Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 вересня 2024 року Справа№200/4586/24
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул.Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) заборгованості по страховим виплатам за період з 01 червня 2022 року по 31 жовтня 2023 року у розмірі 288184 (двісті вісімдесят вісім тисяч сто вісімдесят чотири) гривень 21 копійка;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) нарахованої суми заборгованості по страховим виплатам за період з 01 червня 2022 року по 31 жовтня 2023 року у розмірі 288184 (двісті вісімдесят вісім тисяч сто вісімдесят чотири) гривень 21 копійка;
- допустити негайне виконання рішення в межах суми стягнення за один місяць.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що з січня 2018 року Позивач перебувала на обліку в Бориспільському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Київській області, де отримувала страхові виплати з 01 січня 2018 року по 31 травня 2022 року. З 01.01.2023 року набрали чинності зміни до Закону №1105-XIV«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV). Згідно ст. 4 Закону № 1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України. Таким чином, з 01.01.2023 відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов'язків управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Київській області в тому числі і Бориспільського відділення до Головного управління Пенсійного Фонду України в Київській області (далі - Відповідач). При цьому, Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізовано шляхом їх приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023 року. На теперішній час Відповідач поновив виплату щомісячних страхових виплат Позивачу з листопада 2023 року та нарахував заборгованість за період з 01 червня 2022 року по 31 жовтня 2023 року у розмірі 288184,21 гривень, однак не виплачує її, мотивуючи це відсутністю порядку Кабінету Міністрів України щодо виплати страхових виплат за минулий період. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує її право як внутрішньо переміщеної особи на соціальний захист.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №200/4586/24. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
02 серпня 2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник ГУ ПФУ просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що згідно даних системи ІКІС ПФУ: Підсистема “Призначення та виплати деяких соціальних виплат» Позивачу призначено щомісячні страхові виплати втраченої заробітної плати по рішенню Донецького окружного адміністративного суду від 24.05.2023 по справі №200/918/23 за період з 01.06.2022 по 31.10.2023 в сумі 288184,21 грн. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» установлено, що призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам, крім осіб, зазначених в абзаці вісімнадцятому пунктом 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», здійснюється за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджуються довідкою, виданою згідно із зазначеним Порядком.
Згідно з пунктом 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» орган, що здійснює соціальні виплати, призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
На сьогодні Кабінетом Міністрів України не прийнято порядку щодо виплати страхових виплат потерпілим за минулі періоди. Провести виплату щомісячної страхової виплати з 01.06.2022 по 31.10.2023 буде можливо після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку. Вважає, що відповідачем не допущено протиправних дій щодо виплати пенсії позивачу та не порушено її права чи законні інтереси.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є отримувачем страхових виплат, 05 лютого 2019 року Броварською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією була встановлена друга група інвалідності безстроково по причині трудового каліцтва з ураженням опорно-рухового апарату, що підтверджується довідкою МСЕК за № 1049766.
Позивач є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України, що підтверджується копією довідки від 11 грудня 2014 року за № 3249000965 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно даних системи ІКІС ПФУ: Підсистема “Призначення та виплати деяких соціальних виплат» Позивачу призначено щомісячні страхові виплати втраченої заробітної плати по рішенню Донецького окружного адміністративного суду від 24.05.2023 по справі №200/918/23 за період з 01.06.2022 по 31.10.2023 в сумі 288184,21 грн.
З листа відповідача від 08.05.2024 позивачу повідомлено про те, що заборгованість за спірний період можливо провести лише після прийняття КМУ окремого порядку.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не виплаті заборгованості з виплати страхових виплат в розмірі 288184,21 грн., позивач звернулася до суду з позовом у цій справі про стягнення суми заборгованості.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
З 22.11.2014 набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 №1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Зокрема, відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України». Такі виплати можуть проводитися публічним акціонерним товариством “Державний ощадний банк України» за письмовими заявами осіб з інвалідністю I групи та осіб, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, безоплатно з доставкою додому за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб з одночасною їх фізичною ідентифікацією для отримання соціальних виплат.
Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження страхової виплати внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк України".
Відповідно до приписів пункту 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 352 від 03.06.2017), довідка діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту.
Частиною 1 статті 12 Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII передбачено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла кримінальне правопорушення: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; вчинення кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку або військового кримінального правопорушення; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
За приписами пункту 7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014, у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін, Мінцифри подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.
Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону (крім осіб, які є власниками знищеного або пошкодженого (до ступеня непридатного для проживання) житлового приміщення (до відновлення такого житлового приміщення) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, що підтверджується інформацією з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Реєстр пошкодженого та знищеного майна) (за технічної можливості), або органом місцевого самоврядування, або обласною державною (військовою) адміністрацією) приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.
Рішення про скасування дії довідки також приймається після надання повідомлення внутрішньо переміщеною особою про повернення до покинутого постійного місця проживання (крім осіб, які є власниками знищеного або пошкодженого (до ступеня непридатного для проживання) житлового приміщення (до відновлення такого житлового приміщення) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, що підтверджується інформацією з Реєстру пошкодженого та знищеного майна) (за технічної можливості), або органом місцевого самоврядування, або обласною державною (військовою) адміністрацією):
керівником відповідного уповноваженого органу або уповноваженою особою територіальної громади / центру надання адміністративних послуг - у разі подання повідомлення за місцем отримання довідки;
керівником відповідного уповноваженого органу - у разі подання повідомлення після повернення до покинутого постійного місця проживання.
Уповноважений орган або уповноважена особа територіальної громади / центру надання адміністративних послуг на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запис про скасування дії довідки.
Таким чином, законодавством України встановлено підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запису про скасування дії довідки.
Суду не надано доказів скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи органом, який її видав.
Пунктом 15 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08 червня 2016 року встановлено, що орган, що здійснює соціальні виплати, призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Відповідач не заперечує, що страхові виплати позивачу за період з 01 червня 2022 року до 31 жовтня 2023 року в сумі 288184,21 грн. фактично нараховані, але зазначає, що їх виплату не проведено у зв'язку з відсутністю законодавчо встановленого механізму виплати не виплачених за попередні періоди.
Оцінюючи такі твердження відповідача суд зауважує, що згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.
За змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Суд зазначає, що не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 03 травня 2018 року у зразковій справі №805/402/18.
Як визначено статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає такій особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всебічно сприяти здійсненню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що відсутність законодавчого врегулювання окремого порядку виплати заборгованості по соціальним виплатам не може ставити в залежність особу-отримувача пенсії, як єдиного джерела існування цієї особи.
У ході розгляду справи встановлено, що право на отримання позивачем страхових виплат відповідачем не оспорюється, однак зазначене право піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законам України. Зокрема, такі обмеження не передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також не відповідають вимогам статті 46 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
У відповідності до приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У справі "Новік проти України" (18 грудня 2008 року) Суд зробив висновок, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля".
Положення закону повинні бути передбачуваними та надавати достатньо гарантій проти свавільного застосування (рішення Європейського суду по справі Свято - Михайлівської парафії проти України від 14 червня 2007 року).
Жодна норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з точністю, достатньою для того, щоб надати змогу громадянинові регулювати свою поведінку: він має бути спроможним - якщо потрібно, після відповідної консультації - передбачити такою мірою, наскільки це є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть випливати з його дій. Ці наслідки не повинні бути передбачуваними з абсолютною певністю. У той час, як певність у праві є вельми бажаною, вона може спричиняти надмірну жорсткість, а право має йти в ногу з обставинами, що змінюються. Відповідно до цього більшість законів з необхідністю укладаються в термінах, які більшою чи меншою мірою є нечіткими, а їхнє тлумачення і застосування є питаннями практики (Рішення Європейського суду "Фельдек проти Словаччини" від 12 липня 2001 року).
Як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 688/4324/16-а.
Суд критично оцінює доводи відповідача щодо не виплати страхових виплат з посиланням на відсутність окремої програми передбаченої в бюджеті Пенсійного фонду України, оскільки реалізація особою прав пов'язаних з отриманням бюджетних коштів, які базуються на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").
Таким чином, враховуючи відсутність правових підстав для не виплати позивачу нарахованих страхових виплат, суд дійшов висновку, що за таких обставин мала місце протиправна бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу страхових виплат.
Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу заборгованості по страховим виплатам за період з 01 червня 2022 року по 31 жовтня 2023 року у розмірі 288184 (двісті вісімдесят вісім тисяч сто вісімдесят чотири) гривень 21 копійка та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) нарахованої суми заборгованості по страховим виплатам за період з 01 червня 2022 року по 31 жовтня 2023 року у розмірі 288184 (двісті вісімдесят вісім тисяч сто вісімдесят чотири) гривень 21 копійка.
Таким чином, адміністративний позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
Підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.
Щодо клопотання позивача допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.
Згідно п.1 ч.ч. 1, 2 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.
Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства; 4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул.Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості по страховим виплатам за період з 01 червня 2022 року по 31 жовтня 2023 року у розмірі 288184 (двісті вісімдесят вісім тисяч сто вісімдесят чотири) гривень 21 копійка.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 нарахованої суми заборгованості по страховим виплатам за період з 01 червня 2022 року по 31 жовтня 2023 року у розмірі 288184 (двісті вісімдесят вісім тисяч сто вісімдесят чотири) гривень 21 копійка.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати ОСОБА_2 щомісячних страхових виплат у межах суми стягнення за один місяць.
Повний текст рішення складено та підписано 06.09.2024.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до відповідного суду апеляційної інстанції.
Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Т.В.Загацька