Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 вересня 2024 року Справа№200/4444/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Словянськ, пл.Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо застосування до пенсії ОСОБА_1 законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам;
- зобов'язати відповідача поновити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 01.04.2024 на загальних підставах - без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
В обґрунтування зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як одержувач пенсії за віком. У квітні 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області припинено виплату пенсії. При цьому управлінням протиправно застосовано норми, що стосуються внутрішньо-переміщених осіб. Зауважив, що такого статусу не має, довідку не отримував. Позивач вказує, що оскільки він з 2016 року фактично проживає на підконтрольній українській владі території за зареєстрованим місцем проживання, положення зазначеного закону на нього не поширюються, та відповідно виплата пенсії за віком має бути здійснена відповідачем на загальних підставах у порядку, встановленому Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підтвердження сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн надана квитанція від 21.06.2024.
09 липня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем надано відзив, в якому зазначено, що за матеріалами пенсійної справи позивач є внутрішньо переміщеною особою. Виплата пенсії проведена по 31.03.2024. З 01.04.2024 виплату пенсії позивачу автоматично припинено у зв'язку з відсутністю проходження фізичної ідентифікації, яка передбачена для внутрішньо переміщених осіб. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за віком.
З листа відповідача від 20.06.2024 вбачається наступна інформація про те, що в електронній пенсійній справі наявна особливість “ВПО не зареєстрована (за рішенням суду) - з 01.12.2017 довічно».
Згідно розрахунку нарахованої та виплаченої пенсії позивача нарахування та виплата пенсії припинена з 01.04.2024.
17.06.2024 позивач звернувся із заявою до управління, в якій просив повідомити причини невиплати пенсії.
В листі від 20.06.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомлено, що в електронній пенсійній справі позивача встановлена особливість: “ВПО не зареєстрована». Відповідно до Постанови №637 для внутрішньо-переміщених осіб, які взяті на облік до введення Указом Президента України від 24.02.2022 №164 “Про введення воєнного стану в Україні» передбачено проведення фізичної ідентифікації, яку необхідно пройти до 31.03.2024. У зв'язку із не проходженням ідентифікації виплату пенсії призупинено з 01.04.2024.
Позивач вказує, що він не має статусу внутрішньо переміщеної особи, зареєстрований та проживає на підконтрольній українській владі території, а отже дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо застосування до його пенсії законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам є протиправними.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058- ІV).
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Частиною 3 статті 4 Закону № 1058-ІV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом (стаття 1 Закону № 1058-IV).
Частиною першою статті 47 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Припинення та поновлення виплати пенсії передбачене статтею 49 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній станом на час припинення виплати пенсії) виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.06.2024 виплату пенсії позивачу призупинено з 01 квітня 2024 року у зв'язку з не проходженням фізичної ідентифікації.
Водночас, законами про пенсійне забезпечення, у тому числі Законом № 1058-IV, не передбачено такої підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії, як “непроходження фізичної ідентифікації».
Припиняючи виплату пенсії позивачу Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області посилається на постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2023 №1384, якою були внесені зміни, зокрема до постанову Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
Суд зауважує, що ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Правової позиції щодо пріоритетності застосування норм статті 49 Закону № 1058-IV як підстави для припинення виплати пенсії дотримується Верховний Суд у своїх рішеннях за 2018 рік, зокрема, від 06 лютого 2018 року у справі № 263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17), від 13 лютого 2018 року у справі № 243/11937/17 (провадження № К/9901/1267/17, від 21 лютого 2018 року у справі № 425/1459/17 (провадження № К/9901/15534/18), від 27 лютого 2018 року у справі № 644/6336/17 (провадження № К/9901/2714/17), від 06 березня 2018 року № 243/4732/17 (провадження № К/9901/1464/17).
Разом з цим, відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження наявності передбачених статтею 49 Закону № 1058-IV підстав, для припинення позивачеві виплати пенсії.
Водночас, як свідчить аналіз положень Закону № 1058-IV, припинення виплати пенсії можливе виключно на підставі рішення територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду (постанова Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 236/2495/17).
Як було встановлено судом, Головним управлінням припинено виплату пенсії позивачу без прийняття окремого рішення, а отже, відповідач діяв не у спосіб, встановлений Законом № 1058-IV.
З огляду на викладене в сукупності, відповідачем не доведено правомірність дій щодо припинення позивачу виплати пенсії з 01.04.2024, в порядку встановленому Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до положень п. 1 Постанови КМУ № 637 призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з зазначеним Порядком. Призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) (далі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Виплата (продовження виплати) пенсій та соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, зазначеним в абзаці вісімнадцятому пункту 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509, здійснюється у встановленому законодавством порядку.
Так, відповідно до абзацу п'ятого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2023 р. № 1384 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 637 і від 8 серпня 2023 р. № 837») фізична ідентифікація внутрішньо переміщеної особи, яка одержує пенсію через поточний рахунок в установі акціонерного товариства “Державний ощадний банк України», проводиться акціонерним товариством “Державний ощадний банк України» кожні шість місяців з дня відкриття рахунка або з дня проведення попередньої фізичної ідентифікації. Для осіб, які взяті на облік як внутрішньо переміщені особи до введення Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану в Україні та які не проходили фізичну ідентифікацію протягом дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - коронавірусна хвороба (COVID-19), для продовження нарахування пенсій необхідно пройти фізичну ідентифікацію до 31 березня 2024 року.
З наведеного вбачається, що, пенсіонери, які зареєстровані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022 та отримують виплати через АТ “Ощадбанк», для продовження нарахування пенсій повинні пройти до 31 березня 2024 року фізичну ідентифікацію.
Частиною 1 статті 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі Закон № 1706-VII) визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з частинами 1-3 статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону (частина 1 статті 5 Закону № 1706-VII).
Відповідно до копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 вбачається, що позивач з 04 липня 2016 року змінив місце проживання та зареєструвався за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, м.Селидове Донецької області не є окупованою територією, а віднесена до території можливих бойових дій з 24.02.2022.
З наведеного вбачається, що позивач зареєстрований та проживає на підконтрольній українській владі території. Матеріали справи не містять доказів того, що позивач є внутрішньо переміщеною особою.
З огляду на викладене, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону № 1706-VII та постанов Кабінету Міністрів України, які регламентують здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, оскільки позивач має постійне місце проживання на підконтрольній українській владі території України та не виявляє наміру користуватися додатковим захистом, передбаченим законодавством для внутрішньо переміщених осіб.
Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, застосовуючи механізм захисту права позивача на отримання пенсії, порушеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, суд вважає, що з урахуванням повноважень, наданих суду частиною другою статті 245 КАС України, позов належить задовольнити частково шляхом визнання дій протиправними щодо припинення нарахування та виплати пенсії з 01.04.2024 та зобов'язання поновити нарахування та виплату пенсії з 01 квітня 2024 року на загальних підставах, без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що фактично позовні вимоги задоволенні, оскільки дії управління визнані протиправними, а вимога про зобов'язання вчинити певні дії є похідною, суд дійшов висновку щодо стягнення з управління на користь позивача судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Словянськ, пл.Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії з 01 квітня 2024 року на загальних підставах, без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Повний текст рішення складено та підписано 06.09.2024.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В.Загацька