.
З 01.02.2020 нарахування пенсії позивачу автоматично припинено відповідно до пункту 4 частини 1 статті 49 Закону №1058 (у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд).
Постановою Верховного Суду від 31.07.2020 по справі №219/54/17, яка набрала законної сили 31.07.2020, змінено постанову Артемівського міськрайонного суду від 09.03.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 в частині дати, якою зобов'язано Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахувати та поновити виплату пенсії за віком із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат, як непрацюючим пенсіонерам та дитині війни, передбачених чинним пенсійним законодавством України, на визначений пенсіонером банківський рахунок, а саме замість 05 вересня 2016 року зазначити 07 жовтня 2009 року.
Головним управлінням в межах компетенції відповідно до покладених судом зобов'язань виконано Постанову Верховного Суду та поновлено нарахування пенсії позивачу з 07.10.2009. Виплата пенсії позивачу на виконання Постанови Верховного Суду не проводилась у зв'язку з відсутністю оновленої заяви позивача щодо банківського рахунку.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.12.2021 по справі №200/10579/21 та постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2022 року зобов'язано Головне управління поновити виплату пенсії позивачу та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок.
Головним управлінням в межах компетенції відповідно до покладених судом зобов'язань виконано рішення суду та з 07.10.2009 поновлено виплату пенсії позивачу.
У серпні 2022 року проведено нарахування позивачу поточного розміру пенсії та доплати за період з 07.10.2009 по 31.07.2022 шляхом включення до сформованої відомості на виплату пенсій з подальшим зарахуванням на наявні реквізити поточного рахунку, відкриті в банківській установі АТ КБ «Приватбанк», однак Банком повернуто перераховані пенсійні кошти на рахунок Головного управління по причині закриття рахунку за заявою власника.
Виплату пенсії ОСОБА_1 було переведено на поштове відділення 84511 м. Бахмута.
З 01.04.2023 нарахування пенсії ОСОБА_1 автоматично припинено відповідно до пункту 4 частини 1 статті 49 Закону №1058 (у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд).
07.10.2022 представником позивача Акерман Н.І., яка діяла в інтересах ОСОБА_1 , подано до Головного управління заяву-клопотання з реквізитами банківського рахунку ОСОБА_1 відкритого в АТ «ОТП Банк». Заяву-клопотання розглянуто відповідно до вимог Закону «Про звернення громадян» та листом від 03.11.2022 №16214-14302/А-15/8- 0500/22 роз'яснено порядок надання означеної заяви відповідно до вимог чинного законодавства.
З метою надання звіту на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від
13.03.2024 по справі №200/10579/21, якою встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду, Головним управлінням внесені до електронної пенсійної справи ОСОБА_1 реквізити банківських рахунків відкритих ним в АТ «ОТП Банк» та поновлена виплата пенсії позивачу.
Нарахована доплата по пенсійній справі позивачу за період з 07.10.2009 по 30.04.2017 та з 01.08.2019 по 31.03.2024 у сумі 307 809,77 грн виплачена у квітні 2024 року через АТ «ОТП Банк» у повному обсязі.
Таким чином, відповідач вважає, що виплата пенсійних коштів позивачу не проводилась відповідачем з причин, які від нього не залежали, тому вина органу, що призначає та виплачує пенсію, відсутня. Отже, підстав для нарахування позивачу компенсації втрати частини доходів не має.
Щодо зобов'язання перерахувати розмір пенсії позивачу з 07.10.2009, відповідач зазначає таке.
23.06.2024 до Головного управління засобами вебпорталу надійшло звернення від ОСОБА_1 щодо переведення виплати пенсії на банківській рахунок. До заяви заявник долучив заяву про виплату пенсії через АТ «Ощадбанк».
Відповідач звертає увагу суду на те, що позивачу було роз'яснено про те, що заява про виплату пенсії має бути подана в формі установленого законодавством зразка.
Позивачу також було роз'яснено, що можливість формування такої заяви передбачена в особистому електронному кабінеті пенсіонера, зареєстрованого на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, у розділі «Щодо пенсійного забезпечення» - «Внесення змін до пенсійної справи», до якої долучаються скановані копії заяви з банківської установи із зазначеним поточним рахунком, на який перераховуватиметься пенсія, паспорту та довідки про реєстраційний номер облікової картки платника податків.
Позивачу повідомлено, що заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України через установи уповноваженого банку, зокрема, в електронній формі з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, одержувача та уповноваженого працівника банку.
Однак, позивач до відповідача не подав заяву про виплату пенсії відповідно до Порядку №1596.
На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року відстрочено сплату судового збору позивачу в розмірі 968,96 грн до ухвалення судового рішення у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 .
Позивач постійно мешкає в Ізраїлі, що не заперечується сторонами.
Позивач перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
05 вересня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення та перерахунок пенсії.
Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 березня 2017 року по справі №219/54/17, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, зокрема, зобов'язано Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахувати та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 05 вересня 2016 року із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, передбачених чинним пенсійним законодавством України на визначений пенсіонером банківський рахунок.
Постановою Верховного Суду від 31 липня 2020 року постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 9 березня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року змінено в частині дати, з якої зобов'язано Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахувати та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат, як непрацюючим пенсіонерам та дитині війни, передбачених чинним пенсійним законодавством України, на визначений пенсіонером банківський рахунок, а саме замість 5 вересня 2016 року зазначити 7 жовтня 2009 року.
В решті постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 9 березня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року залишено без змін.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на виконання вказаного вище рішення суду поновило позивачу виплату пенсії з 07.10.2009, що підтверджується розпорядженням про перерахунок пенсії від 19.08.2020.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року по справі № 200/10579/21, зокрема: визнано протиправною бездіяльність Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо неналежного розгляду заяви 21.12.2020 про поновлення пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення пенсії від 21.12.2020 з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2022 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року по справі № 200/10579/21 змінено.
Абзац четвертий резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі №200/10579/21 викладено в наступній редакції: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок».
В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі №200/10579/21 залишено без змін.
На виконання вказаного вище рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновило виплату пенсії позивача, що підтверджується розпорядженнями про перерахунок від 07.06.2022 та 11.07.2022.
04 травня 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив:
1. Повідомити підстави нездійснення перерахунку розміру пенсії з червня 2019 року.
2. Перерахувати розмір пенсії відповідно до вимог чинного законодавства.
3. Надіслати довідку про розмір нарахованої та виплаченої пенсії ОСОБА_1 з 07 жовтня 2009 року по травень 2024 року.
4. Виплатити компенсацію втрати частини доходу за невиплачені суми пенсійних
виплат з 07.10.2009 року по дату фактичної виплати квітень 2024 року.
5. Пенсійні виплати ОСОБА_1 здійснювати в АТ «Ощадбанк» відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.
Відповідно до довідки наданої Головним управлінням пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.06.2024 № 16074-11863/А-02/8-0500/24 ОСОБА_1 нараховано та виплачено пенсію (включаючи індексацію) у загальному розмірі 401 363,07 грн за період з 07.10.2009 по 31.05.2024.
Позивачу здійснювався перерахунок пенсії: індивідуально (масовий), індексація заробітку, макетна обробка, індивідуально (масовий) (у зв'язку з осучасненням), індивідуально (масовий) (у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму) згідно з розпорядженнями відповідача від 19.08.2020; макетна обробка згідно з розпорядженням від 20.08.2020.
Як убачається з розпоряджень Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.06.2022, від 11.07.2022 в графі «особливості» зазначено - Не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм. - з 01.08.2019 по довічно; призначення за решенням суду - з 07.10.2009 по довічно.
Тобто, перерахунок призначеної пенсії позивача здійснювався по 31.07.2019 включно.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом від 17.06.2024 № 16074-11863/А-02/8-0500/24 повідомило позивача, зокрема, що зобов'язання до Головного управління здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 в рішенні суду та постанові відсутні.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Положеннями статті 64 Конституції України установлено, що конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного чи надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1058-ІV загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема, рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною другою статті 7 Закону № 1058-ІV визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 1 частини першої статті 8 Закон № 1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Як зазначено у статті 1 Закон № 1058-IV мінімальна пенсія це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Згідно із абзацом 8 частини другої статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до п. 9 частини першої статті 16 Закону № 1058-IV застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Статтею 42 Закону № 1058-IV встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Отже, з дня поновлення виплати пенсії позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно з Законом № 1058-IV. Будь-яких обмежень прав позивача, як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду, Законом № 1058-IV не встановлено.
Виконання вимог закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов'язком відповідача.
Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у справі Сук проти України від 10.03.2011, поняття майно в першій частині статті 1 Протоколу першого має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися майновими правами і, відповідно, майновому розумінні цього положення. Держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Таким чином, право на пенсію включається в поняття майно в розумінні статті 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. А тому, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат, в даному випадку збільшення розміру мінімальної пенсії за віком, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в рамках національної системи соціального забезпечення, та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.
Судом встановлено, що на виконання рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 березня 2017 року та постанови Верховного Суду від 31 липня 2020 року по справі №219/54/17 відповідачем поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з 07 жовтня 2009 року відповідно до розпорядження від 19.08.2020.
Розпорядженням відповідача вирішено призупинити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020 у зв'язку з тривалою невиплатою.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2022 року по справі № 200/10579/21 відповідачем поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до розпоряджень від 07.06.2022 та 11.07.2022.
Слід зауважити, що рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 березня 2017 року та рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року не містять будь-яких вказівок та застережень щодо поновлення пенсії у твердому розмірі та про те, що пенсія позивача не підлягає масовим перерахункам.
Пенсійним фондом України роз'яснено позивачу, що у разі, якщо рішенням суду зобов'язано поновити виплату раніше призначеної пенсії, пенсія поновлюється в розмірі, що склався станом на дату припинення виплати пенсії, якщо інше не передбачено рішенням суду.
При цьому, Законом № 1058-IV визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, та для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Оскільки позивачу поновлена виплата пенсії за віком, відповідач зобов'язаний це право реалізовувати шляхом проведення послідуючих перерахунків з дати поновлення, незалежно від того, виплата пенсії поновлена добровільно чи за рішенням суду. Пенсія повинна бути нарахована та виплачена в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо непроведення перерахунку пенсії позивача за віком у законодавчо встановлених розмірах, з урахуванням збільшення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Як убачається з позовної заяви позивач просить провести перерахунок пенсії з 07.10.2009.
Матеріалами пенсійної справи судом встановлено, що позивачу здійснювався перерахунок пенсії: індивідуально (масовий), індексація заробітку, макетна обробка, індивідуально (масовий) (у зв'язку з осучасненням), індивідуально (масовий) (у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму) згідно з розпорядженнями відповідача від 19.08.2020; макетна обробка згідно з розпорядженням від 20.08.2020.
Як убачається з розпоряджень Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.06.2022, 11.07.2022, в графі «особливості» зазначено - Не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм. - з 01.08.2019 по довічно; призначення за решенням суду - з 07.10.2009 по довічно.
Тобто, перерахунок призначеної пенсії позивача здійснювався по 31.07.2019 включно, у зв'язку з чим, посилання позивача про те, що перерахунок пенсії не проводився в період з 07.10.2009 по 31.07.2019 є необґрунтованими, тому в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
В подальшому, починаючи з 01.08.2019 року перерахунок пенсії не проводився, тому суд доходить висновку щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача з 01.08.2019.
З приводу вимог позивача щодо виплати компенсації втрати частини доходу, суд зазначає таке.
Так, питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ).
Відповідно до статті 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Тобто, стаття 2 Закону № 2050-ІІІ прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема, пенсії.
Наведене дає підстави для висновку, що дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (зокрема пенсії). Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом Пенсійного фонду України) добровільно чи на виконання судового рішення.
Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159) відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
За змістом статті 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Слід звернути увагу на те, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Суд звертає увагу, що Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20, згідно з якою аналіз положень статей 1,2,4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.
Крім того, Верховний Суд дійшов висновку, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації в указаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІі не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Як убачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.06.2024 № 16074-11863/А-02/8-0500/24 нараховані доплати по пенсійній справі ОСОБА_1 (за період з 07.10.2009 по 30.04.2017 та з 01.08.2019 по 31.03.2024 у сумі 307809,77грн) виплачені у квітні 2024 року на поточний рахунок, відкритий в банківській установі АТ «ОТП Банк».
Судом встановлено, що позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою від 04 травня 2024 року щодо виплати компенсації втрати частини грошових доходів. Однак, листом від 17 червня 2024 року № 16074-11863/А-02/8-0500/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовило позивачу у виплаті компенсації та зазначило, що в рішенні суду відсутні відповідні зобов'язання.
Оскільки відповідачем було проведено перерахунок пенсії позивача за період з 07.10.2009 по 31.07.2019 та виплачено на його поточний рахунок нараховані суми доплати пенсії, позивач має право на отримання компенсації втрати частини грошових доходів за вказаний період, тому у суду є підстави вважати, що відповідачем протиправно відмовлено у виплаті позивачу належних сум компенсації, а відтак порушено право підлягає відновленню шляхом зобов?язання відповідача здійснити нарахування і виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати починаючи з 07.10.2009 по 31.07.2019.
Щодо періоду починаючи з 01.08.2019 судом встановлено, що відповідачем протиправно не проводився перерахунок пенсії позивача відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому належним способом захисту прав позивача суд вважає зобов?язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача починаючи з 01.08.2019 та нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати починаючи з 01.08.2019 року по день фактичної виплати нарахованих сум доплати до пенсії.
Суд вважає вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини справи.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих стороною позивача доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Приписами частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, з метою повного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом: визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо нездійснення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 та невиплати компенсації втрати частини доходу; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування і виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати починаючи з 07.10.2009 по 31.07.2019; зобов'язання здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01 серпня 2019 року відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, та нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати починаючи з 01.08.2019 року по день фактичної виплати нарахованих сум доплати до пенсії.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов містить декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16 червня 2020 року у справі №620/1116/20.
Враховуючи те, що ухвалою суду від 14 серпня 2024 року відстрочено сплату судового збору позивачу в розмірі 968,96 грн до ухвалення судового рішення у справі, та той факт, що спірні правовідносини виникли з вини відповідача, суд вважає за належне стягнути судовий збір з відповідача на користь Державного бюджету України у повному обсязі.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо нездійснення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 та невиплати компенсації втрати частини доходу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 нарахування і виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати починаючи з 07.10.2009 по 31.07.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01 серпня 2019 року відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, та нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати починаючи з 01.08.2019 року по день фактичної виплати нарахованих сум доплати до пенсії.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 06 вересня 2024 року.
Суддя Т.О. Шувалова