Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 вересня 2024 року Справа№200/3821/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
10.06.2024 року до Донецького окружного адміністративного суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надіслана позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 червня 2018 року по 18 січня 2023 року у розмірі 188727,43 грн.
26 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії- залишено без руху.
04 вересня 2024 року ухвалою суду продовжено розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він у період з липня 2015 року по червень 2018 року проходив військову службу в ОСОБА_2 (в подальшому Кальміусько-Нікольському) об'єднаному районному військовому комісаріаті (далі - ОРВК) та перебував на грошовому забезпеченні у
ІНФОРМАЦІЯ_2 (в подальшому Кальміусько-Нікольський) ОРВК був відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_3 , який в подальшому перейменований в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
29.06.2018 року позивач виключений зі списків особового складу та усіх видів грошового забезпечення на підставі наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5 від 29.06.2018 року № 116 (преюдиційно встановлена обставина згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.12.2022 року у справі № 200/2240/22).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08.12.2022 року у справі № 200/2240/22, яке набрало законної сили 08.03.2023 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, зокрема: визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 1 грудня 2015 року по 29 червня 2018 року в неповному обсязі; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_7 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 1 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, в період з 01 березня 2018 року по 29 червня 2018 року включно - березень 2018 року із урахуванням абзаців 4 та 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, ураховуючи фактично виплачені суми індексації грошового забезпечення.
На адвокатський запит представника позивача адвоката Анісімової Є.С. відповідачем було надано Розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду № 200/2240/22 від 08.12.2022 року (вих. 09.03.2023 р. № 09/02/141), який не містив періоду з 01 березня 2018 року по 29 червня 2018 року включно.
23.06.2023 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.12.2022 року у справі № 200/2240/22 ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 виплачено суму у розмірі 84638,93 гривень.
Позивач не погодився з проведеним відповідачем розрахунком індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 29.06.2018 року, невиплатою йому відповідачем суми індексації грошового забезпечення за цей період, невиплатою йому відповідачем компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, невиплатою йому відповідачем середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та з черговим позовом до відповідача звернувся до суду.
Відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року у справі № 200/3986/23, яке набрало законної сили 13.02.2024 року: адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо ненарахування та невиплати індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.03.2018 по 29.06.2018 із застосуванням березня 2018 року, як місяця підвищення доходу, та із застосуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_7 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію (індексацію-різницю) грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.06.2018 із застосуванням березня 2018 року, як місяця підвищення доходу, та відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» в сумі 16 329,32 грн.; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 на суми нарахованої та 23.06.2023 виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та її невиплаті; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_7 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, яка виплачена 23.06.2023 за період з 01.12.2015 по 23.06.2023; стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_1 16 054,00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 червня 2018 року по 19 січня 2023 року (з відрахуванням з цієї суми обов'язкових платежів та зборів, відповідно до вимог чинного законодавства); в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
09.05.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 виплачено 52797,08 грн.
В подальшому ІНФОРМАЦІЯ_7 представнику ОСОБА_1 адвокату Анісімовій Є.С. на її адвокатський запит про надання деталізованого розрахунку цієї суми надано «Довідку-розрахунок на ОСОБА_1 згідно рішення суду №200/3986/23 від 02.10.2023», відповідно до якої виплачена 09.05.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 сума у розмірі 52797,08 грн. складається з:
-16329,32 грн. - індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 29.06.2018 року;
-20358,90 - компенсація втрати частини доходів, нарахована на суму індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 29.06.2018 року у розмірі 16329,32 грн.;
-16054,00 - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Таким чином, тільки 09.05.2024 року з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 було проведено остаточний розрахунок, який мав бути проведений з ним при його виключенні зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_5 .
На думку позивача, у зв'язку з затримкою виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 29.06.2018 року у сумі 16329,32 грн., відповідач має сплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 30 червня 2018 року по 18 січня 2023 року у розмірі 188727,43 грн.
Вважає такі дії відповідача протиправними.
Просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 17 червня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що суддя перебувала у відпустці, справа розглядається у розумний строк після виходу із відпустки за графіком.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд установив наступне.
ОСОБА_1 громадянин України, паспорт НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце знаходження: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, про що видано посвідчення серія НОМЕР_4 , від 26.11.2015.
Не є спірним у справі, що позивач у період з липня 2015 року по червень 2018 року перебував на грошовому забезпеченні відповідача. Виключений зі списків особового складу та усіх видів грошового забезпечення на підставі наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_8 від 29.06.2018 № 116 (преюдиційно встановлена обставина згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/2240/22).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі № 200/2240/22, яке набрало законної сили 08.03.2023 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 01.12.2015 по 29.06.2018 в неповному обсязі.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_7 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, в період з 01.03.2018 по 29.06.2018 включно - березень 2018 року із урахуванням абзаців 4 та 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, ураховуючи фактично виплачені суми індексації грошового забезпечення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.10.2023 по справі № 200/3986/23 яке набрало законної сили 13.02.2024 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо ненарахування та невиплати індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.03.2018 по 29.06.2018 із застосуванням березня 2018 року, як місяця підвищення доходу, та із застосуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію (індексацію-різницю) грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.06.2018 із застосуванням березня 2018 року, як місяця підвищення доходу, та відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» в сумі 16 329,32 грн.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 на суми нарахованої та 23.06.2023 виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та її невиплаті
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, яка виплачена 23.06.2023 за період з 01.12.2015 по 23.06.2023.
Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 16 054,00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 червня 2018 року по 19 січня 2023 року (з відрахуванням з цієї суми обов'язкових платежів та зборів, відповідно до вимог чинного законодавства).
09.05.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 виплачено 52797,08 грн.
Відповідно до довідки-розрахунок на ОСОБА_1 згідно рішення суду №200/3986/23 від 02.10.2023 виплачена 09.05.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 сума у розмірі 52797,08 грн. складається з: 16329,32 грн. - індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 29.06.2018 року; 20358,90 - компенсація втрати частини доходів, нарахована на суму індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 29.06.2018 року у розмірі 16329,32 грн.; 16054,00 - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
На думку позивача у зв'язку з затримкою виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 29.06.2018 року у сумі 16329,32 грн., відповідач має сплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України передбачено право на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом.
Згідно з статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з частинами другою та третьою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Разом з тим, вказаними вище нормативними актами не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення особам за час затримки розрахунку.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 року №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Таким чином, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Слід зауважити, що непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.
Строки проведення розрахунку при звільненні та відповідальність за недотримання таких строків визначені статтями 116 та 117 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спор.
Відтак, враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд робить висновок про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі №240/11214/19, від 24.12.2020 у справі №340/401/20, від 05.08.2020 у справі №826/20350/16, від 15.07.2020 у справі №824/144/16-а, від 31.10.2019 у справі №2340/4192/18, від 26.06.2019 у справі №826/15235/16, від 31.10.2019 у справі №2340/4192/18 та від 20.05.2020 у справі № 816/1640/17.
При цьому, суд враховує, що за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.
Вирішення питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з визначенням розміру такого заробітку здійснюється за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, у редакції, чинній на час спірних правовідносин (далі по тексту - Порядок №100).
Згідно з абзацом 1 пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Абзацом 3 пункту 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до абзацу 1 пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
09.05.2024 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.10.2023 у справі №200/3986/23 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 29.06.2018 року у сумі 16329,32 грн.
Крім того, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.10.2023 у справі №200/3986/23 позивачу 09.05.2024 виплачена сума 16 054,00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 червня 2018 року по 19 січня 2023 року.
Відтак, з матеріалів справи судом встановлено, що фактично повний розрахунок при звільненні з позивачем здійснено 09.05.2024 року.
Суд зауважує, що згідно з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.10.2023 по справі № 200/3986/23, яке набрало законної сили, встановлено, що середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складає 262,00 грн.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, які встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на викладене, у даному рішенні судом застосовується середньоденний розмір грошового забезпечення позивача на рівні саме 262,00 грн. як такий, що був установлений рішенням суду в адміністративній справі, яке набрало законної сили.
Щодо періоду, за який позивачем було нараховано суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає про те, що з відповідача вже було стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 30.06.2018 по 19.01.2023 (справа №200/3986/23) отже в цій частині позовних вимог, позов не підлягає задоволенню.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи, суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Враховуючи, що фактично повний розрахунок при звільненні з позивачем здійснено 09.05.2024 року, період затримки розрахунку при звільненні становить з 20.01.2023 по 09.05.2024 (тобто по дату фактичного проведення відповідачем розрахунку на виконання рішення суду від 02.10.2023 по справі № 200/3986/23).
Водночас, суд бере до уваги зміни, внесені 01 липня 2022 року до статті 117 КЗпП України стосовно обмеження стягнення строком в шість місяців, оскільки спірні правовідносини щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.01.2020 року по 18.01.2023 року включно між сторонами виникли після цих змін.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за 6 місяців за період з 20.01.2023 по 23.07.2023, тобто 185 днів.
Отже, середній заробіток за день складає 262,00 гривень, у зв'язку з чим сума середнього заробітку складає 48470,00 гривень (185 днів х 262,00 гривень середньоденне грошове забезпечення).
З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Такі висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.
Крім того, у вказаній постанові зазначено, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Верховного Суду України у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16 у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.
Велика Палата у постанові від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні службовця незалежно від того, чи позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум підлягають задоволенню у повному обсязі чи частково.
Вказаний висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 30.11.2020 року у справі №480/3105/19.
Водночас, суд бере до уваги зміни, внесені 01 липня 2022 року до статті 117 КЗпП України стосовно обмеження стягнення строком в шість місяців.
Таким чином, з врахуванням внесених змін, суд вважає, що сума, яка підлягає відшкодуванню позивачу, а саме, середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення) за період із 20.01.2023 по 09.05.2024 (тобто по дату фактичного проведення відповідачем розрахунку на виконання рішення суду від 02.10.2023 по справі № 200/3986/23), становить 48470,00 гривень (185 днів*262,00 гривень середньоденне грошове забезпечення), тобто за шість місяців (період з 20.01.2023 по 23.07.2023).
Враховуючи вищезазначене, суд не приймає до уваги розрахунок здійснений представником позивача в позовній заяві, оскільки розрахунок здійснений на помилкових даних, які направленні на штучне збільшення суми середнього заробітку навіть враховуючи принцип співмірності.
Відповідно до п.10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
За встановлених судом фактичних обставин справи та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом: визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.01.2023 по 23.07.2023 та стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період 20.01.2023 по 23.07.2023 у розмірі 48470,00 грн.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову, судові витрати ним понесено не було, отже, відшкодуванню вони не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.01.2023 по 23.07.2023.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період 20.01.2023 по 23.07.2023 у розмірі 48470,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 04 вересня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.Е. Абдукадирова